1. Критичний шлях управління проектом(англ. Critical Chain Project Management - ccpm);

2. Доповнення Теорії обмежень (англ. Theory of Constraints - TOC) для проектів;

3. Розподілення ресурсів на рівні (англ. Resource Leveling);

4. Програми оцінки та контролю (англ. Program Evaluation and Review Technique – PERT);

4. Економічний ефект від використання нової передової технології:

   1. Значно перевищить витрати на його створення;

   2. Призведе до зниження інвестиційної привабливості підприємства;

   3. Знизить рентабельність власного капіталу;

   4. Підвищить інвестиційні ризики.

5. Реалізація об’єктів інтелектуальної власності відбувається в режимі комерційної таємниці, якщо об’єктом є:

   1. Патент;

   2. Авторське право;

   3. Ноу-хау;

   4. Інновація.

8. Створення нових товарів, що споживаються у сфері виробництва (засоби виробництва) чи у сфері споживання (предмети споживання) – це...

1) Підприємницькі інновації;

2) Продуктові інновації;

3) Виробничі інновації.

9. Основними напрямами консультування є:

1. Стратегічний менеджмент, маркетингові дослідження, інженерно-конструкторські роботи;

2. Дослідження ринку, інновації та нововведення, зовнішньоекономічна діяльність;

3. Всі відповіді вірні.

10. Перша стадія інноваційного процесу – фундаментальні дослідження поділяється на:

1. теоретичні та практичні;

2. Теоретичні та пошукові;

3. пошукові та практичні.

Завдання № 10

Завдання 1.

1. Визначте сутність, особливості, принципи формування технопаркових структур інноваційної діяльності.

Технопарк є науково-виробничим територіальним комплексом, до якого входять дослідні інститути, лабораторії, експериментальні заводи з передовою технологією, розташовані навколо університетів з розвиненою інфраструктурою: лабораторні, виробничі приміщення багатоцільового призначення, інформаційно-обчислювальні центри колективного користування, системи транспортних та інших комунікацій, магазини, житлово-побутові приміщення, сервісні та виставкові комплекси.

Основою створення технопарків є кілька принципів:

• координація діяльності та співпраця чотирьох основних лапок: науки, вищої школи, державного сектора виробництва, приватних компаній і регіональних міських органів управління;

• прискорення процесів передавання у виробництво науково-технічних знань, отриманих унаслідок фундаментальних та прикладних наукових досліджень;

• розвиток інноваційного підприємництва;

• залучення промислових та банківських фінансових ресурсів в інноваційну сферу;

• концентрація та використання ризикового капіталу.

З метою розвитку технопаркових структур на цих територіях держава створює пільговий (преференційний) режим. Зокрема, новостворені об'єкти, що виникають у складі технопарку, звільняють від сплати реєстраційного податку. Також запроваджуються "податкові канікули", тобто звільняють від сплати податку на прибуток у перші роки діяльності, а в наступні сплачують його за зменшеними ставками. Якщо організація скеровує кошти на розвиток технопарку (наприклад, оснащення навчальних закладів), зменшуються податки тощо.

Технопарки мають також переваги щодо ефективності інновацій, адже неподалік розташовані навчальний заклад, виробничі підприємства, адміністративні установи тощо, що сприяє скороченню ланцюга "наука — виробництво". Важливими перевагами технопарку є інтеграція різних стадій інноваційної діяльності, виробництво отримує доступ до наукових консультантів та лабораторій, а студенти ВНЗ мають змогу стажуватися і проходити практику.

2. Охарактеризуйте технології, методи і прийоми інноваційного менеджменту.

Як вид діяльності та процес прийняття управлінських рішень інноваційний менеджмент являє собою сукупність процедур, що утворюють загальну схему управління інноваційним процесом. Ця сукупність складається з відповідних функцій управління, кожна з яких розпадається на окремі види роботи (етапи), що пов'язані з багатогранною діяльністю підприємства і виконуються у відповідній послідовності.

Технологія інноваційного менеджменту - сукупність способів впливу суб'єктів управління на учасників інноваційного процесу з метою спонукання їх до створення і реалізації інновацій, що мають практичну цінність для організації і формують її конкурентні переваги.

Технологія управління інноваційним процесом охоплює методи опрацювання інформації, методи прийняття управлінських рішень, методи генерування інноваційних ідей, розроблення послідовності процесу створення нового продукту чи нового процесу, прийоми впливу на споживачів нового продукту.

Методи і прийоми інноваційного управління — це система правил і процедур виконання різних завдань інноваційної діяльності, які використовуються з метою розроблення і прийняття раціональних управлінських рішень. Прийоми інноваційного менеджменту можна розділити на наступні групи:

• Прийоми, що впливають тільки на виробництво інновації. 

• Прийоми, що впливають як на виробництво, так і на реалізацію, просування і розповсюдження інновації. 

• Прийоми, що впливають тільки на реалізацію, просування і розповсюдження інновації. 

Завдання 2. Тести:

1. Одним із фундаментальних принципів управління є:

1) закон необхідного різноманіття;

2) закон економічної інтеграції;

3) закон ефективного управління ресурсами.

2. Одними з основних організаційних форм інноваційної діяльності є:

1. технопарки, технополіси;

2. технопарки, соціополіси;

3. всі відповіді вірні.

3. Чотири основні підходи, що внесли суттєвий вклад у розвиток теорії та практики управління інноваціями:

1. функціональний, системний підхід, ситуаційний підхід, груповий підхід;

2. функціональний підхід, системний підхід, ситуаційний підхід, процесний підхід;

3. системний підхід, ситуаційний підхід, груповий підхід, процесний підхід.

4. Головне значення організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом полягає у:

1. забезпеченні його ефективному використанні і розвитку;

2. формуванні системи управління інтелектуальним капіталом підприємства і забезпеченні її адекватності існуючим зовнішнім і внутрішнім умовам діяльності підприємства;

3. реалізації стимулів, спрямованих на ефективне використання і відтворення;

4. створенні нормативної бази управління інтелектуальним капіталом з метою обґрунтування управлінських рішень, які приймаються.

5. Як форма цільового управління інноваційною діяльністю та комплект документів розуміють: