46 ) Словозміна дієслів

Дієслово - це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан і виражає це значення в граматичних категоріях виду, стану, способу, часу, особи (роду), числа. Словозміна — процес, який полягає у приєднанні до слова афіксальних елементів (закінчення), тобто утворення всіх його словоформ й усіх його аналітичних форм. Типи словозміни іменників називаються відмінами, а дієслів — дієвідмінами. До І дієвідміни належать дієслова: з односкладовою основою; • з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а-, що не випадають в особових формах; • з основою на приголосний; • з основою на -оро-, -оло-; • дієслова хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти. До ІІ дієвідміни належать дієслова: • з суфіксами -и-, -і-(-ї-), які випадають в особових формах; • з суфіксом -а- після шиплячих та [і], який випадає, в особових формах; • дієслова спати, бігти. Безособові дієслова означають дію або стан, що відбуваються самі по собі, без діючої особи. Особові закінчення дієслів у теперішньому (або майбутньому простому) часі: 1 дієвідміни в однині - 1 особа (У, ю), 2 особа (еш, єш), 3 особа (е, є); в множині 1 ос. (емо, ємо), 2 ос. (ете, єте), 3 ос. (уть, ють); 2 дієвідміни в однині: 1ос. (у,ю), 2 ос. (иш, їш), 3 ос. (ить, їть); в множині 1 ос. (имо, їмо), 2 ос. (ите, їте), з ос. (ать, ять).

47) Уживання дієслів пасивного стану та неперехідних дієслів з постфіксом ся. Неперехідні дієслова означають стан або дію, яка не спрямована на якийсь предмет. Неперехідні дієслова не мають при собі прямого додатка (іменника в знахідному відмінку без прийменника): іти, працювати, дякувати, зустрічатися, турбуватися, ходити. Характерною ознакою неперехідності дієслова є наявність у нього частки -ся: сміятися, спізнитися, рухатися. Частка -ся, приєднуючись до перехідного дієслова, нейтралізує його перехідність: го­тувати - готуватися. Показником перехідності чи неперехідності бувають суфікси -и- та -і-. Лише від неперехідних дієслів творяться активні дієприк­метники (зеленіючий, позеленілий). Деякі дієслова, залежно від контексту, бувають то пере­хідними, то неперехідними. Наприклад, у словосполученнях малює картину, вишиває рушник, співає пісню, пише листа всі дієслова перехідні (бо мають при собі додатки в знахідному відмінку без прийменника). А в реченні Петрусь уже гарно малює й пише, а Олеся не гірше від нього співає та вишиває ті самі дієслова вже неперехідні (бо не мають при собі відповід­них додатків і не потребують їх). Відрізняються ці дієслова й відтінками значення: у першому випадку (як перехідні) вони означають дію, спрямовану на певний предмет; у другому (як неперехідні) - мають додатковий відтінок «уміти». Від таких дієслів, залежно від контексту, можуть утво­рюватися як пасивні (писаний), так і активні (пишучий) дієприкметники.

48) Помилки при творенні дієприкметників Дієприкметник - особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника. Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид - доконаний або недоконаний та час - теперішній або минулий. Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: планувати - планований (недоконаний вид), запланувати - запланований (доконаний вид). Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Дієприкметники відмінюються так само, як прикметники твердої групи, - за родами (в однині), числами і відмінками. У дієприкметникових суфіксах -н-, -ен- завжди пишеться одне н. Із двома н пишуться прикметникові суфікси -енн-, -анн-, що вказують на можливість чи неможливість дії або на високу міру ознаки. На відміну від дієприкметникових, такі суфікси завжди наголошені. Порівняйте: неоцінений товар (дієприкметник); неоціненний скарб (прикметник). У написанні не з дієприкметниками керуються такими правилами: не пишеться разом, якщо дієприкметник є означенням і не має залежних слів; але за наявності протиставлення не пишеться окремо; для простоти, якщо між часткою не і дієприкметником можна поставити дієслово є, не змінюючи значення, тоді пишеться окремо. Не пишеться окремо, якщо: у реченні є залежні від дієприкметника слова; дієприкметник є в реченні присудком.