27. Лексика української мови за походженням.

Лексика - це сукупність слів, уживаних у будь-якій мові. За походженням лексика української мови не однорідна. З погляду походження лексика сучасної української мови поділяється на кілька груп: 1.Спільнослов'янська лексика. Це найдавніший шар словникового складу української мови, успадкований через давньоруську з мови праслов'янської, що існувала до V-VI ст. н.е., а потім, розпадаючись, стала тим джерелом, а основі якого виникли і розвивалися всі інші слов'янські мови. 2.Східнослов'янська лексика - та частина українського словникового запасу, яку наша мова успадкувала разом із спільнослов'янською лексикою з мови давньоруської - спільного джерела сучасних української, російської та білоруської мов. 3. власне української лекська належать слова, які виникли на українському мовному грунті, тобто в період становлення і подальшого розвитку мови української народності (приблизно з XIV ст.).

28. Активна і пасивна лексика української мови (застарілі слова (історизми, архаїзми) та неологізми). Активна лексика - це слова, які часто вживаються в повсякденному спілкуванні. Вони зрозумілі для кожного члена мовного колективу. Пасивна лексика— слова, які вийшли або виходять з активного вжитку, а також нові слова, недавно створені чи запозичені з інших мов— неологізми. Архаїзмами у загальному визначенні називаються слова, що вийшли з широкого вжитку й перейшли до так званого пасивного запасу лексики національної мови. Історизмами називаються слова, застарілі через те, що вийшли з ужитку ті предмети, які вони позначали, наприклад: мушкет, кунтуш, опанча, шеляг, челядь і т. д. Кожне слово на час своєї появи було неологізмом. Наприклад, свого часу слова метрополітен, космодром, телебачення, місяцехід були неологізмами. Проте тепер ці слова стали звичайними і до неологізмів їх більше не зараховують. Поряд із звичайними є семантичні неологізми— слова, що раніше існували у мові, проте з часом набули інших значень. Наприклад народний депутат.

29. Функціональна диференціація лексики української мови(Загальновживана лексика і лексика обмеженого вживання). Використання сучасної української літературної мови в різноманітних сферах суспільного життя зумовлює функціонально-стильове розрізнення її лексичного складу і виділення двох груп лексики - загальновживаної та лексики обмеженого вживання. Загальновживана лексика - це слова, які використовують усі носії мови незалежно від рівня освіти, фаху, місця проживання тощо. Насамперед це назви життєво необхідних для кожної людини понять, які зв'язані з побутом, суспільним життям, виробничою діяльністю тощо. Загальновживана лексика стилістично нейтральна (міжстильо-ва), тому вільно, без будь-яких обмежень уживається в усіх функціональних стилях мови. Лексика обмеженого вживання співвіднесена зі сферами суспілного життя та функціональними стилями мови. її поділяють на:1)розмовну лексику, тобто слова, поширені в розмовному варіанті усного літературного мовлення.2)книжну лексику, тобто слова, що вирізняються на тлі стилістично нейтральної та розмовної лексики літературної мови вузькою сферою вживання і вносять у спілкування відтінок офіційності, урочистості, науковості.

30. Професійна лексика. Це слова чи словосполучення, які пов'язані з певною сферою виробництва (назви процесів виробництва, знарядь праці) та професії. Спеціальні слова та вислови, притаманні мові певної професійної групи, називають професіоналізмами. Виділяють науково-технічні, професійно -виробничі, просторічно-жаргонні професіоналізми. Професійна лексика тісно пов'язана зі спеціальною термінологією окремих галузей науки, техніки, освіти. Професіоналізми здебільшого застосовують в усному неофіційному мовленні, у писемній мові вживають у виданнях, призначених для фахівців (буклети, інструкції, поради). Науково-термінологічна лексика - один з основних лексичних компонентів таких функціональних стилів писемного мовлення, як науковий, офіційно-діловий, публіцистичний.