32

1.Макроекономіка в системі економічних наук. Предмет макроекономічної теорії.

Економіка - є об’єктом вивчання низки економічних дисциплін. Вони поділяються на теоретичні та прикладні.

До теоретичних належать політекономія, макроекономіка, мікроекономіка, історія економічних учень.

Приклади поділяються на : а) галузеві науки, б) функціональні науки . вивчає окремі сфери однорідної економічної діяльності (фінанси ,облік, аудит і т.д.) в)інтегральні науки (економічна історія , економічна географія і т.д.);

Макроекономіка – це теоретична наука , яка вивчає функціонування великих груп господарюючих суб’єктів : національної економіки в цілому під впливом ринкового механізму та державного регулювання.

Особливості предмета макроекономіки:

1.Загальна проблема економічної теорії, яка полягає в обмеженості виробничих ресурсів та необхідності їх ефективного використання, розглядається в макроекономіки з погляду усієї сукупності споживачів, виробників, суспільства в цілому в особі Держави.

2.Основними господарюючими суб’єктами в макроекономіки вважаються:

а)домашні господарства б)підприємства в)Держава, державний сектор як специфічний споживач вироблених благ та посередник між споживчім і підприємницьким сектором;г)нерезиденти,

3.Макроекономічні події відбуваються на таких макроринках :

а)товарний ринок

б)фінансовий ринок зокрема його сегмент грошовий ринок ;

в)ринок ресурсів насамперед

г)ринок праці;

2.Зародження та розвиток макроекономічних досліджень. Сучасні школи макроекономіки.

У макроекономіці немає єдиності у трактуванні окремих подій та явищ серед представників різних економічних шкіл.

До найбільш впливових сучасних шкіл макроекономіки належать:

а)кейнсіанство та неокейсіанство (Кейнс, Харрод, Хансен, Тобін);

б)монетаризм (Фрідмен, Анна Шварц);

в)школа раціональних очікувань (Роберт Лукас, Томас Сарженто);

г)школа економіки пропозиції (Артур Лафер).

Розвиток макроекономічної теорії довгій час був невіддільним від макроекономіки.

У розвитку макроекономіки можна відділити етапи:

16-17 ст.  зародження макроекономічних досліджень у межах існуючої тоді школи меркантилізму. У 1576 р. французький економіст Жан Боден пояснив зміну цін у країнах Європи зростанням грошової маси (це раннє трактування кількісної теорії грошей).

18 ст. - розвиток макроекономічної теорії фізіократії. Зокрема французький економіст Франсуа Кене у 1758 р. розглянув господарський кругообіг у „Економічній таблиці”.

19 ст.  економічна теорія розділилась на два напрямки: марксистський, загальноекономічний. Маркс розробив схеми простого та розширеного відтворення, обґрунтував теорію капіталістичного нагромадження. Однак більшість економістів займалися ринковими проблемами в межах загальноекономічного напрямку. Так швейцарський економіст і математик Леон Вальрас розробив модель загальноекономічної рівноваги, засновану на постулатах класичної школи.

Починаючи з 30-х років20 ст. започатковано сучасний етап розвитку, макроекономічний початок якому поклав англійський економіст Джон Мейнард Кейнс в своій праці «Загальна теорія занятості процента та грошей».

Його основна ідея полягає в тому, що автоматичне регулювання ринкового механізму є недостатнім і повинно доповнюватися свідомим втручанням держави в економічні процеси за допомогою фіскальної та монетарної політики.