55. Перші декрети Радянською уряду про освіту. Традиції, новації, ідеологія. 1-а Всеукраїнська нарада з питань освіти

Нову українську систему освіти більшовики намагалися будувати за російським зразком. Беручи за основу "Положення про єдину трудову школу", що діяло в Радянській Росії, вони прийняли у травні 1919 р. "Положення про єдину трудову школу УРСР". "Положення" передбачало: запровадження безплатного і спільного навчання дітей обох статей з 8-ми років, загальноосвітній і політехнічний характер навчання, заборону релігійного виховання, введення в основу роботи школи продуктивної праці дітей. Заперечувалися перевідні і випускні екзамени, не допускалися домашні завдання учням, поділ на класи замінювався поділом на групи за рівнем підготовленості дітей до певних видів занять, ліквідовувалася 5-бальна система оцінювання знань.У лютому 1920 р. ВЦВК видав декрет "Про застосування в усіх установах української мови нарівні з великоруською", в якому зазначалося, що жодна перевага великоруської мови неприпустима. Народний комісаріат почав підготовку працівників освіти з обов'язковим вивченням української мови й українознавства.У 1919—1920 pp. учителі для роботи в школі обиралися. У постанові Наркомосвіти від 10 травня 1919 р. "Про вибори шкільних працівників" вказувалося, що педагогічний персонал шкіл повинен користуватися довір'ям населення, а тому треба, щоб він склав екзамен перед народом у формі виборів на посаду.У липні 1920 р. Наркомос УРСР видав "Декларацію про соціальне виховання дітей". У ній визначалися основні принципи політики Радянської України у галузі освіти і виховання підростаючого покоління. "Декларація" вказувала на необхідність виховання дітей в дусі комунізму, трудового виховання, поєднання навчання і виховання у єдиному процесі. Окремі питання у документі трактувалися з позицій теорії "відмирання школи", замість шкіл рекомендувалися дитячі будинки та дитячі комуни, основним підручником проголошувалося життя, недооцінювалася роль сім’ї у вихованні дітей (виходили з помилкової думки про неминуче відмирання сім’ї в умовах соціалізму), а саме соціальне виховання розглядалося як засіб руйнування сім’ї і усунення її від виховання дітей.У березні 1920р. в Харкові відбулася Перша Всеукраїнська нарада з питань народної освіти, яка затвердила «Схему освіти УРСР». Відповідно до неї школа в Україні мала складатися з двох ступенів. На І ступені — всі діти від 7 до 15 років навчалися в закладах соціального виховання; на II ступені — для дітей 15-16 років. Загальноосвітня школа замінювалася професійною, індустріальною, сільськогосподарською.

56.Підготовка учителя в Україні в 20-ті роки

З 1919 року в Україні розпочалася перебудова педагогічної освіти і закладання основ вищої педагогічноїшколи, головним завданням якої було підготовки не просто вчителів, а вчительських кадрів нового суспільства, оскільки розв’язання цієї проблеми пов’язувалося зі створенням нової школи. Народний комісаріат освіти України організовував підготовку і перепідготовку вчительських кадрів. Так, у педагогічні навчальні заклади відбирали слухачів з числа робітників, селян-бідняків, залучаючи насамперед комуністів та комсомольців, колишніх воїнів Червоної Армії. Нарком освіти України розробив спеціальну інструкцію про

реорганізацію навчального процесу в учительських семінаріях та інститутах, головними положеннями якої були: ознайомлення з історією революційного руху, історією побудови соціалізму, введення ручної праці, образотворчого мистецтва, курсу українознавства; ознайомлення з найбільш практичними методами дослідження здібностей учнів, розвитку в майбутніх учителів любові до продуктивної праці; ознайомлення їх в теорії і на практиці з методами створення самоврядування у школі. Таким чином, на початку 20-х років в Україні розпочинається інтенсивне формування і розвиток системи вищої педагогічної освіти. Велися серйозні дискусії щодо вибору моделі вищого навчального закладу при створенні національної системи вищої освіти. У цей період вперше було поставлене завдання надати вчительству доступ до цілющого джерела науки – університетської освіти, водночас наблизити університетську науку до села – у кожному місті України відкрити університет.

У 1920-1921 роках для забезпечення вчителями усіх типів шкіл, вищих жіночих курсів, вчительських інститутів і семінарій було створено нову форму вищого навчального закладу – інститути народної освіти (ІНО), які до 1925 року були педагогічними навчальними закладами. Варто наголосити, що, розпочавши у 1921 році створення на основі старих університетів Інститутів народної освіти, нарком освіти України особливу увагу приділяв підготовці вчителів. На базі факультетів соціального виховання формувалися нові інститути соціального виховання, які незабаром були перетворені у педагогічні інститути. Цей інститут став вищою педагогічною установою, що готувала працівників освіти для всіх галузей освітньо-виховної роботи. Київський, Харківський, Одеський, Кам’янець-Подільський університети, Ніжинський історико- філологічний інститут, Катеринославський, Глухівський, Вінницький, Миколаївський, Чернігівський, Житомирський, Херсонський педагогічні інститути, вищі жіночі курси (Київ, Одеса, Харків) були реорганізовані в Інститути народної освіти, а вчительські семінарії – у вищі педагогічні курси. У 1920-1922 рр. учителів готували 13 інститутів народної освіти. Цільове призначення інститутів народної освіти – підготовка вчителів для загальноосвітніх і професійних шкіл, працівників бібліотек, дитячих позашкільних установ.