21

Тема 6. Обслуговування боргових зобов’язань державного бюджету України Лекція 10 (2 год.)

Мета заняття: розкрити суть, структуру державного боргу, особливості видатків бюджету на обслуговування державного боргу, систему органів державного управління та порядок планування видатків на їх утримання, види та методи управління державним боргом. Розвивати логічне мислення студентів.

ПЛАН

1. Державний борг, його структура.

2. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу.

3. Управління державним боргом. Методи управління державним боргом.

4. Політика реструктуризації державного боргу.

C\О

1. Проблеми державного боргу.

2. Межі державного боргу.

3. Економічні та соціальні наслідки державного боргу.

4. Платоспроможність держави у погашенні боргів і виплаті доходу.

Рекомендована література:

1. Бюджетний кодекс України.

2. Постанова КМ України № 607 від 10.05.2012 "Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2012-2014 роки"

3. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 692-р "Про затвердження переліку квазіфіскальних операцій і органів влади (управління), відповідальних за проведення оцінки можливого впливу таких операцій на показники бюджету"

4. Наказ “Про затвердження Порядку здійснення дострокового погашення середньострокових державних облігацій з достроковим погашенням, номінованих в іноземній валюті”

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 170 "Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2011 - 2013 роки"

6. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. - Київ: Атіка, 2002.

7. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України. - К.: КНЕУ, 2004.

8. Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я., Коломієць Г.Б. Бюджетна система. - К.: КНЕУ, 2002.

9. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн. - Київ: Знання Прес, 2002.

10. ЗУ “Про Державний бюджет України” на 2012 рік.

Квазіфіскальні операції - це операції органів державної влади і місцевого самоврядування, Національного банку України, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, суб'єктів господарювання державного і комунального секторів економіки, що не відображаються у показниках бюджету, але можуть призвести до зменшення надходжень бюджету та/або потребувати додаткових витрат бюджету в майбутньому.

1. Державний борг, його структура

Існування державного боргу на сьогодні є об’єктивно обумовленим явищем для країн з ринковою економікою. У період трансформації економіки питання державного боргу є актуальним і для України. Кожна держава, бажаючи найефективніше використати свої фінансові ресурси, активізувати підприємницьку діяльність, намагається залучити додатковий капітал, що є передумовою виникнення державного боргу. Невміння держави жити на власні кошти є основною причиною виникнення, а невміння використовувати залучені фінансові ресурси – зростання державного боргу.

Таким чином, використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі призводить до формування державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним.

Проблема державного боргу набула актуальності у другій половині ХХ століття, коли держави стали неспроможними акумулювати у бюджеті достатні фінансові ресурси для виконання своїх функцій і почали застосовувати боргову політику, позичаючи на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Державний борг – це сума заборгованості держави перед кредиторами.

Головними причинами створення і збільшення державного боргу є:

• хронічний дефіцит державного бюджету;

• перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів;

• дискреційна фіскальна політика направлена на зменшення податкового навантаження без відповідного скорочення державних витрат;

• розширення економічної функції держави;

• дія автоматичних стабілізаторів (циклічне зменшення податкових надходжень та збільшення соціальних трансфертів під час економічної кризи);

• залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;

• мілітаризація, ведення війн.

Згідно БКУ “Державний борг” – загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Гарантований державою борг - загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України щодо отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.

Поточний борг – це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році разом з належними до сплати в цей період процентами з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг – це загальна сума заборгованості і процентів, що мають бути виплачені за позиками.

Державний борг складається з:

• заборгованості по випущених і непогашених внутрішніх державних позиках – внутрішній державний борг;

• фінансових зобовязань країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату – зовнішній державний борг.

Граничний обсяг державного боргу, граничний обсяг надання державних гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України.

Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60% річного номінального обсягу ВВП України.

У разі перевищення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення такого загального обсягу боргів у відповідність із положеннями БКУ.

Безумовні боргові зобов’язання – це зобов’язання, що беруться державою, як безпосереднім позичальником, шляхом випуску державних цінних паперів, укладання угод про позику або іншими шляхами, передбаченими законодавством України.

Умовні (гарантовані) боргові зобов’язання. Це такі зобов’язання, які беруться безпосередньо юридичними особами та гарантуються державою, в тому числі зобов’язання за кредитами МВФ, крім випадків їх безпосереднього спрямування до Державного бюджету.

До вступу в силу державних гарантій, зазначені зобов’язання не враховуються в обсязі державного боргу та операції за ними не відображаються в показниках державного бюджету, крім випадків отримання таких кредитів розпорядниками бюджетних коштів.

В разі вступу в силу державних гарантій умовні боргові зобов’язання переходять до безумовних боргових зобов’язань та визнаються безумовним державним боргом в сумі невиконаних позичальником в строк зобов’язань.

Загальний обсяг внутрішньої заборгованості держави може бути поділений на дві частини:

1. Монетизований борг, який складається з боргів опосередкованих кредитними стосунками держави з банками.

2. Немонетизований борг, який складається з невиконаних державою фінансових зобов’язань, передбачених чинним законодавством (заборгованість по виплаті пенсій, стипендій, допомог, заробітній платі тощо) та заборгованості по господарських стосунках з реальним сектором економіки.

Монетизований борг фіксується у балансах банків і тому аналіз його динаміки не викликає особливих ускладнень.

Значно складніше спостерігати динаміку немонетизованого боргу, особливо боргові стосунки держави та реального сектора економіки.

Сума монетизованого державного боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи і видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.

Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

Державний внутрішній борг України складається із заборгованості, що виникає за борговими зобов’язаннями уряду України.

До боргових зобов’язань уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов’язання у грошовій формі, гарантовані урядом України, а також одержані ним кредити.

Зовнішній борг складається із зобов’язань перед нерезидентами, які виникають внаслідок міжнародних позик або продажу фінансових активів за кордон.

Приплив зовнішніх приватних та державних фінансових ресурсів створює боргові зобов’язання перед нерезидентами і призводить до зростання зовнішнього боргу країни. Зовнішні позики дозволяють країні інвестувати і споживати більше, ніж виробляє власна економіка. Можливість позичати зовнішні ресурси означає, що фірми, уряди країн, де існує дефіцит капіталу, можуть залучати заощадження тих країн, де є надлишок капіталу і ринкова процентна ставка нижча.

Коли країна залучає зовнішні позики, вона повинна сплачувати відсотки, як і у випадку із внутрішнім боргом. Зростання боргу супроводжується зростанням відсоткових платежів, які необхідні для обслуговування боргу. Тому зовнішні позики мають покривати не лише різницю між державними доходами та видатками, але й відсоток боргу.

Згідно із Постановою КМ України № 607 від 10.05.2012 "Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2012-2014 роки" було внесено зміни до Законодавчих актів, БКУ і передбачено:

1. протягом 2011 року забезпечено утримання обсягу державного боргу на економічно безпечному рівні;

2. нові цінні папери можуть бути придбані банками, юридичними та фізичними особами, у тому числі нерезидентами, шляхом співпраці на ринку державних цінних паперів з первинними дилерами Мінфіну.

3. активізацію роботи з державними цінними паперами, що дало змогу істотно підвищити привабливість національного фондового ринку для інвесторів та проводити більш гнучку політику у сфері управління державним боргом;

4. протягом 2011 року продовжено співпрацю з МВФдом, що позитивно вплинуло на динаміку економічного зростання, посилення стабільності системи державних фінансів, оздоровлення банківської системи та покращення інвестиційного клімату;

5. продовження реалізація спільного проекту Твінінг у сфері управління державним боргом та бюджетного прогнозування, який передбачає вивчення іноземної практики розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів, управління ризиками державного боргу та оптимізацію надання державних гарантій.

Стат.інф.

Обсяг запозичень для фінансування дефіциту державного бюджету у 2011 році становив 80,6 млрд. гривень, у тому числі за рахунок внутрішніх запозичень - 53,4 млрд. та за рахунок зовнішніх запозичень - 27,2 млрд. гривень.

Середньозважена ставка за облігаціями внутрішньої державної позики у 2011 році становила 8,91 відсотка (у 2010 році - 12,7, у 2009 році - 20,2 відсотка).

У 2011 році випущено облігації зовнішньої державної позики із строком обігу 10 років із ставкою 7,95 відсотка та облігації зовнішньої державної позики із строком обігу 5 років із ставкою 6,25 відсотка.

Державний борг на 31 грудня 2011 р. становив 357,3 млрд. гривень.

Гарантований державний борг на 31 грудня 2011 р. становив 115,8 млрд. гривень.

Загальна сума боргу 473,1 млрд.грн.