
- •1.Історичні умови розвитку укр.Літ почату 20ст.
- •2.Художні напрямки та стилі в укр. Літ поч.. 20 ст.
- •3.Основні літературні угруповання 20-х рр. 20 століття
- •4.Корінні питання літературної дискусії 20-х рр.,її ініціатори і учасники
- •5.Роль Хвильового в перебігу дискусії.Позиція Зерова
- •6.П Тичина .Геніальність і трагізм таланту
- •7. Кларнетизм поезії Тичини.Сонячні кларнети як естетична програма духовного відродження
- •8.Осмислення долі нац.Революції(Тичина)
- •9.Гуманістична концепція збірки п.Тичини «Замість сонетів і октав»
- •10.Національні мотиви творчості Сосюри
- •11.Інтимна поезія Сосюри
- •12.Людина і революція –головна поетична тема є.Плужника
- •13.Гуманістичні пошуки в поемі Галілей
- •14.Поезія б.Ігора-Антонича:тематичні та стильові домінанти
- •15.Неокласики.Творчі та естетичні установи
- •16.Новелістика Хвильового.Революція та людина в худ.Відображенні
- •17.Образ жінки в новелах Хвильового
- •18.М.Хвильовий «Повість про санаторійну зону»
- •19.Хвильовий «Вальдшнепи»
- •20.Колізії революції та громадянської війни у творах Косинки
- •21.Роман «Вершники» ю.Яновського : жанрова своєрідність, особливості проблематики, герої, поетика.
- •22.Новаторство роману ю.Яновського «Майстер корабля»
- •23.Експериментальна проза Домонтовича «Дівчина з ведмедиком»
- •24. «Доктор Серафікус»
- •25.Український театр поч.20ст.Вплив м.Куліша
- •26. «Патетична соната» Куліша
- •27.Комедія «Мина Мазайло».Кульмінація українізації
- •28.М.Куліш «Народний Малахій»
- •29.Тематичне і жанрове розмаїття творчості Остапа Вишні
- •30.Україна та українці в усмішках о.Вишні
- •31. «Мисливські усмішки» о.Вишні
- •32. «Празька школа»
- •33.Особливості творчого доробку є.Маланюка
- •35.Основні мотиви творчості Олега Ольжича
- •36.Худ.Відображення дійсності у новелістиці Підмогильного
- •37.Проблемно-тематичні колізії роману Місто Підмогильного
- •38.Драма маргінала у «Місті» п.Образ Степана Радченка
- •39.Голодомор 1933р в укр.Літ(«Жовтий князь», «Марія»)
- •40.Людина в протистоянні антигуманногму режимові («Сад Гетсиманський»)
- •41.Багряний «Тигролови»
- •43.Укр.Літ в період 2 світової війни.Творчість о.Довженка.Україна в огні.
- •44.Зачарована Десна о.Довженка
- •45. «Щоденники» о.Довженка
- •46.Творчі пошуки Гончара.Роман «Людина і зброя»
- •47. «Собор» о.Гончар
- •48.Поети-шістдесятники : постаті, громадянська позиція, естетичні засади.
- •49.Морально-етична проблематика й особливості поетики «малої прози» Гр. Тютюнника
- •51.Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном»
- •52.Григі Тютюнник «Оддавали Катрю»
- •53. Поезія Симоненка
- •54.Поема-містерія в. Симоненка «Казка про дурила»: взаємодія фольклорних і літературних елементів в авторській концепції подорожі
- •55. Тема митця і мистецтва л. Костенко
- •56. «Маруся Чурай» Ліни Костенко
- •57. «Берестечко».Образ Богдана Хмельницького
- •58.Поезія Драча: основні мотиви, жанрові пріоритети, особливості індивідуального с тилю.
- •61.Історичний роман 60-80х років: постаті, твори, проблематика.
- •63.Вісімдесятники
- •65.Особливості поетичної творчості групи "Бу-Ба-Бу"
- •66. Експерементальна проза 90-х років. Роман «Рекреаціі»Андруховича.
- •67.О.Забужко «Польові дослідження з українського сексу»
- •70.«Трагедія адекватна історії»: роман Марії Матіос «Солодка Даруся» та читацька конференція за цим твором
10.Національні мотиви творчості Сосюри
Одним із провідних мотивів його творчості є тема Батьківщини, патріотизму, зв’язку людини зі своєю землею та народом.
У ранніх своїх творах поет більше говорить про природу України. Трохи повніше розкриває автор свої патріотичні почуття у вірші «Батьківщина». Тут уже Вітчизна зоряна — це і «дні робочі», і «літаки вгорі», і «дим заводів, гуркіт тракторів».
Не забуває В. Сосюра і героїчне минуле України. Як згадка про завзятих запорожців, їх вільнолюбивий дух, звучать рядки із вірша «Україна». Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — така Україна.І як боляче йому, коли його Вітчизну плюндрує ворог і земля од крові стає, як мідь.
Але митець не впадає у відчай. Вже у 1941 році в поезії «Далеко там» він висловлює тверду впевненість, що «знов задзвенить піснями Київ», коли ми проженем «прокляття зміїв» з української землі, яка тепер, неначе рана.
І якою ж була радість В. Сосюри, коли Україну було звільнено, коли він вернувся в Київ (1944 р.). Він пише твір, в якому найповніше розкриває свої синівські почуття до багатостраждальної матері. Це «Любіть Україну» — вірш, який приніс поету і славу, і біль, і переслідування. Почалося все зі статті у «Правді», вслід за «Правдою» шельмувати поета поспішили й інші газети й журнали, а там різні засідання, збори, постанови. Закликаючи читача відчути любов до своєї країни, В. Сосюра підкреслює, що зв’язок з Батьківщиною є важливим, та навіть не просто важливим, а й одним з головних чинників внутрішньої гармонії людини, оскільки національна самоідентифікація, єдність з родом та нацією за своїм значенням рівнозначні будь-чому іншому в житті людини. «…Як сонце любіть…», — пише поет, отже, за значенням у житті людини країна, нація рівна із тим значеням, яке має сонце для землі.
«…І вічні ми будемо з нею». Кожна людина прагне залишити слід по собі. Кажуть, людина вічна у своїх дітях. Також кажуть, що людина вічна, доки хоча б одна жива душа пам’ятає про неї. За всіх часів люди прагнули безсмертя. В. Сосюра бачить свій шлях до безсмертя в ототожненні власної долі з долею народу, адже увійшовши у безперервний ланцюг поколінь, людина залишається жити вічно як часточка минувшини свого народу, як ланка у процесі передачі пам’яті роду, як частина рідної землі.
Поезії В. Сосюри не тільки довершені за формою, а й мають глибокий повчальний зміст. Поезія «Любіть Україну» має виразний патріотичний пафос, проте вона зовсім не сприймається як твір-повчання, як моралізаторство. Завдяки великому таланту поета його рядки пробуджують у читачах щиру любов до України. Зміст, закладений у підтексті цього твору, розповідає нам про значення зв’язку зі своїм народом та своєю країною.
11.Інтимна поезія Сосюри
Згадки про зустрiчi i розлуки - це хвилюючi сторiнки життя кожної людини. Одну з таких сторiнок розкриває Сосюра у вiрш i «Коли потяг у даль загуркоче» . Кожному на вiку доводилось щось подiбне пережити. Ось чому поезiя так припала до душi читачам.До особистих переживань поет приєднує громадянський мотив . Це золоті спомини душi . Вони дорогі лiричному героєвi , як дорогiй рiднi такi ж спогади тисячам юнакiв, що розлучались i з своїми коханими i йшли на боротьбу за всенародну справу. Особисте щастя неможливе без щастя всього народу - таку думку стверджує поет у вiршi. Поезія «Коли потяг у даль загуркоче»— спогад ліричного героя про незабутнє юнацьке почуття, несподівано навіяний йому через багато років гуркотом потяга. Поет лине спогадами до вікопомних літ юності , бачить рідні місця дитинства . Поезія вражає красою звукового й зорового малюнка (шум акацій, цокотіння коліс поїзда, дзвін гітари, візерунки, вималювані тінями на дорозі й на шалі дівчини, «огні з-під опущених вій», «темні вежі на фоні зграв»).Щиро і просто у вірші говориться про радість зустрічі і біль розлуки з коханою, про гіркоту образи, якої завдала дорога людина своїм вчинком. Минуло чимало часу відтоді, як шляхи закоханих розійшлися, та почуття живе й пульсує в серці ліричного героя. У вірш і «Так ніхто не кохав» ліричний герой — закоханий юнак, бо саме для молодих характерний подібний максималізм. Йому здається, що його почуття найсильніше, що ніхто не міг так кохати. І це почуття розділяє з героєм весь світ , душа ліричного героя настільки сповнена почуттів, що він вже не може носити їх у собі — ділиться ними з навколишнім світом, з усією планетою, із Всесвітом . Поет точно передає стан ліричного героя , він готовий на подвиги, може зірвати «Оріон золотий». Силу почуттів ліричного героя поет підкреслює, використавши прийом обрамлення — закоханий повторює слова любові ніби молитву, заклинання - цей прийом тут ужито доречно, не виникає почуття зайвості останніх рядків. Вірш має присвяту —Каспарівні Берзіній, першій дружині поета. Отож, не дивно, що автор так добре зміг передати стан закоханої людини, бо писав цей вірш із себе . Поезія “Ластівки на сонці’ конкретизує образ ліричного героя: його освідчення коханій переконує, що їхнє почуття, зародившись у воєнну пору, цвіте і в мирні дні. Образом ластівок на сонці герой підкреслює красу зіниць в радісних очах дівчини. Власне, погляд коханої розкриває її душу, а неї щастя і тривога на щоках холодних од очей цвіте.
У вірші “Катрусі на спомин” створено образ жінки з привітним усміхом на радісних устах. Про почуття поет лише натякає, воно асоціюється з музикою, з виконанням жінкою творів і Гріга, і Шопена. Зустріч розбудила в душі героя спомини.він хоче створити про неї і для неї сонет,як вечір золотий . Але мікрообрази вірша такі місткі, так насичені настроєм, що дають змогу перейнятися переживаннями людини. А для лірики це найголовніше.
Інтимна лірика Сосюри у формальному плані традиційна: ритми й образи не нові, знані вже і в літературі , і в народній творчості (розцвітає весна, земля дише тихо і легко, в’яне серце, щасливі очі, ясні зорі, тихий місяць); розповідь плине тихо, спокійно, розмірено. Ніжність і задушевність, щирість людського почуття полонять читача й довго не полишають його. У цьому загадка нев’янучої краси лірики Сосюри.