56. «Маруся Чурай» Ліни Костенко

Образ Марусі Чурай є символічним: вона і є в певному сенсі образом народу, з його співучою нескореною і нескоримою душею, з душевною чистотою і несправедливо сповненим страждань життям.

Маруся закохується у Гриця, вони щиро кохають одне одного, але Гриць одружується з іншою: через тиск з боку його матері, через заможність майбутньої дружини і через власну душевну роздвоєність.Маруся важко переживає зраду коханого, готує для себе отруту, але її випиває Гриць. Марусю судять за вбивство, але в останню мить її рятує Іван Іскра. Образ Івана Іскри — образ узагальнений, він щирий друг, мужній воїн, готовий боротися за країну та за близьких йому людей.

Марусю називають у романі голосом, піснею і душею народу. Вона, напевне, такою і є. На долю дівчини припадає багато випробувань, життя зрештою надламує її душу, вона ніби втрачає свій голос, втрачає здатність жити легко і радіти життю, але душевна чистота, прагнення кращого якщо не для себе, то для свого народу залишається з Марусею до останніх її днів.

Життєва драма Марусі є центральною дією твору і водночас тлом для зображення історичних подій, зображення епохи. У той час, коли живе Маруся, Україна загрузла у боротьбі за свободу на тлі посилення тиску з боку Польщі, міжусобиць та безладу всередині країни. Але за всіх часів не переводяться у нашій Батьківщині люди мужні, героїчної вдачі, що ладні покласти своє життя за долю народу. Разом із тим Ліна Костенко не ідеалізує народ: вона зображує і Галю Вишняківну, для якої матеріальне вище за духовне, і людей, які погоджуються із тими, хто сильніший, а не з тими, на чиєму боці правда. Та всі ці люди не творять загальної картини, а є винятками з народного характеру, який в узагальненій формі відбивається в образі Марусі, Івана Іскри, дяка.

Пісня — це душа народу. У народних піснях відбиваються побут, звичаї, народна вдача. У піснях звичайні люди можуть вилити власні болі та радості. Не менш важливою, ніж народна творчість, для нормального існування нації є її історія. Ліна Костенко своїм романом підкреслює, що історію творять живі люди, які так само радіють, кохають та розчаровуються. Автор зображує історичний процес на тлі життя звичайних людей, тому історія у зображенні поетеси стає насправді живою і близькою навіть сучасному читачеві. Я вважаю, що саме таке зображення історії може пробудити в сучасниках пошану до неї та прагнення знати історію свого народу. З роману ми дізнаємось і про легендарну постать — Марусю Чурай, яка найімовірніше є і реальною людиною, і образом-символом нашої країни, самої народної душі...

57. «Берестечко».Образ Богдана Хмельницького

Ліна Костенко прагне показати Богдана Хмельницького не як політика чи полководця, батька чи чоловіка, тобто не через якусь соціальну роль, а як унікальну і неповторну особистість з властивими лише їй переживаннями, муками, пристрастями, радощами і болями. Це вона робить через відтворення потоку свідомості гетьмана, що складається з марень, снів, каяття і слів розпачу. Іншими словами, вона прагне зануритись у душу Богдана, зрозуміти його душевні муки, дослідити і пізнати його екзистенцію.Битва, переживання поразки, загибель війська стали для гетьмана межовою ситуацією. Як стверджує Ліна Костенко, після Берестечка постає інша людина: спочатку гетьману здається, що його душа опустіла і його вже нема як гетьмана, як Богдана, як особистості. Але потім ми розуміємо, що просто відбулась переоцінка всіх життєвих цінностей: ті почуття і емоції, те душевне потрясіння, яке пережив гетьман, змінили його, він вже не міг бути колишнім, таким, яким був до Берестечка.Якщо до цієї битви, можливо, поряд зі справою служіння народу було присутнє якесь честолюбство, прагнення слави, бажання помсти, то тепер гетьман дивиться на все по-іншому.Одна з головних категорій екзистенціалізму — свобода. У романі вона постає в двох аспектах: свобода як незалежність і самостійність рідної землі, тобто фізична свобода від панування Речі Посполитої і утисків магнатів. Тут гетьман зауважує, що він не прагне чужого, не прагне завоювати чужі землі і маєтки, єдине його прагнення — завоювати свободу для рідної землі, так він пояснює причину початку війни і її основну мету. Богдан Хмельницький розуміє, що свободу поляки не дадуть українцям добровільно.

На фоні історичних подій аналізуються суспільні проблеми козацької держави, відносини різних соціальних груп, а одночасно розкривається характер і переживання гетьмана Богдана Хмельницького.Хмельницький постає як унікальна особистість — велика в політиці, військовій справі, у коханні і славі. Характер Богдана багатогранний, але домінує в ньому патріотичне начало і турбота про долю народу. Гетьман пояснює, чому він почав цю війну: його серце боліло, коли він бачив, що чинять в Україні польські пани. Почав війну Хмельницький не заради особистої вигоди чи слави,навпаки, можливо, через це гетьманство, він не мав душевного спокою і простого людського щастя, не був достатньо дбайливим чоловіком і батьком, через що і сталася зрада Гелени. Цим Гетьман переживає внутрішню драму, його мучить питання: чому програли битву? Прагне знайти пояснення. Навіть описи природи відображають смуток, відчай і самотність гетьмана і всієї країни. Як справжній лідер, Богдан усвідомлює свою відповідальність за народ, переживає за нього. Богдан кається через жертви, переживає за загиблих, за непохованих, які лежать на полі під Берестечком, за тих, що потрапили в полон. І за тих дівчат і жінок, яких турки захопили в ясир і погнали на турецькі базари. Переживає і за тих, кому доводиться жити в цей час, час війн і руйнацій, терпіти всі тяготи такого життя і знущання польських панів, які почали повертатись до своїх маєтків Причину поразки Богдана Хмельницького варто шукати не тільки в перебігу битви, вона значно глибше. Цей надлом стався з гетьманом, коли він дізнався про те, що Тиміш стратив Гелену за зраду. Коли він згадує про Гелену, навіть влада здається йому тягарем, він розуміє, що якби не гетьманство, було б у нього особисте щастя, а так він постійно займався державними справами, рідко бував удома, йому доводилось залишати Гелену саму, а їй хотілось розради, втіхи, саме це і штовхнуло її в обійми гетьманського скарбничого.У Ліни Костенко кохання виступає потужним рушієм людських сил, домінантою в спектрі духовних шукань особи в часи війни .Воскресіння і повернення Богдана Хмельницького до життя і боротьби пов'язане з двома факторами: звістками від Шрамка про те, що не всі загинули під Берестечком чи розбіглись, що ще є військо, яке хоче продовжувати боротьбу, і з коханням до Ганни Золотаренко— спокій, надію, спокійне майбутнє, впевненість, вона є символом жіноцтва і материнства.Проблематика "Берестечка" дуже широка: відносини народу і лідера, рівність і свобода, вірність і зрада, гріх і спокута, сім'я і держава, мова, ставлення до жінки, проблема бездержавності і здатності українців до створення власної держави, відносини з сусідами, міжусобиці між козацькою старшиною, своєрідна філософія поразки