36.Худ.Відображення дійсності у новелістиці Підмогильного

У своїх новелах В.Підмогильний прагнув збагнути й художньо змалювати людину конкретної історичної епохи, бо усвідомлював, що концепція людини і світу постійно змінюється, що зміни в житті суспільства часом кардинально, а здебільшого непомітно змінюють світогляд, психологію і навіть побутові звички окремої особистості.Саме під таким кутом Валер'ян Підмогильний і змальовує свого героя – людину першої  третини ХХ століття, при цьому особливо ретельно досліджує внутрішній світ персонажів і через їх думки, почуття, настрої  показує сприйняття звичайною людиною таких історичних подій, як революція та громадянська війна.Людина  складної доби суспільних потрясінь зображується новелістом найчастіше не в її зовнішніх проявах, а через  духовність, емоційне сприйняття цих подій, бо вона тільки свідок, а не активний учасник баченого й пережитого. Революційні події, хаос в Україні, невпевненість, зневіра людей у завтрашньому дні, породили, зазначає новеліст,  нову особистість – людину з розколотою, роздвоєною психікою. У ранніх творах прозаїка головні герої– це молодь, що свідчить про інтерес Валер'яна Підмогильного до процесів вікової еволюції людського характеру. Такий герой, долаючи спершу нескладні та щодалі важчі зовнішні, але переважно внутрішні перепони, поступово входить у великий світ, намагається осягнути, зрозуміти доросле життя. Зацікавленість В.Підмогильного беззахисними, вразливими натурами  виявляється й у новелі “Гайдамака”. Саме такі індивіди дозволяють письменникові збагнути й художньо відтворити прояви підсвідомого в психіці молодої людини.Коли ж героями новел В.Підмогильного є люди дорослі з певним життєвим досвідом і світосприйняттям (“Військовий літун”, “Проблема хліба,“Син”), зображення їх внутрішнього світу, психіки ускладнюється тим, що ззовні здається, що вони є ніби творцями власного життя, аналізують свої вчинки, приймають якісь часто доленосні рішення. Валер'ян Підмогильний,розумів і прагнув виразити,  що в усі часи людина  залишається самотньою, хоча перебуває з-поміж інших до себе подібних. Тому-то більшість героїв його новел показані в критичних, хай і не масштабних, ситуаціях, які однак вимагають від неї самої (без будь-чиєї допомоги) прийняття важливих рішень . Досить виразно показано й те, що людина не завжди залежить від свого оточення, тому середовище, у якому жив або живе герой, люди, з якими він спілкується, описуються здебільшого ескізно, фрагментарно або й взагалі не згадуються “Проблема хліба.).

В. Підмогильний, залишаючись переважно реалістом, використовував у новелістиці деякі прийоми і засоби модерністської поетики. Передусім тут слід назвати зацікавленість автора героями маргінального типу  як мало поширеного об'єкту психологічного дослідження. В. Підмогильному імпонує і така особистість, яка не просто дотримується загальноприйнятих норм моралі, а й перебуває в борні із самим собою, долаючи більш чи менш успішно рефлекси, потяги свого підсвідомого (Олесь – “Гайдамака,Грицько Васюренко – “Син”).