28.М.Куліш «Народний Малахій»

Аналізуючи п'єсу "Народний Малахій”, писали, що "майже всі дійові особи першої дії – то типи: яскраві, театрально загострені, соковиті, гротескові типи”. Справді, перша дія "Народного Малахія” – це винятково-виразлива гротескна характеристика життя родини Малахія Стаканчика, що мешкає у власному домі на Міщанській вулиці №37.

У "Народному Малахії” ніби співіснують кілька п'єс. По перше – блискуча сатирична комедія звичаїв; по-друге – досить визначена і в той же час неясна, езопівською мовою написана проблемна політична п'єса; і по-третє – хвороблива й несприйнятна за своєю естетичною основою трагедія.

У другому і третьому планах п'єси відбувається те, що в логіці зветься "підміною тез”. Цілком вірна теза: "міщанство вороже людському” несподівано і, слід визнати, не дуже майстерно підмінена тезою другого плану – "більшість людей – міщани”, а це логічно завершиться трагедійним забарвленням третьої лінії – "в зіткненні з міщанством людське гине”. Вся парадоксальність подібного зміщення тез і розкривається в еволюції образу Малахія Стаканчика, що 47 років благоденствував "нормальним” міщанином, а потім несподівано став "людиною” й ніби тому загинув у зіткненні з суспільством.

Той факт, що письменник зробив Малахія божевільним, ні в якій мірі не знімає поставлених проблем. Навпаки, користуючись "клінічним станом” свого героя, письменник вкладає в його уста важливі міркування, від яких інколи тхне душком націоналізму,- 1)про негайну реформу людини і в першу чергу українського роду, бо в стані дядьків та перекладачів на тім світі зайців будем пасти; 2) про реформу української мови з погляду повного соціалізму, а не так, як на телеграфі, що за слово «уночі» правлять, як за два слова – "у ночі...”). В сукупності своїх мрій і вимог Малахій стає пропагандистом якогось невідомого "голубого” життя, сучасну радянську дійсність він бачить лише в похмурих фарбах. Поставлений драматургом над суспільством сучасний Дон-Кіхот – Малахій Стаканчик виявляється енергійною, "гуманою” людиною, яка щиро прагне знайти вихід з міщанського болота.

Позитивні герої – робітники, які з'явилися в другій редакції твору, були схемантичними, бездіяльними і, звичайно, істотно не змогли змінити напрям п'єси, зняти мученицький ореал з героя. П'єса багато разів змінювалася, перероблялася, але в суті своїй змінитися вже не могла.

Характер Малахія трагікомічний, бо він не зовсім усвідомлює те, шо робить. Трагічна провина опановує Любуню, яка немов спокутує батькові гріхи, хоче його врятувати від погибелі, а сам гине. " Трагічна провина Любуві в тому, що вона покинула світ, в тому, що її виховав і дав їй змогу знайти себе. Шлях її на Гологофу – добровільний і усвідомлений. Жертва її даремна, і розплата життям неминуча. Голуба Беатріче українського театру , один з найкращих жіночих образів української літератури, Любуня вносить у плетиво тем "Народного Малахія” лірично-співучу тему ніжності й приреченості.