19.Хвильовий «Вальдшнепи»

Влітку 1926 року, у розпал літературної дискусії, з'явилася друком перша частина роману "Вальдшнепи". Друга частина роману була надрукована у шостому номері журналу "Вапліте". Цей номер був конфіскований, повного тексту роману досі не знайдено. Персонажі твору, невтомно полемізуючи, дошукуються відповідей на найгостріші питання дійсності, розмірковують про болючі проблеми національного буття, культурного відродження України, про осмислення непростих уроків революції. Руйнується людська мораль, нехтуються етичні норми, вмирає духовність. Карамазов, герой незакінченого твору "Вальдшнепи", вважає, що свідоме вбивство в ім'я соціальних ідеалів ніколи не може бути злочином. Інша героїня Аглая вважає, що підслуховувати, вистежувати, доносити - це вияв вірного служіння ідеалам революції. Шпигунство стає потребою її душі. Вперше в нашій літературі М. Хвильовий показав, як деформуються омріяні ідеали революції, як люди втрачають віру і намагаються пристосуватися до нових умов і як більшовицька партія зраджує цим ідеалам.Однак і психологія і політика взаємно переплелися в літературній і політичній дискусії, тому цей роман, як і вся творчість Хвильового, опинилися в цій боротьбі закономірно, оскільки роман своїм інтелектуальним змістом торкався найгарячіших "точок" тодішнього суспільства. У великому протистоянні "фатальній" силі російського імперіалізму Хвильовий переміг морально, духовно, розплатившись за цю перемогу власним життям. Хоча автор дбає про сюжетну інтригу, майстерно виписує чарівні південні пейзажі, на тлі яких розвиваються складні стосунки героїв, це все ж насамперед — роман ідеологічний, роман-диспут. Його персонажі, невтомно полемізуючи, дошукуються відповідей на найгостріші суспільно-політичні питання доби. Йдеться про болючі проблеми національного буття, національно-культурного відродження України, про осмислення ролі і значення здійсненого у роки революції. Головний герой "Вальдшнепів", Дмитрій Карамазов, — у недавньому минулому активний учасник революційних подій. "Ти розповідав мені, — нагадує Дмитрію Аглая, — як колись, у часи громадянської війни, ти розстріляв когось із ближніх біля якогось монастиря..." .Карамазов — представник тієї романтичної молоді, яка формувалася в революції. Крах ідеалів приводить Дмитрія і таких, як він, до глибокої депресії. Він — "вічний опозиціонер" — пробує переглянути й переоцінити свої погляди. Карамазов не може відмовитися від дорогої для нього ідеї національного відродження. Але ця ідея суперечить офіційній партійній ідеології й партійній політиці. Отож українські революційні інтелігенти опиняються на страшному роздоріжжі. Це — трагедія покоління, трагедія самого Миколи Хвильового і його літературних однодумців. Співчуваючи зневіреним, змученим сумнівами сучасникам, письменник пов'язує надії на майбутнє з новим поколінням сильних, цілеспрямованих, вольових людей. Аглая проголошує культ нових людей, покликаних до активної дії. Звідси і відкидання провінційності, що в полемічному запалі зайвим пережитком виявляється навіть Шевченко. Уславлення безумства хоробрих, сильних особистостей, покликаних бути вождями, проводирями мас, — новий мотив у творчості Хвильового.