2.Комплекс – сукупність галузей в межах території.

Простий комплекс – об’єднання паралельних галузей спеціалізації та галузей, що їх обслуговують.

Складний комплекс – об’єднання взаємопов’язаних галузей та виробничі зв’язки між ними.

21.

Сучасний соц.-екон. Розвиток потребує значних змін, що обумовлені розвитком ринкової системи до основних напрямків зміни ГК відносяться: загальнодержавні зміни, розвиток підприємства, створення конкурентного середовища, стабілізація фінансово-грошової системи, активна соціальна політика.

Регіональні напрями: розширення повноважень і відповідальності місцевих органів влади, необхідність розробки загальнодержавної регіональної політики, необхідність розробки регіональних програм, розвиток прикордонного співробітництва та розвиток вільних економічних зон.

22.

Структурну переорієнтацію ГК слід проводити в таких напрямах: підвищення соціальної спрямованості розвитку, удосконалення галузевої структури економіки, забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних товарів та послуг, стимулювання науково-технічного прогресу та модернізація виробництва, поширення ресурсів та енергозберігаючих технологій.

23.

Міжгалузевий комплекс – система взаємопов’язаних галузей об’єднаних певною спільністю функцій з метою забезпечення найбільш ефективного розвитку.

Міжгалузеві комплекси поділяються на: господарські міжгалузеві комплекси – галузеві утворення в структурі всієї національної економіки, регіональні – територіальне поєднання взаємопов’язаних галузей і виробництв в економічних регіонах, прості – об’єднання споріднених галузей економіки з метою виконання певних господарських функцій.

24.

Паливно-енергетичний комплекс(ПЕК) в Україні представлений підприємствами електроенергетики, вугледобувної, паливної та нафтопереробної промисловості. ПЕК України зосереджений на вугілля, нафту газ, ядерне паливо. Власні паливно-енергетичні ресурси України представлені головним чином кам’яним вугіллям і бурим Донецько-Львівсько_Волинського та Придніпровського басейнів. 25.

Металургійний комплекс представлений видобутком і переробкою руд чорних, кольорових металів а також чавуну та сталі.

26.

Машинобудівний найважливіший комплекс галузей обробної промисловості, включає до себе верстатобудування, приладобудування, енергетичне, металургійне, хімічне. Важке машинобудування України включає виробництво металургійного, гірничого обладнання (Донецько-Придніпровський, Краматорський, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк). Південь спеціалізується на суднобудуванні, будівництві с/г машин. Машинобудівний комплекс містить значний науково-виробничий потенціал, тут зосереджена третина промислово-виробничих фондів і майже половина промислово-виробничого потенціалу країни.

27.

Лісові ресурси вся площа зайнята деревами або чагарниками і яка використовується для лісогосподарських цілей. Лісові ресурси входять громадські та приватні ліси, національні парки та заповідники. Лісові комплекси складаються з лісових ресурсів держави та лісової промисловості. Значення лісової промисловості не велике і визначається перш за все, наявністю не великих лісових ресурсів.

Хімічний комплекс має складну структуру і охоплює такі основні галузі:

Гірничо-хімічну видобуток природних сірчаних руд, калійних та кухонних солей

Основну хімію промисловості полімерних матеріалів і пластмас. В результаті розвитку і розміщення галузей хімічної промисловості в Україні сформувалися 3 основні райони Донецький, Придніпровський, Прикарпатський. Донецький забезпечений паливом і різноманітною хімічною сировиною. Тут розвинені майже всі хімічні виробництва, що пов’язані з металургією, машинобудуванням, текстильними галузям. Придніпровський велика к-ть хімія в Дрогобицько – Роздільському вузлі. Вони спеціалізуються на виробництві природної сірки, паливних добрив. Виробництво хімічної продукції зосереджено у Дніпропетровсько-Дніпродзержинському, Запорізькому та Криворізькому промислових вузлах.

28.

Агропромисловий комплекс – складова частина економіки, що поєднує в собі виробництво с/г продукції її с/г переробку, матеріально-технічне обслуговування села. Об’єднує галузі, що виготовляють засоби виробництва та обслуговування комплексу а також галузі зі збереження , переробки та реалізації с/г продукції

29.

Будівельний комплекс характеризується виробництвом будівельних матеріалів та спорудженням промислових і соціальних споруд. Базовою ланкою будівельного комплексу є промисловість будівельних матеріалів. В Україні виробництво будівельних матеріалів отримано високий розвиток завдяки сировинній базі та давньому господарському освоєнню території. Серед країн СНД та країн центральної Європи, Україна є одним з найбільших виробників та експортерів різноманітних будматеріалів які виробляються з природної сировини.

30 Транспортний комплекс перевезення вантажів та пасажирів. Транспорт України через особливості її геополітичного положення має міжгалузеве значення, яке з часом зростає. В Україні розвинені всі види транспорту. Транспорт об’єднує рухомий склад та дорожню мережу. Територіальна структура транспорту складається з транспортної мережі, транспортних центрів та вузлів. Основні комплексні господарства: рекреаційний, туристичний, інформаційний, управлінський та інші.

31. Галузева структура і значення . До соціального комплексу належить виробництво товарів народного споживання (насамперед легка промисловість), а також сфера послуг (усі види підприємств обслуговування, діяльність яких спрямована на задоволення духовних і матеріальних потреб людей: мережа закладів культури, освіти, охорони здоров'я, торгівлі, сфери побуту тощо).

Головне завдання комплексу — задовольнити щоденні безпосередні матеріальні та духовні потреби кожної людини. Звідси і назва комплексу. Соціальний комплекс у розвинутих країнах світу перетворився у провідний. Україна теж у майбутньому буде йти цим шляхом. Нині ж найглибша криза спостерігається в легкій промисловості, освіті, охороні здоров'я, культурі. Інша ситуація в сфері торгівлі і побутовому обслуговуванні. Тут виникло багато недержавних приватних установ, багато людей мають власний бізнес. Розширюється мережа ринків, торгових точок, підприємств, що ремонтують квартири, автомобілі, туристичних фірм тощо.Соціальний комплекс в Україні має великі можливості для розвитку.

32. Рекреаційно-туристичний комплекс має ознаки самостійного об'єкта: спеціалізовану матеріально-технічну базу; специфічні природно-антропогенні ресурси; унікальність продукування послуг і власної технології обслуговування; формування принципово нової схеми міжгалузевого і територіального управління; суспільну значимість, в тому числі економічну, соціальну, екологічну і політичну. Практично туризм є відправною точкою формування міжгалузевого рекреаційно-туристичного комплексу, складовими якого є підприємства, заклади та організації різних сфер економіки.

Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу України є пріоритетним напрямком національної економіки і культури, важливим фактором підвищення міжнародного престижу країни, джерелом соціально-економічного розвитку регіонів, важливою умовою збереження історико-культурної спадщини.

Щоб перетворити Україну на туристичну державу світового рівня, необхідно забезпечити чітку організацію самого туризму, створити і зміцнити матеріально-технічну базу, залучити досвідчені та кваліфіковані кадри.

33

ТОВ – це науково обгрунтоване розміщення взаємоповязаних виробництв та підприємств.Основним завданням ТОВ є забезпечення економ. та соц. ефекту в результаті утворення виробничих і соц.. комплексів та найбільш раціонального використання ресурсів на основі реалізації принципів управління.Критеріями ефективності ТОВ є зниження виробничих витрат і підвищення продуктивності праці.Удосконалення ТОВ відбув. на основі:

-концентрації;

-спеціалізації;

-кооперації;

-комбінування;

Засобом регулювання ТОВ є державні регіональні програми, які створюються для вирішення соціально-економічних проблем.

34.

Економічне районування – це

1) процес поділу країни на економічні регіони, які історично склалися у процесі розвитку господарського освоєння території та функціонування регіон. економ.

2) Систематизація інформації про територіальну організацію господарства та територіальні відмінності соціально-економічного розвитку.

Економічний район – це цілісна складна територіальна система, яка є невідємною складовою господарського комплексу країни і виконує функції в межах національного ринку.

Теорії економічного районування:

1. Західна базується на врахуванні приватних інтересів виробників, продавців та споживачів;

2 Радянська враховує лише інтереси держави;

3 Глобалізаційна враховує вплив світових тенденцій розвитку.

Основи теорії економ. районування:

1 Обєктивність існування районів

2 Наявність соц.-екон. єдності .

3 Єрархічність районування

Практичне значення економ районування:

1 Наукове полягає у формуванні раціональної структури господарської системи.

2 Практичне – досягнення високо рівня розвитку господ., раціоналізація системи регіональних та міжрегіональних зв’язків, ефек .викор. ресурсів.

Аспекти екон. районування:

1 класичні(природні,матер., трудові, транспортні);

2 нові(інфраструктура, ринки, екологія);

3 новітні(іновації, інформації, якість, креативність)

35. 36.

Підходи до екон. районування в Україні:

1 адміністративно- територіальний(24 обл, автоном. респ. Крим; Севастополь, Київ);

2 географічний(пн., пд., зх., сх.)

3 Соц.-екон.:

Донецький(дон, і луг обл.)Придніпровський(дніпроп і Запоріжжя);Центральний(Черк, кіровг);Столичний(київ,житом, чернігів);Пн-сх.(Сумська, Харк, Полт); Подільський(він,хмелин, Терноп);Волинський(Волин, Рівн)

Південний(миколаїв, херсон, одес,АРК);Карпатський(льв, ів.-фран,чернівец.)

Ф-ії екон. районування в Україні:

1) створ. економ. основи територ. управління;

2)вдосконалення терит. структури;

3)формув. та реалізація держ.регіон. політики;

4) обґрунтованість розміщення виробництв;

5) підвищ. ефективності економічного потенціалу;

6)створення основи для розробки регіон. програм розвитку.

Проблеми економ. районування в Україні

1 розмежування повноважень центральних та місцевих органів влади;

2 необхідність врахування усіх аспектів економ районування;

3 необх. розвитку інфраструктури регіону;

4 необх. вирівнювання диспропорцій економічного розвитку;

5 необх. форм регіон. та націон. самосвідомості;

37. Донецький економічний район Найбільший індустріальний район України з переважанням важкої промисловості та сільського господарства приміської спеціалізації. Посідає перше місце за кількістю населення. Виділяється найбільш забрудненим довкіллям.Донецький економічний район має великі запаси цінних корисних копалин: кам'яне вугілля, у тому числі коксівне, кам'яну сіль, вогнетриви тощо. Це сприяє розвитку його господарства, зокрема ресурсомістких галузей важкої промисловості. Тут є сприятливі природні передумови для розвитку сільського господарства. Широко використовується зрошувальна меліорація, яка в посушливі роки забезпечує стабільні врожаї.Провідною галуззю економіки є промисловість. За кількістю промислового персоналу перше місце належить паливній індустрії. Галузями спеціалізації є машинобудування і металообробка, чорна металургія, легка, хімічна і нафтохімічна галузі. У районі зосереджуються численні підприємства важкої індустрії. Вартість продукції, що випускає Донецька область, перевищує відповідний показник усіх інших (крім Придніпровського) економічних районів.Сільське господарство у приміських районах спеціалізується на вирощуванні овочів, фруктів, ягід, молочному тваринництві. Із зернових культур головною є пшениця, культивуються соняшник, кормові, баштанні та інші сільськогосподарські культури.

У районі добре розвинутий транспорт, передусім залізничний. Тут розміщені великі транспортні вузли, розгалужена мережа автомагістралей.Проблеми розвитку. Назрілим питанням подальшого розвитку господарства, зокрема важкої індустрії Донбасу, є поновлення на якісно новій матеріально-технічній базі та технології створеного потужного виробничого потенціалу в таких основних галузях, як вугільна і хімічна промисловість, чорна металургія, важке машинобудування тощо.

У районі першочергового значення набуває необхідність вкладення коштів у промисловість, передусім у реконструкцію і технічне переоснащення промислових підприємств, особливо кам'яновугільних шахт, працевлаштування робітників, що вивільняються у зв'язку з закриттям нерентабельних підприємств вугільної промисловості.

Необхідні розробка та здійснення обґрунтованих заходів з охорони довкілля і комплексного використання мінерально-сировинних ресурсів та відходів виробництва.

В умовах району, розташованого на вододілі в південно-східній посушливій частині України, важливою є проблема водозабезпечення. її реалізація, очевидно, і далі здійснюватиметься за рахунок організації додаткового міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів з метою використання їх у промисловості та комунальному господарстві, для зрошення в сільському господарстві. Доцільно перевести металургійну, хімічну та інші галузі промисловості, що найбільш негативно впливають на довкілля, на утилізацію своїх відходів.Входять: Донецька і Луганська області.

38. Придніпровський економічний районПосідає друге місце (після Донецького) за розвитком важкої промисловості. Один з найбільших у світі центрів видобутку залізних і марганцевих руд та виробництва чорних металів. Має сприятливі ґрунтово-кліматичні ресурси для нарощування сільськогосподарського виробництва, яке набуло тут значного розвитку.Придніпровський район багатий на корисні копалини. Тут залягають найбільші у світі родовища залізних і марганцевих руд. Є значні поклади кам'яного вугілля (Західний Донбас), графіту, сировини для виробництва алюмінію, високоякісні глини, будівельні матеріали тощо. За оцінками фахівців, район перспективний на золото та алмази.Провідними галузями спеціалізації промисловості Придніпровського району є машинобудування і металообробка. Чорна металургія посідає перше місце. У районі концентрується більше половини всього загальноукраїнського випуску чорних металів. Добре розвинуті легка, харчова, хімічна промисловість.

Району належить чільне місце у видобутку залізних і марганцевих руд, частина яких експортується. Зростає роль кам'яновугільної промисловості Західного Донбасу на Дніпропетровщині.Придніпров'я — значний виробник продукції сільського господарства, зокрема пшениці та кукурудзи, а також соняшнику, м'яса, молока, фруктів і винограду. Тут набуло поширення поливне землеробство. Район характеризується порівняно високою землезабезпеченістю.Проблеми розвитку економіки Придніпров'я і підвищення економічної та соціальної ефективності його виробництва приблизно такі самі, як і в Донбасі. Це передусім технічне і технологічне переоснащення виробництва, охорона довкілля, насамперед від забруднення промисловими відходами. Висока територіальна концентрація потужних металургійних та інших великих виробництв, розташованих біля Дніпра, особливо загострює проблему охорони водних ресурсів і всієї природи цього дуже забрудненого району України. Не менш важливою є проблема зменшення використання родючих земель з несільськогосподарською метою. Головні напрями розв'язання цих проблем — впровадження безвідходних технологій, зокрема на підприємствах чорної металургії, гірничодобувної та хімічної промисловості, розробка і здійснення науково обґрунтованих заходів щодо використання відходів виробництва, рекультивація земель.

Великої уваги потребує проблема раціонального використання земель і гідротехнічних меліоративних споруд, забезпечення оптимального розподілу засобів та ресурсів, які спрямовуються на боротьбу з підтопленням земель, зокрема в районі одного з найбільших на Дніпрі Каховського водосховища.Входять: Дніпропетровська і Запорізька області.

39. Центральнополіський (Столичний) економічний район Розміщений у центральній північній частині країни. В ньому знаходиться Київ — столиця, політичний, науковий, освітній і культурний центр. Це — високоіндустріальний район, де значного розвитку набуло сільське господарство приміської спеціалізації. Головними галузями спеціалізації промисловості району є машинобудування, зокрема приладобудування, легка і харчова промисловість, хімія. Сільське господарство району спеціалізується на виробництві продукції землеробства і тваринництва. Значного розвитку набуло овочівництво і садівництво, молочне і м'ясне тваринництво. Товарне значення також має виробництво зерна, зокрема пшениці, жита, картоплі, льону-довгунця, цукрових буряків. Чернігівщина характеризується найвищим у країні рівнем виробництва продукції сільського господарства. У розрахунку на одного жителя області цей показник майже на 75% вищий, ніж у середньому по Україні.Проблеми розвитку. Одна з найболючіших проблем регіону пов'язана з ліквідацією наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. Це — дезактивація земельних і водних ресурсів, передусім прилеглих до АЕС північних районів Київської, Житомирської та частково Чернігівської областей, утримування в належному стані території 30-кілометрової зони тощо. Дуже важливим є питання охорони від забруднення стічними водами, що надходять з Києва, Чернігова та інших населених пунктів, Дніпра — водної артерії, що забезпечує питною водою жителів багатьох міст центральної, південної та східної частин України. Чекає свого вирішення проблема надійного захисту населення низовинної лівобережної частини Києва від можливого прориву греблі Київської ГЕС.Входять: Київська, Житомирська, Чернігівська області та м. Київ.

40. Центральноукраїнський (Центральний) економічний район Належить до найбільш розвинутих у сільськогосподарському відношенні районів з досить потужною промисловістю. Тут знаходиться географічний центр України. Район має вигідне економіко-географічне положення і великі перспективи розвитку.

Територія району в основному збігається з межами Придніпровської височини. Північна і центральна частини цього району знаходяться у лісостеповій зоні, крайня південна — в степовій.

Центральноукраїнський район, поряд з Подільським, південною частиною Північно-Східного і Центрально-поліського районів, є унікальною територією, що характеризується винятково сприятливими природними умовами для розвитку землеробства і тваринництва. Тут родючі чорноземні ґрунти, теплий помірно вологий клімат. Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні пшениці, кукурудзи, а також цукрових буряків, соняшнику, промисловість — на переробці сільськогосподарської продукції, а також на випуску машин і устаткування для землеробства і тваринництва, радіовиробів, підйомно-транспортного устаткування, бурових машин. Є підприємства хімічної промисловості. Розвивається кольорова металургія. Видобувається буре вугілля. Виробляються будівельні матеріали. Харчова індустрія випускає більше третини загального обсягу промислової продукції. Провідне місце належить виробництву м'ясо-молочної продукції» цукру, плодоовочевих консервів.Проблеми розвитку. Важливими проблемами є збереження і підвищення природної родючості високопродуктивних сільськогосподарських угідь, скорочення площ земель, які підтоплюються, зокрема поблизу Кременчуцького водосховища. Чільної уваги потребують раціональне розміщення підприємств з переробки сільськогосподарської продукції з переважною орієнтацією на місця її виробництва, створення у районах Кременчуцького і Дніпродзержинського водосховищ баз відпочинку і лікування людей, туристичних центрів. Однією першочергових є проблема працевлаштування робітників буровугільної промисловості, вивільнених у зв'язку із закриттям деяких підприємств.Входять: Черкаська і Кіровоградська області.

41. .Північно-Східний економічний районРозташований у прикордонній північно-східній частині країни. Йому належить третє місце в державі за площею і кількістю жителів. Найбільший машинобудівний район України. Розвинуте сільське господарство. Зосереджено значне виробництво цукру. Найбільший район газо- і нафтовидобутку.Район займає вигідне економіко-географічне положення: знаходиться поблизу потужних вугільно-металургійних баз Донбасу і Придніпров'я.Найбільш розвинутими галузями промисловості Північно-Східного району є машинобудування і металообробка. Район виробляє близько 20% продукції машинобудування України. Друге і третє місце відповідно займають легка і харчова галузі, далі йдуть хімія, нафтохімія, промисловість будівельних матеріалів. Машинобудування спеціалізується на виробництві устаткування для енергетики, вугільної та залізорудної промисловості, чорної металургії, транспортних засобів, сільськогосподарських машин, приладів тощо.Для областей району характерний високий рівень розвитку сільського господарства (обсяг продукції в розрахунку на одного жителя, наприклад Полтавської області, майже на 50% більший, ніж у середньому по країні).Проблеми розвитку. Розвиток господарства району потребує розв'язання багатьох економічних, соціальних і екологічних проблем, зокрема збереження і підвищення природної родючості ґрунтів. Йдеться передусім про підтримку балансу органічних речовин у ґрунтах, вжиття дійових заходів щодо попередження їх окислення (зокрема, у північній частині) та засолення (на півдні). Про гостроту цієї проблеми свідчить те, що за останні ЗО років площа окислених земель району збільшилася майже у 4 рази.

Район забезпечує устаткуванням та обладнанням інші регіони України. Однак діючі на підприємствах машини і устаткування, а також технологічні процеси, дуже застаріли.

Ускладнення демографічної ситуації, особливо в сільській місцевості, потребує вжиття невідкладних заходів, спрямованих на закріплення кадрів у сільському господарстві. Для розв'язання цієї проблеми потрібно вдосконалити господарський механізм, підвищити зацікавленість людей у постійному проживанні на селі та роботі у сільському господарстві.

Нагальною є проблема забезпечення району, зокрема його південної, більш посушливої частини, водними ресурсами. Вона має вирішуватися на основі сучасних технологій транспортування і економного витрачання води.

Важливим є також посилення збалансованості потужностей підприємств харчової промисловості з обсягами виробництва сільськогосподарської продукції, особливо у молочній, м'ясній, цукровій, овочево-консервній галузях. Це зменшить втрати на перевезення продукції, її зберігання та переробку.Входять: Харківська, Полтавська і Сумська області.

42. Подільський економічний район Район виділяється найвищим у країні рівнем розвитку сільського господарства, промисловістю з його обслуговування, виробництвом цукру, м'ясо-молочної продукції.Район має винятково сприятливі природні умови і ресурси для розвитку багатогалузевого сільського господарства. Значна кількість опадів, особливо впродовж вегетації, наявність родючих ґрунтів, переважно опідзолених і потужних чорноземів, створюють сприятливі умови для інтенсивного розвитку сільського господарства, перетворення його на високопродуктивну галузь господарської спеціалізації.Район спеціалізується на харчовійпромисловості,випускусільськогосподарськоїтехніки, мінеральних добрив. Провіднемісценалежитьцукровійгалузі. Розвинуті легка промисловість, виробництвобудівельнихматеріалів.Поділлявиробляєблизько 15% загальноукраїнськоговипускусільськогосподарськоїпродукції.Це — важливийрайон виробництва зерна, передусімозимоїпшениці та кукурудзи. Тут зосередженінайбільшіплощіцукровихбуряківвУкраїні. Виробничуспеціалізаціюпівденноїпридністровськоїчастинивизначаєовочівництво, зокремавирощуванняранніховочів.

Характерноюособливістю району є порівнянонизьказемлезабезпеченість. На одного працездатного, зайнятоговсільськомугосподарстві, припадаємайжевдвічіменшесільськогосподарськихугідь, ніж у цілому в Україні.Проблемирозвитку. Район потребуєрозв'язаннябагатьохекономічних, соціальних і природоохороннихпитань. Серед них — охоронавідхімічногозабрудненняґрунтів, збереження в них гумусу, впорядкуваннячисленнихмалихміст і селищ міського типу, поліпшенняавтомобільнихшляхівтощо.Входять:Вінницька, Хмельницька і Тернопільськаобласті.

43. Західноволинський економічний районРозміщений на прикордонному північному заході країни. Має найменшу порівняно з іншими економічними районами площу і найменше населення. Один з найкраще водозабезпечених районів України. Характеризується індустріально-аграрним профілем господарства.

Територія району розташована в межах Волинської височини і Поліської низовини. Характеризується рівнинністю, заболоченістю і лісистістю. Південна частина має досить високу природну родючість ґрунтів, сприятливі кліматичні умови для розвитку сільського господарства.Район характеризується промислово-аграрним профілем господарства з розвинутими галузями спеціалізації: харчовою промисловістю, машинобудуванням, зокрема приладобудуванням, сільськогосподарським машинобудуванням, електроенергетикою, легкою промисловістю, видобутком вугілля, виробництвом мінеральних добрив. Сільське господарство спеціалізується на виробництві зерна, льону-довгунця, картоплі, м'яса, молока.Проблеми розвитку. Прикордонне положення економічного району створює сприятливі умови для організації в ньому виробництв, які працювали б у кооперації з фірмами зарубіжних країн, особливо у малих прикордонних містах. Йдеться передусім про поглиблення економічних зв'язків з сусідніми Польщею та Білоруссю. Важливе значення мають меліорація заболочених земель і використання торфовищ, розширення матеріальної бази санаторно-курортного господарства Шацького поозер'я. Слід також здійснювати дезактивацію забруднених радіоактивними речовинами північно-східних територій Рівненщини тощо.Входять: Волинська і Рівненська області.

44. Причорноморський економічний районРайон є найбільшим за площею в Україні. Він займає південну приморську (причорноморську і приазовську) територію країни. Його промислове виробництво зосереджується переважно в портових містах. Основний район поливного землеробства, вирощування пшениці, соняшнику, винограду, розвитку санаторно-курортного і туристичного господарства.Основна галузь спеціалізації промисловості району — машинобудування і металообробка. Тут розвивається сільськогосподарське машинобудування, суднобудування, верстатобудування, виробництво устаткування для зрошувальної меліорації, обладнання для легкої, харчової і хімічної промисловості. Створена потужна енергетична база.

Важливою галуззю спеціалізації Причорномор'я є санаторно-курортне і туристичне господарство. Тут налічується близько 200 санаторіїв, пансіонатів і будинків відпочинку.

Розвинуті харчова і легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів.

Сільське господарство Причорномор'я спеціалізується на виробництві зерна (пшениці, кукурудзи, рису), соняшнику, овочів, фруктів і винограду, баштанних культур, м'яса і молока. Зрошуються значні земельні площі. На одного жителя тут вирощується сільськогосподарської продукції на 20% більше, ніж у середньому по країні. Район виділяється порівняно високою землезабезпеченістю.Входять: Одеська, Миколаївська, Херсонська області, Автономна Республіка Крим і м. Севастополь.Проблеми розвитку. Подальший розвиток економіки району і підвищення ефективності його господарства потребує наукового обґрунтування і розв'язання багатьох проблем. Першочергового значення набуває проблема водних ресурсів, яка в умовах посушливого Причорномор'я є вирішальним чинником активізації сільськогосподарського виробництва.

Дуже важливим також є вдосконалення спеціалізації Красноперекопського промислового вузла, поліпшення використання унікальних мінерально-сировинних ресурсів Сиваша, запобігання викиданню в нього дренажно-поливних вод і промислових стоків.

Розширення зовнішньоекономічних зв'язків потребує розвитку морського транспорту. Для цього слід забезпечити зростання вантажообороту морських портів, створити нові глибоководні механізовані порти з урахуванням перевезень по Дунаю. Загальнодержавне значення має спорудження нафтового терміналу в Одесі.

45. Карпатський економічний районЗаймає крайню західну прикордонну територію країни. Має промислово-аграрну спеціалізацію господарства. Вирізняється найгустішим сільським населенням у рівнинних районах, розгалуженою мережею залізничних та автомобільних шляхів і трубопровідного транспорту.Провідною галуззю господарства Карпатського економічного району є промисловість. Спеціалізацію промисловості району визначають машинобудування, металообробка, харчова, легка промисловість, лісова, деревообробна, целюлозно-паперова галузь, хімія і нафтохімія, вугільна тощо.Сільське господарство спеціалізується на виробництві зерна, цукрових буряків, льону-довгунця, м'ясо-молочному і м'ясо-вовняному тваринництві. У Закарпатті розвинуте виноградарство; у всіх областях — садівництво. Землезабезпеченість сільського

населення району є найнижчою в Україні.

Карпати — відомий курортний і туристичний регіон. У Передкарпатті та Закарпатті знаходяться великі санаторно-курортні центри, деякі з них (Трускавець, Свалява) мають міжнародне значення.Проблеми розвитку. Прикордонне положення району, наявність у ньому великої кількості малих і середніх міських поселень зі значними резервами трудових ресурсів, розгалужена мережа доріг створюють сприятливі умови для розміщення промислових виробництв, особливо тих, які б кооперувалися із зарубіжними фірмами.

Актуальною є проблема прискореного розвитку санаторно-курортного і туристичного потенціалу Передкарпаття, Карпат і Закарпаття, формування великих бальнеологічних комплексів міждержавного значення на базі унікальних лікувальних водних ресурсів Трускавця, Східниці, Моршина, Сваляви. Потребує регулювання проблема використання мальовничих гірсько-лісових територій з чистим повітрям для організації масового літнього і зимового відпочинку населення, розвитку туризму, створення нових заповідних територій.

Карпати — традиційний район художніх промислів, продукція яких користується великим попитом як в Україні, так і за кордоном. Розвиток цих промислів набуває важливого значення.

Потребують розв'язання питання охорони довкілля, зокрема охорони унікальних лісових ресурсів Карпат, здійснення протиерозійних заходів, регулювання стоку карпатських річок, які в період повеней затоплюють значні передгірні території. Слід вжити дійових заходів до усунення шкідливих промислових викидів у повітря х водні басейни, передусім у районах розміщення потужних електростанцій, гірничо-хімічних та хімічних виробництв і цементної промисловості. Особливо забруднює довкілля Бурштинська ТЕС.Входять: Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області.

46.

ДРЕП – це комплекс дій спрямованих на вдосконалення господарського комплексу регіону на основі ефективного та регіонального використання його економічного потенціалу

Мета ДРЕП:

• сприяння динамічному, збалансованому та сталому соціально-економічному розвитку регіонів, досягнення компромісу між економічною ефективністю і соціальною справедливістю;

Завдання ДРЕП:

• інвентаризація та оцінка екон. потен.;

• нормативно-правове забезпечення;

• розвиток господарського комплексу на основі структурної перебудови;

• зниження міжрегіональної диференціації;

• завдання підприємства;

• - підвищення зайнятості та розвиток регіональних ринків праці;

• сприяння наповненню місцевих бюджетів;

• сприяння участі у міжнародних програмах;

• покращення демографічної ситуації; впровадження сучасних механізмів раціонального природокористування;

• збереження та розвиток культурної спадщини;

47.

Регіони відіграють все більш важливу роль у державному розвитку, мають більше можливостей для координації власного розвитку та краще знають свої переваги та недоліки з метою стимулювання регіонального розвитку необхідних дослідженням суч. чинників впливу на ДРЕП:

- людські ресурси;

- інституції;

- культурно- історична спадщина;

- інвестиції, іновації, інформація;

Засоби стимулювання розвитку ДРЕП:

• фінансова допомога;

• спеціальні фонди;

• спеціальні послуги;

48.

Основні напрями ДРЕП:

- соціальна політика;

- демографічна;- фіксальна(податки);- тарифна(цінова);- трансфертна;- інвестиційна;

- інноваційна

- структурна;

- екологічна;

- інституційна;

Рівні ДРЕП:

• регіон;

• область;

- населений пункт

49.