1.4.Призначення, будова і принцип дії ртутного барометра, барометра-анероїда, барографа

Атмосферний тиск вимірюється барометрами різних типів.

Ртутний чашковий барометр складається з вер­тикальної скляної трубки, наповненої ртуттю, запаяної зверху і від­критої знизу. Нижній кінець трубки поміщено в чашку з ртуттю. У верхній частині трубки над ртуттю утворюється торічелієва пустота. При підвищенні атмосферного тиску повітря тисне на поверхню рту­ті у чашці і рівень її у трубці піднімається. За шкалою, розташованою в прорізі захисного металевого футляра у верхній частині барометра напроти меніска ртуті у трубці, визначають тиск з точністю до цілих міліметра, за другою рухомою шкалою — ноніусом — з точністю до десятих частинок міліметра. Перед відліком необхідно встановити за допомогою гвинта нульову поділку ноніуса на одній лінії з верши­ною меніска ртутного стовпчика. Барограф при­значений для запису коливан­ня атмосферного тиску на па­перовій стрічці, розграфленій по горизонталі на години до­би (дні, тижні), а по вертикалі — на поділки атмосферного тиску у міліметрах ртутного стовпчика або гектопаскалях. Зміни атмосферного тиску сприймає анероїдний резерву­ар, аналогічний за будовою до резервуара металевого барометра-анероїда, який за допомогою систе­ми важелів з'єднується зі стрілкою з пером. Коливання атмосферно­го тиску передаються на перо, яке креслить криву змін атмосферно­го тиску (барограму) на паперовій стрічці, закріпленій на циліндрі з годинниковим механізмом, що обертається. Перо барографа встанов­люється на лінію перетину атмосферного тиску і часу доби спеці­альним гвинтом. Атмосферний тиск попередньо визначають за ртут­ним барометром або градуйованим барометром-анероїдом

У гігієнічній практиці барометри застосовують для прогнозуван­ня погоди, а також для визначення висоти над рівнем моря. Знижен­ня барометричного тиску здебільшого супроводжується дощовою, хмарною погодою, підвищення його передує сухій та яснійпогоді.

1.16 Визначити швидкість руху повітря анемометром і кататермометром .

У гігієнічній практиці для визна­чення великих швидкостей руху ат­мосферного повітря і повітря у вен­тиляційних отворах використовують анемометри. За допомогою чашкового анемометра вимірюють швидкість руху атмосферного повітря у межах 1 — 50 м/с. Перед визначенням записують вихідні покази лічильника і розташовують анемометр у досліджуваному місці таким чином, щоб чашки були спрямовані перпендикулярно до потоку повітря. Не вмикаючи лічильник, уп­родовж 1 — 2 хв дають змогу чашкам вільно обертатися, після чого одночасно вмикають лічильник і секундомір. За 3 —5 хв лічильник вимикають, записують його нові покази і розраховують швидкість обертання крильчатки А = CV₂ - N^:t, де А — кількість поділок шкали за секунду; N_{ і N, — покази приладу до і після вимірю­вання; t — термін вимірювання у секундах. За значенням А в графіку, що додається до анемометра, знаходять швидкість руху повітря (м/с). Швидкість руху повітря в приміщеннях у межах до 1,5-2 м/с визначають за допомогоюкататермометрів — спиртових термо­метрів з циліндричним або кулястим резервуаром і розширеним зверху капіляром.

Віддаючи тепло у зовнішнє середовище, нагрітий резервуар ка­татермометра поступово охолоджується, що супроводжується пере­ходом спирту з верхнього розширення капіляра у резервуар. При охолодженні кататермометра реєструють час (у секундах), за який спирт опускається від максимальної поділки шкали до мінімальної. Вимірювання повторюють 2 — 3 рази і визначають середній час охо­лодження, що залежить від швидкості руху, температури і вологості повітря, тобто від охолоджувальної здатності повітря Н, яку для ци­ліндричного кататермометра обчислюють за формулою Н = F/t, a для кульового — за формулою Я = [Ф (Q, — Q₂] /t, де F — фактор приладу, що означає кількість мілікалорій тепла, яке втрача­ється з 1 см² поверхні резервуара даного приладу при охолодженні від максимальної Q_t до мінімальної Q₂ поділки шкали; Ф — кон­станта приладу, що дорівнює F/3; t — час охолодження