Туризм - явище поліфункціональне. Серед основних функцій туризму слід зазначити рекреаційну, соціальну, культурну, екологічну, економічну, просвітницьку і виховну.
Рекреаційна функція
Сутністю рекреаційної функції туризму є фізіологічна (відновлення фізичних сил, оздоровлення, відпочинок) та психологічна (зміна місця, оточення, набуття нових вражень та відчуттів) релаксація. Зростання добробуту, зміна характеру праці в бік її інтелектуалізації стимулюють підвищення рівня освіти, самоосвіту та просвітництво.
Ця функція реалізую потреби людей, що мешкають в умовах урбанізованого середовища, складної екологічної ситуації, що призводить до гіподинамії і продукує постійне нервове напруження. Тенденцію погіршення здоров’я в групах працездатного населення спеціалісти пов’язують з незадовільними екологічними умовами, зміною способу життя людей в мегаполісах, технократичним мисленням, що витісняє із системи цінностей людини потребу постійного спілкування з природою, перетворюючи цю лікувальну взаємодію в нетривалі епізодичні контакти. Ослаблення або втрата ціннісних орієнтирів особистості, спрямованих на збереження і розвиток здоров’я з опорою на природні фактори, призводить до надмірних перевантажень, що проявляється в хронічній втомі, прогресуючому зниженні працездатності.У зв’язку з цими негативними тенденціями зростає роль активного відпочинку як ефективного лікувального засобу, спрямованого на працездатне населення різних вікових груп. Виникає об’єктивна необхідність створення умов як для відновлення фізичних і духовних сил людини, так і для зняття стресових і психічних впливів середовища. В населення пробуджується бажання проводити вільний час у спокійному оточенні, що сприяє фізичній і психічній регенерації. Одним з прийомів лікування, профілактики, зняття втоми є зміна основного виду діяльності. Реалізації цього задуму сприяє туризм, який, поєднуючи в собі традиційні оздоровчі функції в рекреаційній діяльності, є ефективним засобом як фізичного оздоровлення, так і духовного.
Культурна функція
Перехід суспільного розвитку до моделі «вільного часу» урізноманітнює проведення дозвілля в бік інтелектуалізації, саморозвитку, посилюючи культурну функцію туризму.
Туризм – це спілкування між людьми, це прояв таких якостей, як взаємодія, взаємоповага, коректність, і, як наслідок, формування комунікативної культури особистості. Саме туристські комунікації дозволяють встановлювати стосунки невимушеного, добровільного спілкування, заснованого на довірі, щирості, добродійності. В цьому сенсі туризм має багато можливостей для розв’язування цілої низки проблем суспільства.
Сучасна особистість має вчитися культурі цивілізованих подорожей. Ознайомлення з культурою, звичаями, здобутками інших народів збагачує духовність особистості, з’являється розуміння іншого соціокультурного середовища.
Туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруваннями, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи. Безпосереднє спілкування різних народів і різних культур сприяє взаємозбагаченню та саморозвитку культури, відіграє значну роль в укріпленні миру та порозуміння на планеті, розширює культурні та ділові контакти. Можна стверджувати, що саме у XX ст., завдяки масовості, туризм став явищем сучасної культури. З іншого боку, туризм, прискорюючи культурний обмін, прискорює інноваційні процеси в культурі. У зв'язку з цим актуальною стає проблема крос-культурних комунікацій (поведінки туристів в іншому культурному середовищі, спроможність і здатність до сприйняття іншої культури, інших культурних традицій).