- •1.Мета та предмет вивчення практичного курс “Українська мова за професійним спрямуванням.”
- •2.Українська мова: роль і місце серед інших мов світу.
- •3. Правовий статус української мови. Поняття “державна” і “офіційна”мова
- •4.Походження української мови, тенденції розвитку.
- •5.Періодизації історії української мови.
- •6.Протоукраїнський і давньоукраїнський періоди в історії мови.
- •7.Мовна ситуація в Київській Русі
- •9.Історичні словники української мови
- •10.Новоукраїнський період (XIX ст. – сьогодення)
- •11. Імперські репресивні заходи щодо української мови у другій пол. Хіх – на поч. Хх ст. Та протидія їм з боку української культурної еліти.
- •12.Причини проведення українізації
- •13Лінгвоцид через геноцид і геноцид через лінгвоцид – мовна політика часів Радянського Союзу щодо України кін. 20-х – 80-х рр. Хх ст.
- •14.Державний статус української мови у 90-х рр. Хх ст. – на поч. Ххі ст. De jure I de facto.
- •15. З історії українського правопису.
- •16.Писемність і літературна традиція Київської Русі
- •17.Зародження фонетичнго принципу в українському правописі поч. Хіх ст. (о.Павловський, г.Квітка-Основ’яненко, п.Гулак-Артемовський, м.Шашкевич).
- •18.Кулішівка та желехівка – два варіанти фонетичного правопису для наддніпрянського і галицького варіантів української літературної мови.
- •19.Правописні реформи в Україні у 20-х -40-х рр. Хх ст. Як один із засобів політичного впливу на розвиток мови.
- •21.Функції мови в суспільстві.
- •22.Поняття літературної мови
- •23.Історія українського професійного мовлення, перспективи розвитку. Рідномовні обов’язки свідомого громадянина.
- •25.Поняття стилю. Функціональні стилі української мови.
- •26.Офіційно-діловий стиль: ознаки, жанри реалізації.
- •27.Ознаки наукового стилю.
- •28.Розмовний стиль: ознаки, жанри реалізації.
- •29.Особливості художнього стилю.
- •30.Найважливіші риси публіцистичного стилю.
- •31.Епістолярний стиль.
- •32.Сфера використання і особливості конфесійного стилю.
- •33.Правила оформлення бібліографії.
- •34.Особливості усної і писемної форм ділового мовлення.
- •35.Ознаки культури писемного ділового спілкування.
- •36.Поняття документа. Вимоги до документа.
- •37.Формуляр документів та його основні реквізити
- •39. Правила оформлення сторінки
- •37.Класифікація сучасних ділових паперів. Реквізити документа.
- •38.Текст як основний реквізит документа. Види текстів. Вимоги до тексту.
- •39.Правила оформлення документів: оформлення сторінки, норми нумерації, рубрикації.
- •40.Особливості усного професійного мовлення. Ознаки культури професійного спілкування.
- •41.Види усного професійного спілкування.
- •42.Усне професійне приватне спілкування. Загальна характеристика, жанри реалізації.
- •43.Ділова бесіда.
- •44.Нарада.
- •45.Телефонна розмова.
- •46.Прийом відвідувачів.
- •47.Усне професійне публічне спілкування. Загальна характеристика, жанри реалізації.
- •48.Характеристика особливостей публічного виступу, промови, доповіді, дискусії.
- •49.Невербальні засоби ділової комунікації. Поза. Жести. Міміка. Погляд. Рукостискання. Дистанція.
- •50,.Орфоепічні норми сучасної української літературної мови.
- •51.Акцентуаційні норми сучасної української літературної мови.
- •52.Евфонія як засіб милозвучності.
- •53.Види тональності спілкування.
- •54.Інтонаційна виразність мовлення.
- •55.Український мовленнєвий етикет.
- •56.Лексична норма та її типові порушення.
- •57.Однозначна та багатозначна лексика.
- •58.Плеоназм і тавтологія в культурі мови.
- •59.Лексика української мови за значенням.
- •60.Омоніми, синоніми, антоніми, пароніми в системі умпс.
- •61.Терміни у професійному спілкуванні: їхні ознаки та функціонування.
- •62.Активна і пасивна лексика у культурі ділового спілкування.
- •63.Утворення та адаптація неологізмів і їх застосування.
- •64.Використання абревіатур у професійному спілкуванні.
- •65.Лексика за походженням. Використання запозиченої лексики в курсі умпс.
- •66.Фразеологія української мови за професійним спрямуванням.
- •67.Явища евфемізму і перифраз у професійному спілкуванні.
- •68.Стилістична диференціація української лексики.
- •69.Українська лексикографія. Історичні словники.
- •70.Морфологічна норма та її типові порушення.
- •71.Категорія роду іменників.
- •72.Визначення роду незмінюваних іменників іншомовного походження.
- •74.Вибір граматичної форми роду в назвах осіб за професією, посадою, званням.
- •75.Число іменників. Особливості вживання іменників, які мають форму тільки однини чи множини.
- •76.Вибір форм відмінкових закінчень іменників.
- •78.Паралельні закінчення давального відмінка однини іменників чоловічого роду.
- •78.Складні випадки відмінювання іменників чоловічого роду іі відміни у родовому відмінку однини.
- •79.Кличний відмінок у звертанні та його роль у професійному спілкуванні.
- •80.Прикметник. Утворення ступеня більшого чи меншого виразу ознаки якісних прикметників у професійному мовленні.
- •81.Групи прикметників і роль закінчення для виявлення значення.
- •82.Словозміна числівників, зв’язок числівників з іменниками.
- •83.Займенники, їх стилістична роль і особливості використання у професійному спілкуванні.
- •84.Специфіка вживання дієслівних форм у професійному спілкуванні.
- •85.Прийменники впрофесійному мовленні.
- •86.Поняття синтаксичної норми. Порядок слів у професійному спілкуванні.
- •§ 1. Складні випадки керування у службових документах
- •88.Узгодження підмета з присудком.
- •89.Поєднання однорідних членів речення, особливості їх вживання в офіційно-діловому тексті.
- •90.Складні речення у фаховому мовленні.
79.Кличний відмінок у звертанні та його роль у професійному спілкуванні.
Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох назв.
Відмінювання прізвищ
Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох назв В українській мові звертання обов'язково виражається кличним відмінком іменника. Використання у звертаннях форм називного відмінка (що властиве російській мові) для української мови є ненормативним. Наведемо основні правила творення кличного відмінка іменників.
1. Кличний відмінок іменників І відміни Іменники твердої групи утворюють кличну форму за допомогою закінчення -о: Василино, Галино, Миколо, колего, мамо, донечко. Іменники м'якої групи у кличній формі мають закінчення -є (-є): нене, закрійнице, Насте, Ілле, Маріє, Ксеніє, Зоє. Закінчення -ю утворює кличний відмінок іменників м'якої групи, що означають жіночі пестливі імена та назви жінок: Галю, Таню, Марусю, бабусю, тітусю.
2. Кличний відмінок іменників II відміни
2.1. Закінчення -у мають:
а) іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик-, -ок-, -к-):
братику, хлопчику, синку, батьку, внучку, Петрику, Івасику;
б) іншомовні імена з основою на г, к, ж: Джеку, Жаку, Ніку, Алі-ку,
Гайку, Олегу, Майку, Людвігу, Генріху, Фрідріху;
в) деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий та р (крім ж):
викладачу, глядачу, укладачу, лікарю, поштарю, секретарю, товаришу (але
каменяре).
2.2. Закінчення -ю виступає у іменників м'якої групи: вихователю,
дідусю, Віталію, Геннадію, Костю, Олесю, Ігорю.
2.3. Закінчення -є мають:
а) безсуфіксні іменники твердої групи: брате, голубе, куме, парубче,
друже, пастуше, Іване, Петре, Степане, Володимире, Ярославе (але: діду,
сину, тату);
б) іменники твердої групи із суфіксами -ист-, -іст-, -ор-, -тор-,
-атор-, -ер-, -ир-: радисте, альпіністе, професоре, директоре, ректоре,
адміністраторе, режисере, комбайнере, бригадире, командире;
в) іменники м'якої групи із суфіксом -ець-: молодче, хлопче, кравче
(але: бійцю, знавцю, добровольцю);
г) деякі іменники мішаної групи (зокрема власні назви з основою на ж, дж
і загальні назви з основою на р, ж): Довбуше, Джордже, газетяре,
кресляре, стороже.
3. Кличний відмінок іменників III відміни
У кличному відмінку іменники III відміни мають закінчення -є: розкоше,
радосте, Любове, Аделе, Нінеле.
4. Кличний відмінок імен по батькові
Імена по батькові жіночого роду мають у кличному відмінку закінчення -о,
імена по батькові чоловічого роду — закінчення -у: Ірино Петрівно, Надіє
Михайлівно, Степане Івановичу, Петре Васильовичу.
5. Звертання, що складаються з кількох назв
5.1. У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по
батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму
кличного відмінка: Григорію Семеновичу, Ірино Андріївно, пане Максиме,
друже Іване, тітко Маріє.
5.2. У звертаннях, що складаються із загальної назви й прізвища, кличну
форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного
відмінка: пане Чорний, добродійко Прищепа, депутате Соко-ловський.
5.3. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, кличну форму
типу:
н. Баранов
Гриців
р. Баранов-а
Грицев-а (-ців-а)
д. Баранов-у
Грицев-у (-ців-у)
3. Баранов-а
Грицев-а (-ців-а)
0. Баранов-им
Грицев-им (-ців-им)
м. при Баранов-і (-у, при Грицев-і, -у (-ців-і, -у)
н. Марків
р. Марков-а (-ків-а)
д. Марков-у (-ків-у)
3. Марков-а (-ків-а)
0. Марков-им (-ків-им)
м. при Марков-і, -у (-ків-і, -у)
н. Турчин
Щокін Гоїн
р. Турчин-а
Щокін-а Гоїн-а
д. Турчин-ові (-у) Щокін-ові (-у) Гоїн-ові (-у)
3. Турчин-а
Щокін-а Гоїн-а
0. Турчин-им
Щокін-им Гоїн-им
м. при Турчин-у (-і) при Щокін-у (-і) при Гоїн-у (-і)
6. Не відмінюються псевдоніми і слов'янські прізвища на є, і (Ле,Трублаїні, Леле, Емхе, Роде, Півтораднї), а також прізвища іншомовногопоходження на і, є, у, о, наголошені а, я та інші нетипові для української мови закінчення (Беранже, Гете, Руставелі, Петефі, Ло-тяну, Шоу, Бокаччо, Гюго, Дідро, Дюма, Моравіа, Гамсахурдіа та ін.).
7. Прізвища, що походять від назв тварин, предметів, загальних назв людей за певною ознакою, в офіційних текстах рекомендується вживати в поєднанні з ім'ям, назвою посади тощо: оголосити подяку Ірині Петрівні Зозулі; схвалити пропозицію інженера Пасіки Р. О.; виступив доцент Паляниця С. І; запропонував викладач Заїка Степан Степанович.
8. У подвійних прізвищах компоненти змінюються за загальними правилами відмінювання прізвищ: дисертація аспірантки Косинки-Антонич, виступ аспіранта Косинки-Антонича, стаття Скибич-Стрілецької, винахід Скибича-Стрілецького, заява Косенко-Коноп-лицької, виступ Милейко-Залузької, твори Карпенка-Карого, повість Нечуя-Левицького, але:творчість Драй-Хмари, музика Кос-Ана-тольського.
