67.Явища евфемізму і перифраз у професійному спілкуванні.

евфемізм (від грец. euphemia — утримування від неналежних слів, пом'якшений вираз) — заміна грубих або різких слів і виразів м'якшими, а також деяких власних імен — умовними позначеннями.

Евфемізм є наслідком лексичного табу (заборони), який завдяки різного роду упередженням, марновірствам, релігійним віруванням накладається на вживання назв певних предметів і явищ навколишнього світу, внаслідок чого людина удається до виразів іносказань. Характерно, що нові позначення «непристойних» предметів і явищ з часом втрачають характер евфемізмів, починають сприйматися як пряма вказівка на «непристойний» предмет і в свою чергу стають «непристойними». Оскільки евфемізми широко використовуються у мовленні, то з часом вони втрачають свою функцію «прикрашення» істинної суті висловлення і тому потребують чергового евфемізму, який надасть нове значення для завуалювання та прикриття висловлювання, напр. «американець» замість «афроамериканець», «людина іншої орієнтації» замість «людина нетрадиційної орієнтації».

У основі явища евфемізму лежать:

глибоко архаїчні пережитки мовних «табу» (заборон вимовляти прямі найменування таких небезпечних предметів і явищ, як, наприклад, богів, хвороб або мертвих, оскільки акт назви, згідно дологічного мислення первісної людини, може викликати саме явище) — такі евфемізми типу: «нечистий» замість «чорт», «покійний», «небіжчик»;

чинники соціальної діалектології (евфемізми зумовлені соціальними, моральними та етичними нормами поведінки, так звані етичні і моральні евфемізми, напр.«повненький», «ширококостий», «пишний», «з надлишковою вагою» замість «товстий», «грубий»).

Іноді взаємодія евфемізму з будь-якою одиницею лексичної системи може призвести до виходу цієї одиниці із активного слововжитку або до суттєвого зниження частоти її використання. Існує два види такої “негативної” взаємодії:

Евфемізм витісняє мовну одиницю, яку заміняє;

Один евфемізм витісняє інший з активної зони синонімічного ряду в пасивну.

За найбільшими і найпродуктивнішими сферами утворення, евфемізми можна тематично розділити на наступні групи:

Евфемізми, пов’язані з дискримінацією: а). расовою, культурною, релігійною («нігер», «чорний» > «(афро)американець»); б). сексуальних меншин («гомік», «педик» > «гомосексуаліст», «людина іншої орієнтації»; в). інших видів;

Евфемізми, які позначають страшні та неприємні явища дійсності: а). смерть («померти» > «піти у краще місце», «піти у вічність», «заснути вічним сном»); б). хвороба; в). природні потреби («піти в туалет» > «відвідати дамську кімнату», «піти в одне місце»; г). фізичні вади («сліпий» > «незрячий», «підсліпуватий»); д). розумові та психічні розлади («псих» > «людина з психічними розладами»);

Евфемізми, пов’язані із впливом держави на життя людей: а). воєнні дії («в'язниця» > «місце позбавлення волі»); б). соціальні вади (алкоголізм, наркоманія, проституція, злочинність, напр. «алкоголік» > «людина з (алкогольною) залежністю»); в). бідність («бідний» > «економний», «скромний»); г). непрестижні професії («прибиральник» > «клінінг-менеджер»; ґ). сім’я («зраджувати» > «ходити наліво»; д). звільнення («піти за власним бажанням», «дати неоплачувану відпустку», «скоротити», «відпустити»); е). академічна неуспішність («двієчник» > «недостатньо вмотивований учень»);

Евфемізми, які вказують на вік і зовнішність людини: а). вага («товстий» > «пишний»); б). вік («старий» > «підстаркуватий», «людина похилого віку», «людина з досвідом»); в). зовнішній вигляд («негарний» > «своєрідний»); г). ріст («карлик» > «людина невисокого зросту»);

Дипломатичні евфемізми («вбити» > «прибрати», «ліквідувати», «нейтралізувати»);

Евфемізми у мові реклами («дешевий» > «економний», «за доступну ціну»).

Існують різні способи евфемізації, найпоширеніші серед яких наступні:

Вживання слів-визначників з дифузною семантикою: деякий, відомий, відповідний та ін.;

Використання іменників з досить широким значенням для називання конкретних подій або явищ: товар для позначення наркотиків чи матеріал у значенні мати на когось компромат;

Вживання вказівних чи неозначених займенників: мені потрібно в одне місце замість мені потрібно до туалету;

Використання іноземних слів і термінів через їхню незрозумілість для носіїв мови: деструктивний замість руйнівний, конфронтація замість протистояння;

Вжиток слів, які вказують на неповноту дії чи послаблену ступінь властивості: він недочуває замість глухий, призупинити в значенні закрити якусь організацію;

Використання абревіатур, що є характерним для репресивної та сфер, пов’язаних зі збереженням державних таємниць: ПКТ, тобто приміщення камерного типу замість камера.

Перифра?з (перифраза; від дав.-гр. ?????????? — «описовий вираз, іносказання»: ???? «навколо, біля», ?????? «вислів») — у стилістиці й поетиці троп, що описово виражає одне поняття за допомогою декількох.

Перифраз — непряма згадка об'єкта не шляхом називання, а опису (наприклад, «нічне світило» = "Місяць")

У перифразах назви предметів і людей замінюються вказівками на їх ознаки, наприклад, «зануритися в сон» замість «заснути», «цар звірів» — «лев», «однорукий бандит» — «гральний автомат», «чорне золото» — «вугілля» чи «нафта», «легені планети» — «ліси». Розрізняють логічні перифрази («автор „Мертвих душ“») і образні перифрази («сонце російської поезії»).

Окремим випадком перифрази є евфемізм — описовий вираз «низьких» або «заборонених» понять («нечистий» замість «чорт», «обійтися допомогою носової хустки» замість «висякатися»).

Перифразою називають переспів — різновид пародії, в якому предметом осміяння є не форма пародійованого твору, а новий зміст, що вкладається в неї. Приклад «Спи, немовля моє прекрасне.» М. Ю. Лермонтова і «Спи, шибеник, поки нешкідливий!..» М. О. Некрасова.

Українська мова має усталені перифрази: Кобзар України (Т.Шевченко), Великий Каменяр (І.Франко), Дочка Прометея (Леся Українка), столиця України (Київ), місто Лева (Львів), чорне золото (кам'яне вугілля) та ін.