- •1.Мета та предмет вивчення практичного курс “Українська мова за професійним спрямуванням.”
- •2.Українська мова: роль і місце серед інших мов світу.
- •3. Правовий статус української мови. Поняття “державна” і “офіційна”мова
- •4.Походження української мови, тенденції розвитку.
- •5.Періодизації історії української мови.
- •6.Протоукраїнський і давньоукраїнський періоди в історії мови.
- •7.Мовна ситуація в Київській Русі
- •9.Історичні словники української мови
- •10.Новоукраїнський період (XIX ст. – сьогодення)
- •11. Імперські репресивні заходи щодо української мови у другій пол. Хіх – на поч. Хх ст. Та протидія їм з боку української культурної еліти.
- •12.Причини проведення українізації
- •13Лінгвоцид через геноцид і геноцид через лінгвоцид – мовна політика часів Радянського Союзу щодо України кін. 20-х – 80-х рр. Хх ст.
- •14.Державний статус української мови у 90-х рр. Хх ст. – на поч. Ххі ст. De jure I de facto.
- •15. З історії українського правопису.
- •16.Писемність і літературна традиція Київської Русі
- •17.Зародження фонетичнго принципу в українському правописі поч. Хіх ст. (о.Павловський, г.Квітка-Основ’яненко, п.Гулак-Артемовський, м.Шашкевич).
- •18.Кулішівка та желехівка – два варіанти фонетичного правопису для наддніпрянського і галицького варіантів української літературної мови.
- •19.Правописні реформи в Україні у 20-х -40-х рр. Хх ст. Як один із засобів політичного впливу на розвиток мови.
- •21.Функції мови в суспільстві.
- •22.Поняття літературної мови
- •23.Історія українського професійного мовлення, перспективи розвитку. Рідномовні обов’язки свідомого громадянина.
- •25.Поняття стилю. Функціональні стилі української мови.
- •26.Офіційно-діловий стиль: ознаки, жанри реалізації.
- •27.Ознаки наукового стилю.
- •28.Розмовний стиль: ознаки, жанри реалізації.
- •29.Особливості художнього стилю.
- •30.Найважливіші риси публіцистичного стилю.
- •31.Епістолярний стиль.
- •32.Сфера використання і особливості конфесійного стилю.
- •33.Правила оформлення бібліографії.
- •34.Особливості усної і писемної форм ділового мовлення.
- •35.Ознаки культури писемного ділового спілкування.
- •36.Поняття документа. Вимоги до документа.
- •37.Формуляр документів та його основні реквізити
- •39. Правила оформлення сторінки
- •37.Класифікація сучасних ділових паперів. Реквізити документа.
- •38.Текст як основний реквізит документа. Види текстів. Вимоги до тексту.
- •39.Правила оформлення документів: оформлення сторінки, норми нумерації, рубрикації.
- •40.Особливості усного професійного мовлення. Ознаки культури професійного спілкування.
- •41.Види усного професійного спілкування.
- •42.Усне професійне приватне спілкування. Загальна характеристика, жанри реалізації.
- •43.Ділова бесіда.
- •44.Нарада.
- •45.Телефонна розмова.
- •46.Прийом відвідувачів.
- •47.Усне професійне публічне спілкування. Загальна характеристика, жанри реалізації.
- •48.Характеристика особливостей публічного виступу, промови, доповіді, дискусії.
- •49.Невербальні засоби ділової комунікації. Поза. Жести. Міміка. Погляд. Рукостискання. Дистанція.
- •50,.Орфоепічні норми сучасної української літературної мови.
- •51.Акцентуаційні норми сучасної української літературної мови.
- •52.Евфонія як засіб милозвучності.
- •53.Види тональності спілкування.
- •54.Інтонаційна виразність мовлення.
- •55.Український мовленнєвий етикет.
- •56.Лексична норма та її типові порушення.
- •57.Однозначна та багатозначна лексика.
- •58.Плеоназм і тавтологія в культурі мови.
- •59.Лексика української мови за значенням.
- •60.Омоніми, синоніми, антоніми, пароніми в системі умпс.
- •61.Терміни у професійному спілкуванні: їхні ознаки та функціонування.
- •62.Активна і пасивна лексика у культурі ділового спілкування.
- •63.Утворення та адаптація неологізмів і їх застосування.
- •64.Використання абревіатур у професійному спілкуванні.
- •65.Лексика за походженням. Використання запозиченої лексики в курсі умпс.
- •66.Фразеологія української мови за професійним спрямуванням.
- •67.Явища евфемізму і перифраз у професійному спілкуванні.
- •68.Стилістична диференціація української лексики.
- •69.Українська лексикографія. Історичні словники.
- •70.Морфологічна норма та її типові порушення.
- •71.Категорія роду іменників.
- •72.Визначення роду незмінюваних іменників іншомовного походження.
- •74.Вибір граматичної форми роду в назвах осіб за професією, посадою, званням.
- •75.Число іменників. Особливості вживання іменників, які мають форму тільки однини чи множини.
- •76.Вибір форм відмінкових закінчень іменників.
- •78.Паралельні закінчення давального відмінка однини іменників чоловічого роду.
- •78.Складні випадки відмінювання іменників чоловічого роду іі відміни у родовому відмінку однини.
- •79.Кличний відмінок у звертанні та його роль у професійному спілкуванні.
- •80.Прикметник. Утворення ступеня більшого чи меншого виразу ознаки якісних прикметників у професійному мовленні.
- •81.Групи прикметників і роль закінчення для виявлення значення.
- •82.Словозміна числівників, зв’язок числівників з іменниками.
- •83.Займенники, їх стилістична роль і особливості використання у професійному спілкуванні.
- •84.Специфіка вживання дієслівних форм у професійному спілкуванні.
- •85.Прийменники впрофесійному мовленні.
- •86.Поняття синтаксичної норми. Порядок слів у професійному спілкуванні.
- •§ 1. Складні випадки керування у службових документах
- •88.Узгодження підмета з присудком.
- •89.Поєднання однорідних членів речення, особливості їх вживання в офіційно-діловому тексті.
- •90.Складні речення у фаховому мовленні.
45.Телефонна розмова.
початку розмови запитаєте, чи не завадили ви, не відірвали чи від важливих справ.
Телефонна розмова перш за все повинен бути коротким. Пам'ятайте: доки ви ведете неквапливу розмову з приятелем чи приятелькою, до вашого співрозмовника або до вас, можливо, не можуть додзвонитися по важливій справі.
Не ведіть по телефону порожньої балаканини. Якщо ви маєте потребу в душевній бесіді, краще зустрітися з одним віч-на-віч.
Якщо хтось неправильно набрав номер і потрапив випадково до вас, не грубо, а ввічливо відповідайте: "Вибачте, ви помилилися номером".
Корисно частіше згадувати, що телефон винайдений і для того, щоб не заходити до знайомих без попередження!
Дзвонити або не дзвонити?
Перш за все, ще до того, як ви наберете номер, слід подумати:
- Чи буде ваш дзвінок приємний?
- Чи не потурбувати часом того, кому телефонуєте?
- Чи заслуговує справу, за якою ви телефонуєте, того, щоб заради нього когось турбувати?
Коли дзвонити по телефону не прийнято
Не прийнято висловлювати по телефону співчуття: якщо у людини нещастя, йому треба прийти на допомогу, особистою присутністю і співучастю допомогти подолати страждання, зняти стрес, виконати деякі невідкладні справи за потерпілого. Якщо ви самі здорові, то обійтися співчуттям по телефону просто непристойно. Виняток може бути зроблено тільки для тих, хто хворий і сам потребує допомоги.
Співчуття
По телефону співчуття висловлювати не прийнято. Візит співчуття наноситься тільки в тому випадку, якщо ви впевнені, що він бажаний, або якщо близькі померлого потребують підтримки. Якщо повідомлення про смерть отримано ще до похорону, то треба надати померлому останні почесті і взяти участь в похоронах. Якщо ж з поважних причин це неможливо, треба вибачитися і висловити співчуття листом.
Час телефонних розмов
Час для телефонних розмов, звичайно, обмежена рамками робочого дня, якщо дзвінки суто ділові, і часом неспання, якщо це особиста розмова. Не рекомендується телефонувати раніше 8 години ранку в будні дні і раніше 10 годин - у вихідні, закінчуватися телефонні дзвінки повинні не пізніше 10 години вечора. Якщо ж вам відомі будь-які обставини, що коректують час телефонних розмов (ваш друг приходить додому пізно, в сім'ї є маленька дитина і т. п.), тим більше постарайтеся не докучати дзвінками в пізній час. У випадку, якщо справа не терпить зволікань, зробити пізній дзвінок допустимо, однак, якщо на п'ятий-шостий сигнал вам не відповідають, повісьте трубку і більше в цей день не дзвоніть.
Коли надмірна ввічливість недоречна
"Ввічливі" слова недоречні при зверненні до телефоністів, при отриманні довідки: тут потрібна чітка інформація, і довгі "підходи" до питання типу "не будете ви так ласкаві повідомити", "не відмовите ви мені в одному маленькому проханні" лише відтягують з'ясування суті питання. Звичайно, без "будь ласка" і "дякую" і тут не обійтися. Але ні слів привітання, ні прощання не потрібно.
Коли потрібна екстрена допомога людині, теж потрібно швидко і чітко викласти суть справи, не витрачаючи дорогоцінний час на "словесні реверанси". Крім того, в екстрених випадках кожен, хто має телефон зобов'язаний надати його для термінових переговорів.
Ну а дзвінки з менш важливих приводів навряд чи мають вестися з квартири сусідів. Можливо, вони люди делікатні і не можуть відмовити в проханні, але вам і самому потрібно розуміти: присутність чужого в надурочний час обмежує сім'ю, та і ваші таємниці навряд чи варто робити надбанням гласності. Краще пошукати телефон-автомат.
Як розпочати розмову по телефону
Той, хто телефонує, після слів привітання повинен представитися сам. Наприклад: "Здравствуйте. Це дзвонить Олег В'ячеславович. Ви можете попросити Віктора Юрійовича до телефону?". Якщо ви не впевнені, чи туди потрапили, запитайте: "Це ... квартира Федотових?", "Книжковий магазин?".
Той, хто телефонує зазвичай просить покликати до телефону потрібну особу. Це прохання треба супроводжувати ввічливими словами: "Попросіть Рогова, будь ласка", "Будьте ласкаві, покличте до телефону Наташу", "Я хотів би поговорити з Танею", "Запросіть, якщо не важко, Олександру Семенівну". Якщо ви помилилися номером, спробуйте з'ясувати, в чому справа. Однак для цього не прийнято випитувати номер тих, до кого ви потрапили - вони не зобов'язані давати таку інформацію. Краще назвати той номер, по якому ви дзвоните, щоб уточнити, чи вірний він. Наприклад: "Вибачте, це номер 557-89-96?" Якщо вам дадуть відповідь: "Ні", значить, ви помилилися в наборі цифр або не спрацював зв'язок. Якщо ж скажуть у відповідь: "Так", значить, ви неправильно записали потрібний вам номер, і більше не потрібно турбувати людей, надзвонюючи їм.
Тому, хто зняв трубку, відповідаючи на телефонний дзвінок, потрібно, підняв трубку, промовити: "Я слухаю!", "Алло!" Відповівши на привітання, потрібно виконати прохання покликати кого-небудь до телефону. Наприклад: "Здравствуйте. Одну хвилину ..." Якщо ця людина відсутня, потрібно повідомити про це дзвонячому, пояснивши, коли тому краще передзвонити: "Його зараз немає вдома, ви не могли б зателефонувати через кілька годин?". У тому випадку, якщо людина вдома, але не може підійти, тому що, наприклад, приймає ванну, не потрібно повідомляти про це йому. Досить сказати: "Він зараз не може підійти до телефону. Ви не могли б передзвонити через півгодини?". У будь-якому випадку при відсутності абонента той, хто підійшов до телефону, повинен запропонувати свою допомогу словами: "Йому що-небудь передати? Він не міг би вам сам передзвонити?".
Якщо той, хто телефонує просить залишити повідомлення, його потрібно записати і ні в якому разі не забути передати за призначенням!
Базові моменти:
* Розмова завершує той, хто його почав. Хоча це не принципово. Якщо розмова почав «зависати», то цілком можна сказати «Радий був почути тебе, сподіваюсь, зустрінемось!»
* Краще не обговорювати по телефону питання, не призначені для чужих вух. Телефон не завжди гарантує повну конфіденційність.
* Якщо під час розмови зв'язок перервався, то передзвонити повинен той, за чиєю ініціативою відбулася розмова.
* Користуватися чужим телефоном можна лише, попередньо запитавши дозволу, незалежно, чи перебуваєте ви в гостях або в офісі.
* Давати номер телефону тих людей, до яких ви прийшли в гості, можна тільки в крайніх випадках і тільки з їх дозволу.
* Коли ви телефонуєте абонентові на мобільний номер, розмова повинна бути ще більш короткою, ніж звичайна ділова, оскільки оплачує розмову ваш співрозмовник (краще, якщо ваш дзвінок буде зроблений теж з мобільного телефону).
Не рекомендується:
* Звертатися за телефоном до незнайомої людини на "ти", навіть якщо здалося, що відповів дитина: враження може бути помилковим. Тільки близькі друзі мають право на інтимне звернення.
* Називати співрозмовника "жінка", "чоловік", "дівчина", "дідусь": ви ж не бачите, хто саме взяв трубку, а голос може бути брехливим. Краще безособове звернення: "будьте ласкаві", "вибачте", "скажіть, будь ласка", "зробіть ласку".
* Звертатися до співрозмовниці зі словами "кішечка", "серденько", "мила". Ці словами, потрапивши не за адресою, можуть образити.
* Довго "висіти на телефоні", перебираючи всіх знайомих і повідомляючи їм свіжі новини протягом тривалого часу.
* Питати: "А хто це говорить?" - В тому випадку, якщо телефонують не вам.
* Зателефонувавши за номером і не представившись самому, питати: "А хто це?". Як правило, на таке питання слід контрвопрос: "А хто вам потрібен?". Люди не зобов'язані вам представлятися - адже це ви дзвоните і турбуєте їх, і не виключено, що помилилися номером, тому не витрачайте час на з'ясування особистості того, хто підійшов до телефону, а чітко назвіть того, хто вам потрібен.
