1.Мета та предмет вивчення практичного курс “Українська мова за професійним спрямуванням.”

Мета курсу – сформувати національно – мовну особистість, ознайомити студентів з нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів; навчити їх професійної мови, збагатити словник термінологічною, фаховою лексикою, підвищити загально мовний рівень майбутніх фахівців, формувати практичні навички ділового усного і писемного спілкування в колективі, розвивати комунікативні здібності. Предметом вивчення практичного курсу “Українська мова за професійним спрямуванням” є мова фахової галузі. Тому звертається багато уваги при вивченні усіх тем засвоєнню стереотипів комунікацій певного фаху. Робота над культурою мови студентів проводиться з урахуванням двох аспектів : підвищення загально мовної культури майбутніх спеціалістів і їх фахової мовної культури. Основна увага на заняттях зосереджується на різних видах словникової роботи, що має на меті насамперед збагатити словник є студентів термінологічною, фаховою лексикою, навчити вільно орієнтуватися в словниковому запасі української мови, правильно використовувати його залежно від сфери й мети спілкування. При опрацюванні термінологічної, фахової та інших груп лексики звертається увага на правопис, вимову й стилістичні функції слів, що аналізуються. Це сприяє підвищенню загально мовної і фахової культури майбутніх спеціалістів. Програма дисципліни “Українська мова за професійним спрямуванням” визначає загальну спрямованість курсу й обов’язковий обсяг знань і умінь, якими повинні оволодіти студенти.

Після вивчення курсу студенти повинні знати:

- предмет, мету вивчення, завдання і знання курсу;

- загальні вимоги до складання та оформлення професійних текстів і

документів;

- лексичні норми сучасної української літературної мови в професійному

спілкуванні;

- морфологічні норми сучасної української літературної мови в

професійному спілкуванні;

- синтаксичні норми сучасної української літературної мови в

професійному спілкуванні;

- терміни, професіоналізми та фразеологію майбутнього фаху;

- номенклатурні назви в професійній мові;

- особливості професійного спілкування;

- основи культури професійного мовлення;

- етикет ділового спілкування.

Студенти повинні уміти:

- володіти культурою діалогу та монологу;

- здійснювати аналіз,коректувати текст відповідно до норм української

літературної мови;

- сприймати, відтворювати і створювати наукові фахові тексти та

різноманітні професійні документи;

- застосовувати фахову українську термінологію у різноманітних

комунікативних процесах;

- уміти користуватися загально мовними та спеціальними словникам;

- перекладати тексти українською мовою, використовуючи термінологічні

словники;

- брати участь у процесі ділового спілкування;

- готуватися до публічного виступу;

- дотримуватись етикету спілкування.

2.Українська мова: роль і місце серед інших мов світу.

Серед майже 10 тис. мов і діалектів, які налічується у сучасному світі, більшість не мають писемності і державного статусу, ними послуговується незначна кількість мовців.Українська мова належить до давньописемних мов із понад тисячорічною писемною традицією. Нині вона входить до другого десятка (а вірніше посідає 21 місце) найпоширеніших мов світу, нею розмовляє близько 45 млн. людей. Це мова не лише тих, хто мешкає в Україні, а і мільйонів українців, розпорошених далеко по всіх континентах.Наша мова належить до східно0слов'янської підгрупи слов'янської гілки індоєвропейської сім'ї мов і найближчою до неї є білоруська. В українській мові багато слів і граматичних форм спільних з російською і польською мовами.

Провідну роль у культурному розвиткові українського народу та його мови відіграла Наддніпрянщина, яка в XIV ст. разом із Галицько-Волинською землею дістала назва „Мала Русь" або давніша назва - Україна (тобто „внутрішня країна", земля, заселена своїм народом, а не окраїна Російської імперії).Жодна мова не захищена від впливу і проникнення до неї інших (зазвичай сусідніх) мов. Українська мова, в основі лексичної системи якої лежить давня східнослов'янська лексика ніколи не була відгороджена від інших мов. Найдавніші запозичення можна знайти ще й у праслов'янській мові. Ці запозичення походять з готської або діалектів прагерманської мови (напр. верблюд, віск, дар, капуста, князь, лев, млин, рама, скло, стадо, тин, труба, хліб, хміль, черешня, шолом тощо).

Багато запозичень із латинської мови (напр. алібі, бурса, вакації, гумор, документ, лінгвіст, медицина, оренда, термін, університет, юрист), грецької мови (напр. абітурієнт, автомат, баня, бібліотека, граматика, догма, кит, левада, мак, миска, озон, океан, політика, схема, театр, телеграма, техніка, утопія тощо), із західноєвропейських мов пізнішого періоду запозичень найбільше- з англійської мови (напр. автобус, бокс, ескалатор, лідер, менеджер, нокаут, пікнік, спорт, тролейбус тощо);- з голландської (напр. боцман, гавань, дрейф, картуз, лоцман, трап, трос - морська тематика, тощо)- з італійської (напр. бомба, гондола, віолончель, композитор, піаніно, соло тощо)- з німецької (напр. бутерброд, варта, гвинт, ланцюг, марка, слюсар, фарба, цегла, шахта, штраф тощо)- з польської (напр. вельможа, гріш, достаток, перепрошую, реляція, хлопець, хлоп тощо)- з французької (напр. аванс, багаж, інженер, квартира, монтаж, одеколон, партизан, сюжет, рагу, шантаж тощо)

Основа єдності народу - унормована, кодифікована загальнонаціональна мова, стрижнем якої є літературна мова, що вироблялася впродовж віків і увібрала в себе всі місцеві говірки, говори та діалекти. Українська літературна мова сформувалася на ґрунті середньо наддніпрянських говірок. Основоположником її став Іван Котляревський, який Всю славу козацьку за словом єдиним Переніс в убогу хату сироти.А Тарас Григорович Шевченко своїм творчим подвижництвом доповнив набуток Котляревського. У розвиток української літературної мови в XIX-XX ст. вагомий вклад внесли такі письменники як Іван Франко, Леся Українка, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Максим Рильський, Володимир Винниченко, Павло Тичина, Олесь Гончар, Ліна Костенко та сотні інших талановитих майстрів українського слова.

Чужоземні дослідники часто підкреслюють милозвучність і лексичне багатство української мови, найчастіше зіставляючи її з італійською.

Маємо ряд історичних фактів, що свідчать про престижність української мови:У Великому Литовському князівстві вона була державною мовою; як актова мова використовувалася в Молдавському князівстві; бахчисарайські хани листувалися нею із турецькими султанами. В 1934 р. в Парижі було проведено своєрідний конкурс мов світу, на якому українська мова посіла 3 призове місце після французької та перської. Українську мову вивчають в багатьох університетах світу, наприклад, в Канадському інституті українських досліджень, Гарвардський інститут українознавчих студій, тощо.

А з утвердженням Незалежності України зростає міжнародний авторитет української мови як державної.