16. Принципи діяльності адвокатури.

Перелік основоположних принципів діяльності адвокатури міститься у 4 статті ЗУ “ Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Ці принципи постають з міжнародно-правових актів.

Принцип законності адвокатської діяльності визначається тим, що допомогу своїм клієнтам адвокати повинні надавати лише законними способами, домагатися додержання тих прав, свобод і інтересів людини, які визначені і чинним законодавством України та міжнародно-правовими актами, ратифікованими Україною.

Принцип незалежності. У Загальному кодексі правил для адвокатів держав Європейського співтовариства наголошується на незалежності адвоката, під якою розуміється недопустимість підпорядкування адвоката будь-кому при виконанні своїх професійних доручень, впливу третіх осіб. Незалежність адвокатів при виконанні своїх функцій полягає перш за все у незалежності адвокатури від органів виконавчої та судової влади, а також об'єднань громадян (політичних партій, рухів та інших громадських організацій). Цей принцип забезпечується передусім громадським (недержавним) характером формування адвокатури як добровільного самостійного незалежного об'єднання професійних юристів. Він полягає в тому, що юридична допомога щодо захисту прав і і законних інтересів особи здійснюється представниками незалежної юридичної професії. З метою додержання принципу незалежності в своїй діяльності адвокати повинні мати можливість виконувати свої обов'язки без будь-якого втручання, зокрема з боку державних органів, а також без тиску власних інтересів. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки, державному управлінні.

Принцип демократизму в діяльності адвокатури передбачає її створення на підставі демократичних засад, вільного бажання особи, яка підтвердила свої професійні знання шляхом складання кваліфікаційного іспиту та відповідає іншим вимогам, закріпленим у ст. 2 Закону «Про адвокатуру».

Відповідно до принципу гуманізму адвокат не має права відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Адвоката, який здійснює захист обвинуваченого (підозрюваного, підсудного), не випадково не названо законом у числі осіб, які приймають рішення у справі за своїм внутрішнім переконанням. Він покликаний здійснювати захист незалежно від будь-яких сумнівів. Це повною мірою стосується й випадків колізійного захисту, коли має місце виникнення протилежних інтересів підсудних та їх захисників. Усі дії адвоката проти інших підсудних виправдані лише тоді, коли без них неможливе здійснення у повному обсязі захисту підсудного, інтереси якого ввірені адвокату.

Підвищена моральна і правова відповідальність адвоката за додержання вимог професійної етики складає сутність принципу конфіденційності. Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, додержання якої є необхідною передумовою довірчих відносин між адвокатом та клієнтом, без яких неможливе належне надання юридичної допомоги. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, сутність консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків.

Для належного здійснення своєї професійної діяльності адвокат повинен застосовувати принцип уникнення конфліктів інтересів. Тому адвокат не може представляти двох клієнтів у тій самій справі, якщо є конфлікт або ризик конфлікту між інтересами цих клієнтів. Так само адвокат має утриматись від представлення нового клієнта, якщо адвокат володіє конфіденційною інформацією, отриманою від свого нинішнього або колишнього клієнта. Адвокат також не повинен брати клієнта, якщо існує конфлікт інтересів між клієнтом та адвокатом. Якщо конфлікт інтересів виникає під час представлення клієнта, адвокат має припинити його представлення.