12. Положення про адвокатуру срср 1939р.

Положення про адвокатуру СРСР 1939 р. передбачило організацію адвокатури у вигляді обласних, крайових, республіканських колегій адвокатів. (Ця організаційна побудова колегій залишається незмінною й до теперішнього часу.) Загальне керівництво їх діяльністю здійснювалось НКЮ СРСР через НКЮ УРСР та обласні управління юстиції.

Положенням були скасовані колективи захисників, які діяли в межах колегій, та визначалось, що вся практична діяльність здійснюється через юридичні консультації. Тільки особи, що стали членами колегій адвокатів, могли займатися адвокатською діяльністю. В окремих випадках з дозволу НКЮ УРСР до занять адвокатською діяльністю допускались особи, що не були членами колегій.

У розглядуваний період реформування адвокатури мало як негативні, так і позитивні наслідки, але роль останніх зводилася нанівець з прийняттям деяких правових актів, які порушували законність і обмежували права громадян. Так, була виключена участь захисника з певнихкатегорій кримінальних справ1, а потім і значно обмежена на стадії попереднього розслідування.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни форми організації адвокатури України залишилися без істотних змін.

13. Організація адвокатської діяльності за Положеннями про адвокатуру урср 1962р.

Говорити про престиж адвокатури та ефективність її діяльності у цей період не доводиться, оскільки знову дали про себе знати недооцінка та приниження принципів демократії, порушення прав людини, декларативний характер основних законодавчих актів. Адвокатура все ще залишалася під пильним наглядом державних органів.

За встановленим правилом займатися адвокатською діяльністю могли виключно члени колегій та тільки у складі юридичних консультацій. Це значно обмежувало право багатьох кваліфікованих юристів на заняття адвокатською діяльністю, оскільки доступ до колегій адвокатів був дуже важким.

14. Положення про адвокатуру урср 1980р.

Подальший розвиток законодавства про адвокатуру України зумовлений затвердженням Положення про адвокатуру УРСР від 1 жовтня 1980 p., яке надало колегіям адвокатів вагомі повноваження у самоврядуванні, вирішенні своїх внутрішньо-організаційних питань, здійсненні керівництва і контролю за професійною адвокатською діяльністю, а також розширило види юридичної допомоги, що надавалась громадянам. Разом з тим нове законодавство передбачало й повноваження органів державної влади та управління стосовно загального керівництва колегіями адвокатів. Так, Міністерству юстиції УРСР було надано право зупиняти виконання рішень загальних зборів чи постанов президії колегії адвокатів у разі невідповідності їх чинному законодавству, ним встановлювався порядок надання адвокатами юридичної допомоги та оплати праці, здійснювались інші повноваження, пов'язані з загальним керівництвом адвокатурою республіки.

15. Поняття та завдання адвокатури в Україні.

Адвокатура — це правова інституція, яка виконує важливу суспільну функцію, що полягає в захисті прав, свобод та законних інтересів громадян.

В Україні право на захист є конституційним принципом. Роль адвокатури в забезпеченні цього права та її основні завдання викладені в розділі II Конституції України, присвяченому правам, свободам і обов'язкам людини й громадянина.

Конкретно конституційний статус адвокатури визначено у ст. 59 Конституції України: "Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура".

Забезпечуючи захист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, адвокатура своєю діяльністю сприяє утворенню правової держави, оскільки згідно з Конституцією України права та свободи людини і їх гарантія визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

Згідно із ст.19 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” та конституційним статусом адвокатури до її завдань відносять:

1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) захист прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

3) представництво інтересів громадян і юридичних осіб як у відносинах з державою, так і між собою;

4) представництво в судах та інших державних і правоохоронних органах інтересів фізичних та юридичних осіб;

5) подання фізичним і юридичним особам, державним і громадським установам (об'єднанням) юридичної допомоги;

6) підвищення рівня інформованості населення у правовій галузі

Адвокатська діяльність полягає у забезпеченні реалізації правових норм в інтересах клієнта.

Головними інструментами адвоката є його знання і досвід.

Захист адвоката полягає у наділенні адвоката певними правами і гарантіями реалізації.

Привілеї повіреного - забезпечення повної конфіденційності між адвокатом і клієнтом.

Відіграє роль посередником між суспільством і державою. Для того, щоб ефективно виконувати роль посередника, адвокат повинен бути незалежним від держави і суспільства.

Віднситься професія адвоката до професії вільних.

На сьогодні правовий статус адвокатури в Україні врегульований КУ та ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 5076/6 відповідно до цього ЗУ ст.2: адвокатура - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання видів правової допомоги на професійній основі а також самостійно вирішує питання організації та діяльності в порядку встановленому цим законом. Адвокатуру в Україні становлять всі адвокати, що мають право здійснювати цю діяльність.

Адвокатура України - це спеціально уповноважений недержавний незалежний самоврядний правозахисний інститут громадянського суспільства до складу якого входять всі адвокати України, на якій відповідно до КУ України покладено завдання з надання правової допомоги здійсненню захисту та представництва прав свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.