9. Захист на Україні в перші роки Радянської влади.

В лютому 1919 року в усіх містах України були створені юридичні консультації. В 1921 році кількість правозахисників сягала 557 чоловік. Одним з основних напрямків діяльності захисників вважався захист інтересів громадян в судах.

Розглядаючи процес становлення адвокатури в Україні після проголошення радянської влади, слід мати на увазі, що такі історичні умови виникли вперше в історії розвитку людства. Присяжну й приватну адвокатуру було ліквідовано. Республіка Рад надавала кожному, кому виповнилося 18 років, можливість бути обвинувачем або захисником у суді чи на попередньому слідстві.

Були створені колегії правозаступників та окремо при трибуналах. Одним з основних напрямків діяльності правозаступників був захист у суді. Кожний хто бажав міг бути обраним на цю посаду.

(365 правозаступників)

Всі вони утримувались на державній службі, що свідчить про одержавлення адвокатури.

2 жовтня 1922 - нове положення "Про адвокатуру УРСР".

Надання усних та письмових порад, участь в діяльності юридичних консультацій, право членів колегії.

Колективізація

В Україні відбувалась колективізація (нова економічна політика). Юридичні консультації почали перетворюватися

Постанова "Про реорганізацію колегії захисників" 12.09.1928

20 жовтня 1929 "Про колективні роботи колегії захисників"

Провадження в адвокатурі зробили багато перетворень

5 грудня 1936 прийнята "Сталінська Конституція".

16 серпня 1939 прийнято кодекс про адвокатуру. Були визначені основні засади, права, відповідальність за порушення. Це положення повернуло поняття "адвокатура", "адвокат".

НКЮ здійснював управління адвокатами через управління юстиції.

Створювались юридичні інститути (5 років навчання)

Нормативні акти, що регулювали становлення та діяльність адвокатури, приймалися досить часто:

1918 року прийнято Постанову Народного Секретаріату «Про введення народного суду»,

1919-го Радою народних комісарів України затверджено «Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали УСРР»,

1920 року — Положення про народний суд УРСР,

1922-го — Положення про адвокатуру Української РСР.

1924 року затверджено Основи судоустрою СРСР і союзних республік,

1927-го — НКЮ запроваджено інститути стажистів і практикантів.

10. Правове оформлення інституту адвокатури за положеннями про адвокатуру урср 1922р.

11. Перехід на колективні форми праці захисників у кінці 20-х – середині 30-х років

У 1922 р. відбулася судова реформа, яка стосувалася, зокрема, організаційного оформлення адвокатури. У Положенні про судоустрій Української РСР від 16 грудня 1922 р. встановлювалася єдина система судових установ: народний і губернський суди, Верховний Суд УРСР. Для забезпечення трудящим юридичної допомоги у цивільних справах та захисту в кримінальних справах при губернських судах і під наглядом цих судів діяли колегії захисників.

У резолюції першого Всеукраїнського з’їзду працівників юстиції, який було проведено у січні 1922 р., було зафіксовано, що колегії правозаступників існують при губернських відділах юстиції; оплата праці захисників проводиться за таксою, а у певних випадках громадян звільняли від оплати; обов’язково враховувалося побажання клієнта щодо конкретного захисника чи представника; встановлено недопустимість суміщення членства в колегії захисників із посадами в НКЮ, УНК, міліції, розшуку. З’їзд доручив Наркомату юстиції розробити законопроект реформи колегій правозаступників.

2 жовтня 1922 р. було прийнято Положення про адвокатуру Української РСР, згідно якого створювалися губернські колегії захисників. 14 листопада 1922 р. НКЮ УРСР затвердив Інструкцію про організацію губернських колегій оборонців у кримінальних та цивільних справах, які створювалися при губернських радах народних суддів.

Положення про адвокатуру визначало, хто міг стати членом колегії: це були особи, які мали практичний стаж роботи не менше двох років в органах юстиції або теоретичну і практичну підготовку, ступінь і порядок визнання якої встановлювався інструкцією НКЮ. Містився в ньому і перелік осіб, які не могли бути членами колегії оборонців: це — неповнолітні; особи, які не мають виборчих прав; особи, що перебувають під слідством або судом, звинувачені у злочинах, за скоєння яких встановлено позбавлення волі або інше тяжке покарання; обмежені в правах за судовим вироком; особи, що перебувають під опікою; особи, виключені з колегії оборонців (тільки після трьох років з часу виключення дозволялося клопотати про поновлення членства у колегії).

Члени колегії оборонців не мали права працювати в державних установах та підприємствах, за винятком перебування на виборних посадах, науковій та викладацькій роботі.

Члени колегії першого складу затверджувалися президією виконавчого комітету за поданням губернської ради народних суддів. Згідно з п. 6 Положення про адвокатуру, в подальшому прийом членів у колегію проводила президія колегії, яка зобов’язана була повідомити про прийом до членів колегії у триденний термін президію народного суду, яка мала право відводу прийнятого протягом місяця. Постанову про зарахування до складу колегії мав право скасувати НКЮ в порядку нагляду без обмеження терміну.

Дворічна робота на вищевказаних посадах звільняла цих осіб від іспитів при вступі до колегій захисників, але за умови, що з часу залишення ними роботи минуло не більше як шість місяців.

На членів колегії оборонців покладалися такі обов’язки:

• участь у кримінальних і цивільних справах за призначенням, а також за погодженням з тими, хто до них звертався;

• ведення справ за призначенням або за погодженням в адміністративних органах, наділених судовими правами;

• складання паперів у судових й адміністративних справах, актів і договорів, надання усних і письмових порад;

• обов’язкова участь у загальних зборах оборонців свого судового округу.

Загальні збори колегії з числа її членів обирали президію на один рік (3-7 чоловік). До повноважень зборів належали питання: скликання загальних зборів колегії, обрання президії й заслуховування її звіту, обговорення загальних питань діяльності колегії; встановлення розміру відрахування у фонд колегії; організація юридичних консультацій.

Президія колегії оборонців виконувала також чітко визначені функції: розглядала заяви про вступ у члени колегії та відрахування, здійснювала нагляд і контроль за виконанням членами колегії їхніх обов’язків та накладення дисциплінарних покарань, призначення безоплатної оборони й оборони за таксою, організовувала юридичні консультації, вживала заходів щодо охорони прав померлих, тяжко хворих і відсторонених від діяльності членів колегії оборонців тощо. Копії протоколів засідань президії мали надсилатися в триденний термін до президії губраднарсуду та губернському прокурору.

До членів колегії оборонців встановлювалися такі дисциплінарні стягнення, які могла накладати президія колегії: попередження, догана, штраф, виключення з колегії безстроково або на певний строк. Постанови в дисциплінарних справах можна було оскаржити протягом двох тижнів до президії губраднарсуду потерпілим, губернським прокурором та членом колегії, притягнутим до дисциплінарної відповідальності.

Положенням було встановлено такий порядок оплати праці членів колегії:

1. підсудні в справах, у яких участь оборонців була обов’язковою, і особи, визначені спеціальною постановою суду незаможними, звільнялися від плати в кримінальних і цивільних справах;

2. робітники державних і приватних підприємств, члени комнезамів, червоноармійці та військовослужбовці, службовці радянських установ і підприємств оплачували послуги оборонців за таксою, встановленою НКЮ;

3. в інших випадках винагорода оборонців визначалася за взаємною згодою із заінтересованою стороною.

На ведення справи оборонцю видавалася довіреність, засвідчена в нотаріальному порядку або шляхом усної чи письмової заяви тому судовому органу, який провадить справу. У справах осіб, які мають право оплачувати послуги оборонця за таксою, та у справах безоплатної оборони довіреність у кримінальних і цивільних справах заміняв ордер президії колегії оборонців, на підставі якого оборонець мав всі права, надані обороні за законом.