37. Етичні норми громадської наукової та публіцистичної діяльності адвоката.

Розділ VII
Дотримання норм адвокатської етики в громадській, науковій та публіцистичній діяльності адвоката

Стаття 70. Співвідношення між професійними обов'язками адвоката і його громадськими, науковими та іншими інтересами

(1) В своїй громадській, науковій та публіцистичній діяльності адвокат повинен враховувати необхідність дотримання своїх професійних обов'язків, зокрема, тих, що випливають з Правил адвокатської етики.

(2) У випадку виникнення суперечності між професійними обов'язками адвоката, передбаченими чинним законодавством, цими Правилами, і обов'язками перед конкретними клієнтами, що випливають з угод про надання правової допомоги, - з одного боку, та інтересами адвоката, що обумовлені його членством в певній громадській організації, партії, науковому товаристві, тощо - з іншого, адвокат не має права порушувати свої професійні обов'язки.

Стаття 71. Дотримання принципу конфіденційності в громадській, науковій або публіцистичній діяльності адвоката

Адвокат не може використовувати в своїй громадській, науковій або публіцистичній діяльності інформацію, конфіденційність якої охороняється цими Правилами, без згоди на це осіб, зацікавлених у нерозголошенні такої інформації.

Стаття 72. Дотримання принципу поваги до адвокатської професії в публіцистичній діяльності адвоката

В своїх публіцистичних матеріалах адвокат не повинен поширювати відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію інших адвокатів або престиж адвокатури як такої, а обгрунтовану критику зазначених осіб або адвокатури в цілому має викладати в коректній формі.

38. Відповідальність за порушення правил адвокатської етики.

Розділ IX
Відповідальність за порушення Правил адвокатської етики

Стаття 77. Правові наслідки порушення Правил адвокатської етики

За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру.

Стаття 78. Відповідальність адвоката за порушення Правил адвокатської етики помічником адвоката

Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики його помічником, якщо адвокат:

1) не забезпечив ознайомлення останнього з цими Правилами;

2) не здійснював належного контролю за діями помічника, залученого ним до виконання окремих робіт за дорученням, передбаченим угодою між адвокатом і клієнтом про надання правової допомоги;

3) своїми розпорядженнями і порадами або особистим прикладом сприяв порушенню помічником Правил адвокатської етики.

Стаття 79. Відповідальність керівників адвокатських об'єднань за незабезпечення умов для дотримання Правил адвокатської етики

Адвокат, що є керівником адвокатського об'єднання (адвокати - члени колегіального керівного органу адвокатського об'єднання), може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог статті 74 цих Правил, а також за прийняття ним (ними) рішень, які тягнуть порушення Правил адвокатської стики.

Стаття 80. Загальні засади застосування дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики

(1) При застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатської етики дисциплінарні органи адвокатури мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема повинні застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності лише за винні порушення.

(2) Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.

Стаття 81. Роль регіональних дисциплінарних органів адвокатури в роз'ясненні Правил адвокатської етики

(1) У випадках, коли в конкретній ситуації адвокату важко визначити варіант поведінки, який у певних обставинах відповідав би нормам цих Правил, він може звернутися за роз'ясненням до відповідного регіонального дисциплінарного органу адвокатури.

(2) Дії адвоката, що відповідають роз'ясненню регіонального дисциплінарного органу адвокатури, не можуть бути поставлені йому за провину і тягти накладення дисциплінарною стягнення.

Роль адвоката у цивільному процесі

Адвокатура покликана сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу, що є важливою державною гарантією забезпечення захисту на належному  професіональному рівні.

Процесуальною формою участі адвоката у цивільному судочинстві є інститут судового представництва, через який виконуються функції адвоката у суді. Процесуальне представництво в суді як вид адвокатської діяльності дозволяє адвокатові виконувати три функції – правозахисну, представницьку і функцію сприяння здійсненню правосуддя.

Судове представництво покликано гарантувати конституційне право громадян на правову допомогу.

Ознакою, яка характеризує судове представництво як правовідносини, є його специфічний суб’єктний склад: суд і судовий представник. Судове представництво має специфічний об’єкт. Ним є порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб чи інтереси держави, які покликаний захищати судовий представник. Змістом судового представництва є процесуальні права і обов’язки, а також процесуальна діяльність представника і суду.

Судове представництво – це процесуальні правовідносини, що виникають між судом і судовим представником при ведені конкретної цивільної (господарської) справи чи при виконанні окремої процесуальної дії, в яких одна особа (судовий представник) діє в межах наданих йому повноважень від імені та в інтересах особи, яку він представляє (довірителя) з метою забезпечення конституційного права громадян на отримання юридичної допомоги, надання допомоги довірителю в захисті його прав, свобод та інтересів в суді і сприяння суду при здійсненні правосуддя по цивільним справам.

В юридичній науці традиційно досліджуються і висвітлюються, за підставами його виникнення, такі види судового представництва, як договірне, законне  і представництво, здійснюване на основі статутів, положень, інших спеціальних правових підставах.

Підставами для участі адвоката в цивільному процесі і посвідчення його повноважень є ордер, який видається відповідним адвокатським об’єднанням, або договір про надання правової допомоги. Повноваження адвокатів, які беруть участь в цивільному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до протоколу судового засідання. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

В угоді про подання правової допомоги мають визначатись головні умови, на яких адвокат приймає доручення. Серед умов особливо виділяються обставини, за яких адвокат зобов’язаний відмовитись від прийняття доручення.

Метою діяльності адвоката в цивільному і господарському процесі є надання юридичної допомоги клієнту, і тільки таким шляхом інститут представництва може сприяти вирішенню задач правосуддя: справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Функція адвоката щодо сприяння суду в здійсненні правосуддя по цивільним і господарським справам проявляється двояко. По-перше, у деяких випадках їх діяльність допомагає правильному вирішенню судом правових питань: у разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України; у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України; У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України; у разі  неврегульованості нормами матеріального права спірних правовідносин, коли слід вирішувати справу за аналогією закону чи права.

По-друге, у своїй професійній діяльності адвокати зобов’язані дотримуватися чинного законодавства України для утвердження і практичної реалізації принципів верховенства права й законності, застосовувати всі свої знання і професіональну майстерність для належного представництва прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб з метою сприяння суду у встановлені дійсних обставини справи і в ухваленні законного й обґрунтованого рішення.

Роль адвоката у адміністративному процесі.

На сьогодні, на жаль, недостатньо уваги приділено проблемам визначення статусу адвоката та його ролі в адміністративному та адміністративному судовому процесі. Аналізуючи чинне законодавство можна зробити висновок, що у провадженні в справах про адміністративні правопорушення адвокат може бути запрошений як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і її законними представниками або іншими особами за дорученням чи на її прохання.

В Кодексі України про адміністративні правопорушення не закріплено право потерпілого користуватися правовою допомогою адвоката. Разом з тим, як стверджує С. Тараненко, “держава має турбуватися не тільки про правопорушників, а й про тих, хто потерпів від вчинених ними діянь”. Як вбачається, внесення відповідних доповнень в законодавство про адміністративні правопорушення забезпечить дотримання режиму законності під час розгляду відповідних справ, оскільки гарантуватиме не тільки права особи, яка порушила закон, а й права особи, якій правопорушенням заподіяно моральної, фізичної чи майнової шкоди, тобто потерпілому.

Адвокат є самостійним учасником адміністративного процесу. Однак його самостійність має межі, обумовлені специфікою відносин із особою, інтереси якої він представляє. У своїй діяльності адвокат вільний у виборі засобів захисту. Головне, щоб ці засоби були законними та відповідали характеру функції, яку має виконувати адвокат. Тому, надаючи правову допомогу, він повинен керуватися законом, виходити з встановлених фактів та захищати тільки ті інтереси підзахисної особи, які не суперечать закону.

На відміну від кримінальних справ, держава не має зобов’язань забезпечувати правову допомогу в справах адміністративної юрисдикції, адже у них особу не притягають до суду, а вона сама ініціює процес. Разом з тим, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, держава повинна гарантувати допомогу правника, якщо “це необхідно для забезпечення реального доступу до правосуддя або у разі, якщо в окремих категоріях справ за внутрішнім законодавством деяких держав-учасниць є обов’язковим юридичне представництво, або ж у разі складності процесу”.

В адміністративному судочинстві адвокат надає правову допомогу у формі добровільного представництва. Тому за умов належного оформлення повноважень адвокат стає самостійним учасником процесу і набуває право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа.

Відшкодування витрат на правову допомогу

Судові витрати невід’ємно пов’язані із розглядом судом справи. Витрати на правову допомогу адвоката є також одними із видів судових витрат. 
 Національним законодавством передбачена можливість стягнення в судовому порядку даних витрат. Судові витрати відшкодовуються згідно все ще діючої, постанови Кабінету Міністрів від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» та з 01 січня 2012 р. вступив в силу Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Незважаючи на наявність відповідних норм, на законодавчому рівні дане питання не можна сказати, що врегульовано належним чином. Судова практика з даного питання залишається досить різною та спірною. З прийнятого закону перелік послуг з яких стягуються витрати на правову допомогу адвоката обмежений лише: участю адвоката у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Хоча всім зрозуміло, що об’єм виконуваної роботи адвокатом значно ширший. Даним законом не передбачено відшкодування витрат на написання позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, тобто за складання відповідних процесуальних документів. Не розкрите поняття, які саме дії поза судовим засіданням маються на увазі. 

Граничний розмір компенсації, що виплачується стороні на користь якої ухвалено судове рішення, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі адвоката. Якщо розмір мінімальної заробітної плати у 2012 р. становить з 1094 грн. - 1134 грн., то максимальна оплата за годину роботи адвоката складає приблизно від 437,60 грн. – 453,60 грн. З яких критерії суд буде виходити розраховуючи відсоток, що буде підлягати стягненню за 1 годину роботи адвоката також не врегульовано. 
Законодавець намагався захистити учасників процесу від завищених гонорарних розмірів, але незважаючи на дані обмеження розмір самих гонорарів не зменшився, а обмежилось право на відшкодування в повному обсязі понесених особою судових витрат.

З А К О Н У К Р А Ї Н И