6. Економічний і політичний розвиток Югославії у 20 – 30-х рр.

Економіка.

1. Різні регіони держави різко відрізнялися за рівнем економічного розвитку, історичними традиціями. Більш високий рівень розвитку мали Словенія і Хорватія.

2. У роки часткової стабілізації зросла роль, Сербії, яка отримувала основну частину кредитів Національного банку. На території Сербії проводилось інтенсивне залізничне будівництво, прокладалися шосейні дороги, створювались нові підприємства.

3. Відставання Боснії, Герцеговини і Македонії від більш розвинених територій країни помітно зростало.

4. Рівень промислового розвитку був невисоким. В експорті переважали сировина і сільськогосподарські продукти.

5. Відносна стабільність в економіці була досягнута значною мірою за рахунок іноземних позик (французьких, англійських).

6. 1919 р. – аграрна реформа: обмежено поміщицьке землеволодіння.

Політика.

1. 28 червня 1921 р. – прийнято Видовданську конституцію:

   • КСХС є конституційною і спадкоємною монархією.

   • Король здійснював законодавчу владу, зовнішню політику, був головнокомандувачем збройних сил.

   • Конституція закріпила унітарний державний устрій. Держава була поділена на 33 жупанії.

2. Загострення національного питання.

• Із соціальними і національними протиріччями були тісно пов’язані і релігійні протиріччя (народи КСХС належали до різних віросповідань). Хорвати і словенці були католиками, серби сповідували православ’я, а жителі Боснії і Герцеговини – переважно іслам.

• На перший план виходили сербо-хорватські суперечності. Важливою політичною силою стала Хорватська республіканська селянська партія, що висунула гасло національної незалежності Хорватії.

6 січня 1929 р. в КСХС відбувся державний переворот. Король Олександр скасував Видовданську конституцію і взяв повноту влади в свої руки. Королівство СХС перейменовувалося на Королівство Югославія.

Запровадження нового адміністративного поділу в країні мало на меті стерти навіть у назвах областей будь-яке згадування про окремі народи. Кордони були проведені з таким розрахунком, щоб сербське населення становило в них більшість.

В умовах економічної кризи 1929 – 1933 рр. диктаторський режим змушений був вдатися до політичних маневрів, щоб розширити свою соціальну базу.

У зовнішній політиці Югославія орієнтувалася на Францію, входила до Малої Антанти.

1934 р. – вбивство в Марселі югославського монарха. Це призвело до переорієнтації зовнішньої політики на Німеччину. Стали налагоджуватися відносини з Італією. 1937 р. між Югославією та Італією був підписаний договір про нейтралітет.

Після вбивства Олександра королем було проголошено його 11-річного сина Петра, а на чолі регентської ради став брат покійного монарха Павло.

На початку Другої світової війни Югославія заявила про свій нейтралітет. 25 березня 1941 р. Югославія приєдналася до Антикомінтернівського пакту. Але група політиків – прихильників орієнтації на Великобританію та США в ніч на 27 березня 1941 р. здійснила державний переворот. Замість скинутого регента Павла на престол офіційно зійшов король Петро ІІ.

6 квітня 1941 р. окупація Югославії німецькими військами.

Питання для самоконтролю:

1. У якому році до влади в Угорщині прийшов М. Хорті?

2. Дайте характеристику режиму М.Хорті.

3. Що таке «санація»?

4. Чи можна вважати режим Ю.Пілсудського авторитарним? Чому?

5. В чому полягала Судетська проблема?