8.2. Мультиплікатор витрат

Спираючись на методи визначення рівноважного ВВП, встановлено, що його обсяг залежить від величини запланованих сукупних витрат. Чим більші заплановані сукупні витрати, тим більшим є рівноважний ВВП. Тепер настала черга дати відповідь на принципове питання: як змінюється обсяг рівноважного ВВП у разі зміни величини запланованих сукупних витрат? Макроекономічна теорія стверджує, що зміна будь-якого компонента запланованих сукупних витрат на 1 грн, як правило, спричинює зміну рівноважного ВВП більш як на 1 грн. Отже, між зміною запланованих сукупних витрат і зміною рівноважного ВВП існує не проста, а помножена залежність. Така залежність вимірюється за допомогою мультиплікатора витрат.

Мультиплікатор витрат належить до ключових категорій макроекономічної теорії. Концепція мультиплікатора витрат розглядає залежність змінення величин складових сукупних витрат на зміну величини сукупних витрат, доходів, а в остаточному підсумку - обсягів національного виробництва, рівня цін і зайнятості.

Мультиплікатор витрат (від лат. multіplіco - множу) - це числовий коефіцієнт, що показує у скільки разів зміняться сукупні витрати, доходи й обсяг виробництва у випадку однократної зміни будь-якої складової сукупних витрат.

У найзагальнішому вигляді модель мультиплікатора може бути записана так:

де (8.10)

 Y - зміна сукупних витрат, доходів, обсягів національного виробництва (валового внутрішнього продукту, національного доходу), спричинена зміною будь-якої з витрат на величину F;

 - числовий коефіцієнт, що називається мультиплікатором.

Вперше про "ефект мультиплікатора" заявив у 1931 році англійський економіст Р.Ф.Кан, але в широкий науковий обіг це поняття ввів Дж.М. Кейнс.

Ефект мультиплікатора ґрунтується на трьох принципових положеннях:

a) витрати й одержання доходів - це дві сторони кожної ділової угоди, тому будь-які витрати створюють доходи адекватної величини, що розподіляються на споживання і заощадження;

b) будь-яка зміна доходу обумовлює відповідні зміни в споживанні і заощадженні (за умови, що співвідношення між споживанням і заощадженням зберігається незмінним);

c) споживання, що випливає з доходів, отриманих на кожному попередньому етапі проведення ділових угод, перетворюється на витрати для наступного етапу.

В спрощеній економіці рівноважним є ВВП, обсяг якого дорівнює сумі запланованих витрат на споживання та інвестування, тобто Y = C + I. Залежно від зв’язку з рівноважним ВВП зазначених компонентів запланованих сукупних витрат, розрізняють індуційовані та автономні витрати. Взагалі термін „індуційовані” використовується для позначення тих змінних, які в рамках певної моделі змінюються залежно від зміни незалежної змінної. Термін „автономні” – навпаки, для позначення тих змінних, які в межах даної моделі залежать від незалежної змінної. В моделі рівноважного ВВП серед компонентів запланованих сукупних витрат індуційованими є витрати на споживання (вони змінюються в разі зміни доходу відповідно до граничної схильності до споживання). Отже, до автономних витрат цієї моделі слід віднести лише заплановані інвестиції, а тому розглянемо ефект мультиплікації інвестиційних витрат. Насправді до складу автономних витрат відносяться всі елементи сукупних витрат, які не залежать від поточного доходу, в тому числі інвестиції, державні закупівлі та чистий експорт (що вже зазначено у формулі 8.10).

Припустімо, що гранична схильність до споживання в економіці дорівнює 0,75, а гранична схильність до заощаджень – 0,25. За таких умов з кожної гривні наявного доходу, який отримують економічні суб’єкти, 0,75 грн. спрямовується на споживання, а решта – 0,25 грн – заощаджується. Припустімо, що в економіці зростають заплановані інвестиції на 100 млн. грн. Наприклад, підприємець вирішив побудувати заміський котедж і заплатив будівельникам (включаючи оплату будматеріалів) 100 млн.грн. Це первісні заплановані інвестиції. Одержавши 100 млн.грн. доходу, будівельники і продавці будматеріалів 3/4 його витратять на покупку необхідних їм товарів (75 млн.грн.), 1/3 (25 млн.грн.) - збережуть. У свою чергу, виробники споживчих товарів, одержавши доход у 75 млн.грн., також 2/3 його витратять на своє споживання (56,25 млн.грн.), а 1/3 -збережуть. Так буде продовжуватися з кожним новим колом витрат. Проілюструємо цей процес за допомогою таблиці (таблиця 8.1). З таблиці видно, що первісний приріст інвестицій у 100 млн.грн. в остаточному підсумку забезпечив сумарний приріст доходу (показника ВВП, НД) на суму 400 млн.грн., тобто в чотири рази більше, ніж приріст інвестицій. Число "чотири" у даному випадку і є мультиплікатор витрат, або мультиплікатор інвестиційних витрат (µ_I).

На думку Дж.Кейнса, вихідне збільшення інвестицій ("першопоштовх") призводить до збільшення доходів підприємців, що виготовляють інвестиційні товари (устаткування, будматеріали і т.п. ). Вони розширюють власне споживання, виробництво, зайнятість і пред'являють попит на продукцію сировинних і суміжних галузей. Зростання зайнятості і доходів працівників сприяє розширенню виробництва в галузях, що виробляють споживчі товари. Таким чином, первісні інвестиційні витрати продовжують нескінченний ланцюжок вторинних витрат, а ланцюгова реакція доходоутворення і розширення виробництва захоплює усе більш віддалені одна від одної галузі. Виникає свого роду "ефект кіл по воді". Причому, чим ширше стає цей процес, тим "ефект збурювання" стає менш інтенсивним. Загасання пояснюється тим, що весь отриманий на кожнім етапі доход витрачається на нове споживання, тобто стає знову чиїмсь доходом. На кожнім етапі частина отриманого доходу зберігається і тим самим виключається з подальшого доходоутворення. Отже, сила ефекту мультиплікатора залежить від того, у якім співвідношенні доходи економічних суб'єктів на кожнім етапі ділових угод розпадаються на споживання і заощадження, тобто від граничної схильності до споживання і заощадження.

Таблиця 8.1

Мультиплікативний вплив приросту автономних інвестицій на приріст національного доходу (умовні дані)

(умовні грошові одиниці)

Етапи ділових угод	Зміни:
	у доході	у споживанні	у заощадженні
приріст автономних інвестицій	100,00	75,00	25,00
другий етап	75,00	56,25	18,75
третій етап	56,25	42,19	14,06
четвертий етап	42,19	31,64	10,55
всі останні етапи	126,56	94,92	31,64
Всього	400,00	300,00	100,00

Повернемось до нашого прикладу. Варто зазначити, що приріст інвестицій на 100 млн.грн. компенсований адекватним приростом заощаджень. Крім того, мультиплікатор - величина, яка зворотна граничній схильності до заощадження:

µ_{I =}   4 (8.11)

Виражений останньою формулою, мультиплікатор відбиває тільки „витік”, „вилучення” заощаджень. Такий мультиплікатор називають простим.

З огляду на те, що MPC + MPS = 1, можна говорити і про залежність мультиплікатора від граничної схильності до споживання:

µ_{I =} (8.12)

Таким чином, як дестабілізуючий фактор, мультиплікатор тим сильніше, чим менше величина MPS і чим більше величина МРС, і навпаки.

Мультиплікативний ефект може бути проілюстрований також іншим чином. В якості прикладу скористаймося тими ж умовними даними. У нашій економіці спостерігається приріст автономних інвестицій І = 100. Це витрати (одних) і одночасно доходи (інших) учасників першого етапу ділових угод. Доходи будуть використані на споживання і заощадження Витрати на споживання першої групи економічних суб'єктів - одержувачів доходів (враховуючи те, що MPS = 0,25) можуть бути визначені так:

100 – 0,25  100 = 100  (1 – 0,25) = 75

Витрати на споживання одержувачів доходів другого етапу ділових угод визначається в такий спосіб:

75 – 0,25  75 = 75  (1 – 0,25) = 100  (1- 0,25)  (1 – 0,25) = 100  (1.0,25)² = 56,25

Витрати економічних суб'єктів третього етапу угод:

56,25 – 0,25  56,25 = 56,25 (1 – 0,25) = 100  (1 – 0,25)²  (1 – 0,25) = 100  (1 – 0,25)³ = 42,19

І так далі.

Сумарні витрати в економіці становитимуть:

100 + 75 + 56,25 + 42,19 + … = 100 + 100  (1-0,25) + 100  (1-0,25)² + 100  (1 – 0,25)³ + … = 100   1 + (1 – 0,25) + (1 – 0,25)² + (1 – 0,25)³ + …

(1 – 0,25)  1, отже, у квадратних дужках маємо нескінченну прогресію, яка зменшується. За визначенням її сума дорівнює   . Ця формула, як з'ясувалося вище, і є формула простого мультиплікатора, він і в цьому випадку дорівнює 4.

Таким чином, мультиплікатор витрат (в нашому випадку - мультиплікатор інвестицій – _I) - це числовий коефіцієнт, що показує, у скількох разів зміниться обсяг національного виробництва (Y) у результаті зміни інвестиційних витрат (I_A):

_I = (8.13)

Загальна очікувана зміна обсягів національного виробництва в результаті зміни інвестиційних витрат може бути визначеною в такий спосіб:

Y = _I  I_A (8.14)

Помітно, що мультиплікатор діє в двох напрямках. З одного боку, незначне збільшення інвестиційних витрат може дати багаторазовий приріст національного виробництва, з іншого боку - незначне скорочення інвестиційних витрат може призвести до значного згортання національного виробництва і скорочення національного доходу.

На даному етапі вивчення макроекономіки ми розглянули лише мультиплікатор витрат, який враховує лише один канал вилучень – заощадження. Саме тому цей мультиплікатор називається простим. Але, як відомо, до вилучень з економічного кругообороту входять також податки та імпорт. Мультиплікатор витрат, який враховує всі вилучення (заощадження, податки, імпорт), називається складним. У подальшому вивченні макроекономіки ми продовжимо вивчення теорії мультиплікатора.