66. Коренеплодом називають видозмінений стовщений головний корінь, який несе при основі вкорочений пагін та виконує функцію накопичення запасних поживних речовин.

У коренеплоду розрізняють голівку — вкорочену стеблову частину з листками; шийку — найтовщу частину, яка утворилася за рахунок гіпокотилю; власне корінь, від якого відходять бічні корені. Отже, в утворенні коренеплоду частково бере також участь стеблова частина рослини.

[ред.]Типи коренеплодів

Розрізняють коренеплоди трьох типів: флоемного, ксилемного та бурякового (полікамбіального) типу.

У коренеплодів флоемного типу більшу частину зайпає паренхіма вторинної кори, де і в основному накопичуються запасні продукти (наприклад, морква).

У коренеплодів ксилемного типу основним місцем накопичення поживних речовин є паренхіма ксилеми (наприклад, ріпа).

Коренеплід буряка має певні особливості будови: він належить до так званого полікамбіального типу коренеплодів.

Коренепло́ди, рослини, які вирощують заради їхніх їстівних коренів (які можуть бути, а можуть і не бути справжніми коренями). Картопля — це найпоширеніший коренеплід у помірних широтах; основним тропічним коренеплодом єбатат, маніока і ямс.

Вони займають друге місце за важливістю в харчуванні людини після зернових культур. У коренях міститься багато вуглеводів, але відсоток білків рідко перевищує 2%, відповідно, люди, основним харчуванням яких є коренеплоди, можуть страждати від нестачі протеїну.

67.

 

Вегетативне розмноження рослин коренями і листками

У природі багато рослин розмножуються коренями, а деякі листками. У сільському господарстві також використовують ко­реневі й листкові живці для вегетативного розмноження рослин.

Кореневий живець — це відрізок кореня завдовжки 15—25 см. На посадженому в грунт кореневому живці з додаткових бруньок розвиваються надземні пагони, від основи яких відростають до­даткові корені. Розвивається нова, самостійна рослина. Кореневи­ми живцями розмножують садову малину, шипшину, деякі сорти яблуні і декоративних рослин. Кореневими живцями легко роз­множується кульбаба. Якщо відрізати лопатою частину кореня кульбаби, на ньому влітку утворяться додаткові бруньки, а з них — нові рослини.

Малина та інші рослини розмножуються кореневими паростка­ми. Деякі з коренів малини ростуть горизонтально, неглибоко від поверхні грунту. На них утворюються додаткові бруньки, з яких виростають молоді надземні пагони — паростки. Кореневі паростки разом з частиною коренів материнської рослини можна відокремити й посадити на новому місці.

Часто навколо старої тополі, горобини, черемхи й осики можна бачити молоду поросль. Це кореневі паростки. Вони розви­ваються і навколо пеньків спиляних дерев з додаткових бруньок на коренях цих рослин. Коли частина кореня, що зв’язує їх з материнською рослиною, відімре, кореневі паростки стануть самостійними рослинами. Так на місці вирубаного осикового лісу виростає молодий ліс.

Деякі види кімнатних бегоній, лимон, сенполію (узамбарську фіалку) розмножують листковими живцями. Листки виса­джують у вологий пісок. При цьому на них розвиваються додат­кові бруньки і додаткові корені. У природі листками розмно­жується жеруха лучна.

Таким чином, вегетативне розмноження рослин дуже поши­рене в природі. Як і насінне розмноження, воно сприяє збільшенню Кількості особин та розселенню їх. При вегетативному розмно­женні рослини успадковують ознаки материнської рослини, що використовується в практиці сільського господарства для швидкого вирощування високих урожаїв (наприклад, бульб картоплі) і для збереження цінних сортів культурних рослин 68(наприк­лад, плодових дерев при щепленнях).

68. 1. Коренеплоди – видозмінене потовщення головного кореня, що виконує функції запасання поживних речовин. Коренеплоди зустрічаються у буряків, моркви, петрушки, ріпи, редиски.

2. Кореневі бульби – видозмінені потовщені бічні та додаткові корені, що як і коренеплоди запасають поживні речовини. Вони зустрічаються у жоржини, орхідеї, хвощів.

3. Ходульні корені – вирости, що утворюються на пагонах і виконують функцію опори, тому їх називають ще опорними. Такі корені наявні у кукурудзи, пальм, баньяна. Завдяки таким кореням баньян називають дерево-ліс.

4. Дихальні корені – пневматофори, які утворюються у рослин, що ростуть на грунтах, де не вистачає кисню. Вони піднімаються над поверхнею грунту або води, якщо місце заболочене і ростуть вгору. При мікроскопічному розгляді клітин таких коренів, можна помітити велику кількість міжклітинників. Отже, в цих повітряних коренях накопичується повітря, що потім поступає в звичайні корені, які знаходяться в товщі грунту. Такі корені характерні для рослин боліт та мангрових дерев у тропіках.

5. Повітряні корені – це корені, які утворюються у рослин, що пристосувалися рости на корі інших рослин. Вони мають здатність звисати вниз і поглинати вологу з повітря. Такі корені зустрічаються у деяких тропічних рослин. 

6. Корені – причіпки – видозмінені корені, які з’являються у витких рослин. Вони здатні чіплятися за опору чи кору дерева, по якій в’ється рослина. Такі чіпкі корені наявні у плющів, фікусів.

7. Корені – присоски – гаусторії зустрічаються у рослин-паразитів, таких як повитиця, омела.

8. Грибокорінь – мікориза – корінь, який утворюється у тому випадку коли коріння дерева та грибниця грибів щільно переплітаються між собою і утворюється корисне співжиття, при якому відбувається обмін поживними речовинами.

9. Корені з бульбочковими бактеріями – це звичайні корені рослин, у яких поселяються бактерії, утворюючи бульбочки, що допомагають рослині накопичувати в собі певні поживні речовини. Наприклад, бобові рослини завдяки бульбочковим бактеріям, акумулюють собі азот з грунту. Крім бобових рослин такі корені мають береза, крушина.

Пневматофор - спеціалізовані коріння рослин, які ростуть на грунтах із зниженою аерацією [1]. Характеризуються наявністю аеренхіми і лентіцел - особливих ділянок кори з порами, через які здійснюється газообмін [1].

Функції

Деякі вчені припускають, що вони служать для поліпшення насичення коренів дерева киснем або допомагають закріпитися в м'якій і в'язкою грунті.

Одним з перших припущень про функції цих утворень було те, що вони постачають кисень корінню, зростаючим в бідній киснем грунті, характерної для боліт, виступаючи в якості аераторів, за прикладом мангрових, що мають схожі пристосування. Існує мало фактичних доказів цього твердження. В експерименті дерева, чиї пневматофор були видалені, продовжують процвітати, а лабораторні тести показали, що ці утворення не є ефективними для забору кисню в герметичній камері.

Незважаючи на те, що немає консенсусу експертів щодо ролі цих пристосувань, припущення про те, що вони служать для дихання, повторюється без посилань в декількох підручниках ботаніки.

Іншими, більш вірогідними функціями таких структур є зміцнення, підтримка та стабілізація. Кипариси, які ростуть в низовинах і болотах, схильних до повеней, як правило, укріплені пневматофор, а кипариси, вирощені на височині, можуть рости з меншою опорою.