40. Покривна тканина — це епідерма (епідерміс), корок та кірка. За походженням епідерма (шкірка) — первинна покривна тканина — розвивається з апікальної меристеми. Епідерма вкриває фотосинтезуючі органи рослини і молоді корені. Найчастіше має один шар живих, без хлоропластів, тісно притиснених одна до одної клітин. Стінки клітин звивисті і мають різну товщину. Звернені до зовнішнього середовища стінки товщі і часто вкриті товстим шаром кутикули (плівка з жироподібних речовин). Захисні властивості епідерми можуть підсилюватися різними виростами — волосками.

Як правило, епідерма функціонує на рослині впродовж одного року (точніше, впродовж вегетаційного періоду). З часом, найчастіше під осінь, замість епідерми на стеблі утворюється вторинна покривна тканина — корок, що входить до складу перидерми, яка, на відміну від епідерми, утворюється лише на стеблах та коренях.

Функції покривних тканин — захист органів від випаровування, висихання, охолодження, різних пошкоджень. Разом з тим клітини епідерми забезпечують газообмін (продихові клітини) і всмоктування роди та розчинених у ній речовин (клітини епіблеми з кореневими волосками).

41. Продих (лат. stoma, от гр. στόμα — «рот, вста») — мікроскопічний щілиноподібний отвір в епідермісі рослин разом з двома спеціальними, так званими замикаючими, клітинами, що його оточують. Продихи сполучають міжклітинники рослин з атмосферним повітрям і здійснюють регуляцію газо- та парообміну рослини з навколишнім середовищем завдяки оборотним змінам тургору замикаючих клітин. З підвищенням тургору тонкі ділянки їхніх стінок розтягуються і вигинаються у напрямі від продихової щілини, в результаті чого продих відкривається. При зменшенні тургору замикаючих клітин продих закривається. В зміні тургорного стану замикаючих клітин велике значення має перетворення крохмалю, що міститься в них, на цукор і навпаки. Існує думка, що в регуляції тургору цих клітин важливу роль відіграють іони калію. Зазвичай продихи закриті вночі і в години денної спеки. Найбільше продихів у епідермісі листків. На 1 міліметр квадаратний епідермісу листка у різних рослин буває найчастіше 100—300 продихів.

42. Тріхоми, або волоски (від грец τρίχωμα -. Волос) - клітини епідерми, що утворюють на органах рослин різноманітні зовнішні вирости. До них відносяться - волоски (залізисті і нежелезістие), лусочки, залозки, нектарники і деякі інші утворення.

Тріхоми слід відрізняти від емергенцев - міжклітинних виростів, в утвореннях яких бере участь не тільки епідерма, але і субепідермально тканини.

Все різноманіття трихом ділять на два функціональних типи: криючі і залізисті.

Перші утворюються з покривних тканин і служать для захисту рослини від несприятливого впливу зовнішнього середовища, другі - належать до видільним тканинам зовнішньої секреції і беруть участь процесах накопичення і виділення речовин різного функціонального призначення.

Тріхоми виконують різноманітні функції, які до кінця ще не досліджені. Прийнято вважати, що вони захищають фізіологічно тканину листа - хлоренхіму від перегріву, механічно всю рослину від Пошкодження комахами і тваринами, сприяють зменшенню випаровування вологи, виведенню солей із тканин аркуша і здійснюють хімічний захист рослин.

Загадкову особливість трихом обох типів складає те, що їх базальні клітини з'єднані з субепідермально клітинами значно більшим числом плазмодесм, ніж з сусідніми епідермальними клітинами. Таким чином тріхоми, будучи структурно і генетично частинами епідерми, фізіологічно тісніше пов'язані з субепідермально тканинами. Функції рідкісних розсіяних трихом не відомі [1].

Тріхоми бувають одноклітинними і багатоклітинними, мертвими і живими. Мертві - заповнені повітрям і надають рослині білий колір. Форма трихом може бути різноманітною (голівчаті, зірчасті, гачкуваті та ін.) Часто тріхоми мінералізовані - просочені кремнеземом і кальцієм.

Розміри трихом варіюються в значних межах. Частіше окремий волосок, лусочка або залізка добре помітні в сильну лупу або мікроскоп. Найбільш довгі тріхоми (до 5-6 см) покривають насіння бавовнику.

Волосками найчастіше покриті рослини аридних - посушливих областей, високогір'їв, приполярних районів земної кулі, а також рослини засмічених місць існування

43. Перідерма

Перідерма - складна вторинна покривна тканина судинних рослин (до складу якої входить як живі, так і мертві клітини). Характерна для стебел і підземних органів багаторічних рослин.

Будова

Перідерма складається з комплексу різних за будовою і функціями клітин:

феллема (пробка) - тканина, власне і виконує захисну функцію рослини (у тому числі захист від втрати вологи, якщо мова йде про феллогене стебла, а не кореня).

феллоген (корковий камбій) - вторинна освітня тканину (меристема). Клітини цієї тканини багатокутні, прозенхімние. Зазвичай початок першому феллогену стебла дає субепідермально шар (наприклад, у липи).

феллодерма - тканина, відкладається феллогеном всередину рослини, може складатися всього з одного шару клітин, так як феллоген спочатку відкладає деяку кількість шарів феллодерми, після чого починає відкладати шари корка, а феллодерма так і залишається. Крім того, клітини феллодерми можуть ставати частково паренхімних клітинами, заполняющими порожнину між ксілемой і флоемой (за будовою вона від паренхіми майже не відрізняється). Функція: харчування феллогена

Сочевички – отвори в перидермі, прикриті пухкої тканиною з закруглених паренхімних, слабо опробковілих клітин з численними міжклітинниками. Через сочевички здійснюється провітрювання стебла. У міру потовщення пагонів їх форма змінюється. На стовбурах берези їх залишки помітні у вигляді характерних поперечних чорних смужок і рисок. Наявність або відсутність сочевичок використовується для діагностики кори, що заготовляється в якості лікарської рослинної сировини для медичних цілей.

44. Корок — багатошарова мертва тканина, що утворюється за рахунок вторинної меристеми (коркового камбію). Оболонки клітин корка потовщені і просочені речовиною, за складом близькою до жирів, майже непроникною для води й повітря. ЦІ клітини щільно зімкнені між собою (міжклітинників немає) і виконують основні захисні функції. Клітини корка мертві, наповнені повітрям або смолистими чи дубильними речовинами.

Кірка утворюється на зміну корку, тому її іноді називають третинною покривною тканиною. Типова кірка спостерігається у деревних рослин. Перидерма під натиском розростання стебла в товщину через 2—3 роки розривається. В глибших шарах кори закладаються нові ділянки коркового камбію, які утворюють нові шари корку. Ці нові відмерлі шари тканин ущільнюються, деформуються і утворюють кірку (блок різнорідних відмерлих тканин).

Функції покривних тканин — захист органів від випаровування, висихання, охолодження, різних пошкоджень. Разом з тим клітини епідерми забезпечують газообмін (продихові клітини) і всмоктування роди та розчинених у ній речовин (клітини епіблеми з кореневими волосками).

45. Внутрішня будова стебла деревної рослини.

Особли­вістю будови стебла дводольної деревної рослини є його щорічне потовщення завдяки життєдіяльності камбію — вторинної твірної тканини. Внутрішню будову стебла де­ревної рослини добре видно на поперечному розрізі три­річної гілки липи.

На поперечному розрізі стебла деревної рослини можна побачити: кору, камбій, деревину, серцевину.