Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Білети з інформатики.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
176.45 Кб
Скачать

1. Типи данних. Складні типи данних.

Існують мови програмування строгою типізацією (Pascal, Ada). У цих мовах для кожного елемента даних задається тип, під час виконання програми тип даних не змінюється. Строга типізація дозволяє компілятору чи інтерпретатору автоматично знаходити помилки, пов’язані з обробкою констант та змінних.

Існують мови програмування, у яких відсутня типізація (Php, Tcl). Це означає, що змінним під час виконання програми можна присвоювати значення будь-якого типу. При цьому компілятор або інтерпретатор вже не може автоматично виявляти помилки при використанні змінних/констант.

Більшість мов програмування мають обмежену типізацію, тобто вони не являються мовами із строгою типізацією, але в них закладені певні обмеження по заміні одного типу даних на інший (C, C++, …).

Елементарні типи можна поділити на дві групи – цілочисленні та дійсні. Цеп пов’язано з тим, що сучасні процесори мають електронні схеми для обробки цілих та дійсних значень.

Цілочисленні типи можуть по-різному інтерпретуватися:

Цілий тип, який використовується для обробки цілих даних (кількість об’єктів, координати пікселів, індекси елементів масива та ін.)

Символьний тип, коли кожний символ задається номером у кодовій таблиці символів.

У комп’ютері використовуються кодові таблиці символів, де графічний вигляд символа зв’язується з певним кодом.

Логічний тип. Використовується для здійснення логічних операцій, логічні дані представляються цілим числом, яке приймає лише два значення – 0 та 1 (true/false)

Адресний тип. Для зберігання та обробки інформації про адресу змінних та підпрограм.

Дійсний тип даних використовується для зберігання та обробки дійсних значень. У комп’ютері дійсні числа представляються як сукупність двох цілих чисел.

Існує два механізми побудови складних типів даних:

Об’єднати елементи одного типу, доступ до елементів здійснювати за номером (масив). Головною умовою правильного використання масиву є те, що індекс елемента масива не повинен виходити за межі допустимого діапазону.

Об’єднати елементи різного типу в одну структуру та здійснювати доступ по імені елемента.

Символьні строки представляють собою масиви цілих кодів символів. У сучасних програмах використовуються строки у форматі Unicode, де кожний символ задається двобайтовим кодом. Це дозволяє виводити коди з усіх алфавітів (крім ієрогліфів).

2. Керуванняя задачами у багато задачних операційних системах.

ОС – сукупність програм для організації обчислювального процесу на комп’ютері (ОС – набір програм, які забезпечують функціонування комп’ютера).

Основні функції ОС:

Керування задачами – ОС забезпечує запуск програм для виконання, підтримку виконання програм, завершення виконання програм (і примусово).

По суті, тепер користувач має можливість встановити на окремому персональному комп'ютері багатозадачну ОС і розробляти додатки, поєднуючі вы-полнение декількох процесів. Кожен процес, у свою чергу, може складатися з декількох потоків, що виконуються в адресному просторі процесу.

Багатозадачні (мультизадачні) операційні системи, на відміну від однозадачних, надають можливість одночасного виконання кількох програм, розподіляючи між ними ресурси обчислювальної системи: процесорний час, пам’ять, периферійні пристрої.

багатозадачні (Unix, OS/2, Windows);

Багатозадачна ОС, вирішуючи проблеми розподілу ресурсів і конкуренції, повністю реалізує мультипрограмний режим відповідно до вимог роздягнула "Основні поняття, концепції ОС".

Багатозадачний режим, що втілює в собі ідею поділу часу, називається що витісняє (preemptive). Кожній програмі виділяється квант процесорного часу, після закінчення якого керування передається іншій програмі. Говорять, що перша програма буде витиснута. У режимі, що витісняє, працюють користувальницькі програми більшості комерційних ОС.