Білет 1

1.Інформація - це сукупність відомостей (даних), які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи.Інформація існує у вигляді документів, креслень, рисунків, текстів, звуковиз в світлових сигналів, електричних та нервових імпульсів тощо. Саме слово 'інформатика' походить від латинського information, що означає виклад, роз'яснення факту, події.У інформатиці дані символізують інформацію, що представлена у вигляді необхідному для її опрацювання автоматичними засобами. Для цього інформацію кодують за допомогою знаків (алфавіт) відповідно до правил певного синтаксису. У сучасних машинах використовується двійковий метод запису даних за допомогою 0 та 1 (алфавіт з двох цифр). Для полегшення роботи для людини двійковий код перекодовується у зрозуміліші числа, букви тощо.

Дані - є інформацією лише тоді, коли вони несуть значення у заданому контексті. Наприклад: кодом міжнародного телефонного зв'язку є набір знаків +38, тобто це дані, про інформацію ми можемо говорити лише за наявності відомості про назву країни, що відповідає цьому коду.

Дані розрізняють на:

структуровані (наприклад: база даних, XML-документ),

не структуровані (наприклад: текстовий документ),

тимчасові.

Програма — набір послідовних інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування та виконання обчислювальною машиною (комп'ютером), які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює якопераційну систему, так і прикладну програму, виражені у сирцевому або об'єктному кодах)[1][2].

По іншому комп’ютерну програму визначають, як низку команд для комп'ютера, що становлять запис алгоритму однією з мов програмування.[3].

2.USB

Шина USB представляє собою послідовний інтерфейс передавання даних для середньо швидкісних та низько швидкісних периферійних пристроїв. Для високошвидкісних пристроїв на сьогодні кращим вважається FireWire.

USB-кабель представляє собою дві звиті пари: по одній парі відбувається передавання даних в кожному напрямку (диференціальне включення), а інша пара використовується для живлення периферійного пристрою (+5 В). Завдяки вбудованим лініям живлення, що забезпечують струм до 500 мА, USB часто дозволяє використовувати пристрої без власного блоку живлення (якщо ці пристрої споживають струм силою не більше 500 мА).

3.Оператор – це логічно закінчена конструкція мови програмування, аналог «речення». З оператора складаються програми.

При компіляції:

Обробка даних

Оператори керування

Умовні

Циклічні

Підпрограми

Взаємодія

Усі оператори умовно поділяються на три групи:

Оператори обробки даних (присвоєння), який дозволяє змінювати значення змінної. При використанні цього оператора треба пам’ятати важливі правила:

Тип змінної і тип результати повинен співпадати.

Усім змінним, які використаються треба заздалегідь присвоїти початкові значення.

Оператори керування дозволяють змінити послідовне виконання інших операторів.

До операторів керування відносять умовні оператори, які дозволяють виконувати або не виконувати в залежності від певної умови.

Оператори цикла, які дозволяють повторювати виконання оператора чи групи операторів. Кількість повторів може задаватись явно або умовно, що стоїть на початку/наприкінці циклу.

Підпрограма – це послідовність підпрограм, яка обернена в окрему конструкцію.

Якщо оператор виклику підпрограми стоїть у операторній частині, тобто програма містить виклик самої себе, то така підпрограма називається рекурсивною.

Оператори взаємодії з операційною системою: оператори вводу-виводу, для резервування та звільнення пам’яті, для роботи з файлами та каталогами.

Вони реалізовані як підпрограми, які забезпечують взаємодії підпрограм з операційною системою.

Виконання виклику підпрограми із стеку зчитування виконання наступного оператора.

Білет 2

1.Інформатика — Інформатика - у міжгалузевому науковому розумінні розглядається як багатозначна, багатофункціональна категорія.

За сутністю інформатика має триєдиний зміст: як міжгалузева наука; як навчальна дисципліна; як сфера суспільних відносин, що знайшла відображенні у інформаційному праві, її підгалузі - праві про інформатизацію (інфоматизаційному праві).

Інформа́тика (рос. информатика, англ. informatics, information science; нім. Informatik f) — теоретична та прикладна (технічна, технологічна) дисципліна, що вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також методи і (технічні) засоби її створення, перетворення, зберігання, передачі та використання в різних галузях людської діяльності.

Основне теоретичне завдання інформатики полягає у визначенні загальних закономірностей, відповідно до яких створюється інформація, відбувається її перетворення, передавання та використання у різних сферах діяльності людини.

Прикладні завдання інформатики полягають у розробці найефективніших методів і засобів здійснення інформаційних процесів, у визначенні способів оптимальної наукової комунікації у самій науці та між наукою і виробництвом

2.Модульний спосіб конструювання комп’ютера разом з магістральним способом обміну інформацією і визначає магістрально-модульний принцип побудови пк.

Персональні комп’ютери включають такі апаратні засоби: центральний мікропроцесор, внутрішню і зовнішню пам’ять, системну шину, пристрої введення/виведення інформації.

Магістраль містить такі шини:

1. Шина даних, по якій інформація (дані) передається від МП до будь-якого пристрою або навпаки від пристрою до МП.

2. Шина адреси – сукупність проводів і відповідних схем, по яких передається в паралель всі коди адреси комірки ОП або портів введення/виведення.

3. Шина управління містить проводи для передачі управління (управляючих сигналів) з боку мікропроцесора в усі блоки ПК.

4. Шина живлення, що містить проводи і схеми для підключення

блоків ПК до системи електричного живлення.

Розрядність шини даних визначає розрядність комп’ютера. Напри­к­лад, якщо шиною даних передається 32 біти в паралель, то ПК на­зи­вається 32-розрядним. Розрядність впливає на продуктивність комп’ю­тера.

Розрядність адресної шини визначає адресний простір – максимальну кількість комірок ОП. Кількість адресованих комірок становить 2n, де n – розрядність адресної шини. Для сучасних комп’ютерів використовується 32-розрядна адресна шина (для процесорів сім’ї Pentium) і 64-розрядна (для процесорів сім’ї Itanium).

Системна шина забезпечує три напрямки передачі інформації:

1) між мікропроцесором і ОП;

2) між мікропроцесорами і портами введення/виведення зовнішніх пристроїв;

3) між основною пам’яттю і зовнішніми пристроями (в режимі прямого доступу до пам’яті).

Завдяки наявності системної шини IBM-сумісні ПК мають принцип відкритої архітектури, тобто вони складаються з кількох основних модулів, що виготовляються у вигляді окремих плат. Модульна структура дозволяє користувачу самому комплектувати необхідну для себе конфігурацію комп’ютера та полегшує модернізацію комп’ютера і його ремонт.

Один з важливих модулів – це є материнська плата, на якій розмі­щені мікропроцесор, оперативна пам’ять, системна шина та слоти розши­рення для підключення інших модулів. Цими модулями є електронні плати-контролери зовнішніх пристроїв, наприклад, плата відеоконтролера (відео­карта), що створює сигнал для монітора.

3. Інтерактивний сайт - більшість сучасних сайтів відноситься саме до цього різновиду. Контент який формується «на льоту», на основі даних, отриманих від відвідувача сайту і оброблених сервером . Тому поняття «інтерактивний» можна віднести до всіх сайтів, що мають форми відправки повідомлень, онлайн-анкети та опитування, реєстраційні форми, лічильники відвідувань, форми для онлайн-замовлень та інші подібні елементи. Для реалізації інтерактивних «властивостей» сайтів застосовуються спеціальні програмні коди - серверні скрипти . Саме серверні скрипти роблять обробку отриманих від відвідувачів сайту даних і формують відповідну html-сторінку.Для написання серверних скриптів застосовуються серверні мови веб-програмування , такі як PHP, Perl, ASP.NET. Виконується серверний скрипт на стороні сервера: відвідувач не бачить вихідного програмного коду виконуваного скрипта, а отримує тільки готову відповідь.Створити інтерактивний сайт - значить створити сайт, що вміє «спілкуватися» зі своїми відвідувачами. Простий статичний сайт доступний лише для перегляду. Для того, щоб зв'язатися з адміністрацією сайту або ж зробити замовлення, відвідувачеві необхідно зателефонувати за вказаним у контактних даних номером телефону, написати лист на e-mail або ж відправити факс.У той же час, інтерактивний сайт дозволяє підтримувати зв'язок між адміністрацією та відвідувачами в режимі реального часу без будь-яких допоміжних засобів - для цього є системи онлайн-консультацій, онлайн-чатів (системи миттєвого обміну повідомленнями прямо на сайті) та інші подібні інструменти.

Білет 3

1. Програмне забезпечення - сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм.

Розрізняють системне програмне забезпечення (зокрема, операційна система, транслятори, редактори, графічний інтерфейс користувача) та прикладне програмне забезпечення, що використовується для виконання конкретних завдань, наприклад, статистичне програмне забезпечення. Програмне забезпечення - це інформація, яка зберігається на матеріальних носіях у вигляді файлів (дискета, HDD, CD, DVD тощо) та може передаватись через канали зв'язку.

Розрізняють системне та прикладне програмне забезпечення;

Системне програмне забезпечення призначено для обслуговування власних потреб комп'ютера — забезпечення його працездатності і виконання його внутрішніх функцій, а також для створення передумов для виконання прикладного програмного забезпечення. Типовим прикладом системного програмного забезпечення є операційна система.

Прикладне програмне забезпечення, призначено для розв'язання задач користувача. Наприклад: редактори тексту, електронні таблиці, бази даних, церковне ПЗ тощо.

Програмне забезпечення можна розділити на корисне і шкідливе. Корисне програмне забезпечення створюється для виконання завдань, що відповідають побажанням користувача комп'ютера. Основна мета шкідливого програмного забезпечення — виконувати операції, які є небажаними для користувача, часто із завдаванням прихованої чи явної шкоди. Прикладом шкідливого програмного забезпечення є комп'ютерні віруси.

Користувач отримує програмне забезпечення разом із ліцензією, яка надає йому право використовувати програмний продукт за умови виконання положень ліцензування. Зазвичай, ці умови обмежують можливості користувача передавати програмний продукт іншим користувачам. Частина програмного забезпечення поставляється з вільною ліцензією. Такі ліцензії дозволяють розповсюджувати програмний продукт, а також модифікувати його.

Частина програмного забезпечення розповсюджується як безкоштовне. Існує також умовно безкоштовне або шароварне програмне забезпечення. У цьому випадку зазвичай користувач безкоштовно отримує демонстраційну версію програмного продукта з дещо обмеженими можливостями на певний випробувальний період, а після його закінчення зобов'язаний або придбати продукт, або деінсталювати його.

У деяких країнах можливий патент на програмне забезпечення, однак процес і предмет патентування викликає численні дискусії.

2. Мікропроцесор— інтегральна схема, яка виконує функції центрального процесора (ЦП) або спеціалізованого процесора. Сьогодні слово мікропроцесор є практично повним синонімом слова процесор, оскільки функціональний блок, що на ранніх стадіях розвитку обчислювальної техніки займали цілу плату чи навіть шафу, тепер вміщається в одну невеличку інтегральну схему із сотнями мільйонів транзисторів всередині. З середини 1980-х мікропроцесори витіснили інші види ЦП. Проте загалом це не так: центральні процесорні пристрої деяких суперкомп'ютерів навіть сьогодні є складними комплексами великих (ВІС) і надвеликих (НВІС) інтегральних схем.

Класифікація мікропроцесорів:

Однокристальні МП реалізують усі апаратні засоби процесора у вигляді однієї ВІС або НВІС. Однокристальний МП має фіксовану розрядність слова, набір команд і конс­труктивно виконаний у вигляді однієї інтегральної схеми (ІС). Усі здійснювані ним операції визначаються набором команд МП.

У багатокристальних МП логічна структура розподі­ляється на функціонально закінчені частини, які реалізу­ються у вигляді окремих ВІС та НВІС або окремих криста­лів в одній НВІС.

Багатокристальні секціоновані МП складаються з набору мікропроцесорних секцій.

За функціональними можливостями:

Під універсальним мікропроцесором (інакше мікропроцесо-ром загального призначення) розуміють мікропроцесор, якому властиві всі особливості центрального процесора. Такі мікроп-роцесори є основою мікро-ЕОМ, використовуються для вирі-шення широкого кола завдань у системах управління, вимірю-вальних приладах, діагностичних пристроях та ін.

Спеціалізований мікропроцесор розрахований на вузьке зас-тосування, вирішення конкретного завдання й оптимізований за визначеним параметром.

3. Інформація — це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні;

За формою подання інформація поділяється на такі види:

Текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови;

Числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії;

Графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків;

Звукова — усна або у вигляді запису передачі лексем мови аудіальним шляхом.

HTML - Це формат гіпермедійних документів, які використовують в WWW для представлення інформації. Цей формат описує вміст документу, його структуру, а також його зв’язки з іншими документами.

SVG – мова розмітки масштабуючої векторної графіки. Потрібно для опису двовимірної векторної і змішаної векторно/растрової графіки у форматі XML.

JavaScript — назва реалізації стандарту мови програмування ECMAScript компанії Netscape, базується на принципах прототипного програмування. Найпоширеніше і найвідоміше застосування мови — написання сценаріїв для веб-сторінок, але, також, використовується для впровадження сценаріїв керування об’єктами вбудованими в інші програми.

Білет 4

1.Програмне забезпечення – сукупність комп’ютерних програм носії інформації ,документації та інших необхідних компонентів ,які потрібні для правильного використання програм.

Особливості програмного забезпечення

1) ПЗ-результат інтелектуальної діяльності.

2) ПЗ може швидко тиражуватися у мінімальних економ. Витратами. Це привело до широкого розповсюдження комп. Піратства, яке полягає у нелегальному розпродажу ПЗ. Із-за комп. Піратства компанії,що виробляють та продаюсь ПЗ несуть величезні фін.витрати.

3) ПЗ стає невід’ємною частиною сучасних машин, приладів, обладнання та іншої техніки. ПЗ може курувати пристроями від якості ПЗ залежать ефективність та надійність роботи, тому ціна таких пристроїв включаючи вартість розробки та підтримки ПЗ , а велика кількість компаній, що виробляють побутову техніку та інші технологічні засоби мають у своєму складі підрозділи , які займаються розробкою ПЗ.

Системне ПЗ – необхідно персональному комп’ютеру для роботи, тобто в системному ПЗ забезпечує функціонування комп., включаючи запуск, виконання та закінчення виконання прикладних програм.

Прикладне ПЗ – призначення для задоволення потреб користувачів персонального комп’ютера. Воно включає офісні пакети, математичні пакети, графічні редактори, комп’ютерні ігри.

2. Операційна система забезпечує керування задачами (запуск, програма на виконаня, підтримка виконань задач,завершення виконання задач у тому числі примусове), керування зовнішніми і внутрішніми пристроями комп’ютера у тому числі підтримка файлової системи.

Операційна система: програмне тестування пристроїв включаючи діагностичне накопичування, програми для оптимізму накопичування файл.мененджери і т.д.

Головні функції:

Виконання на вимогу програм користувача тих елементарних (низькорівневих) дій, які є спільними для більшості програмного забезпечення і часто зустрічаються майже у всіх програмах (введення та виведення даних, запуск і зупинка інших програм, виділення та вивільнення додаткової пам'яті тощо).

Стандартизований доступ до периферійних пристроїв (пристрої введення-виведення).

Завантаження програм у оперативну пам'ять і їх виконання.

Керування оперативною пам'яттю (розподіл між процесами, організація віртуальної пам'яті).

Керування доступом до даних енергонезалежних носіїв (твердий диск, оптичні диски тощо), організованим у тій чи іншій файловій системі.

Забезпечення користувацького інтерфейсу.

Мережеві операції, підтримка стеку мережевих протоколів.

Додаткові функції:

Паралельне або псевдопаралельне виконання задач (багатозадачність).

Розподіл ресурсів обчислювальної системи між процесами.

Організація надійних обчислень (неможливості впливу процесу на перебіг інших), основана на розмежуванні доступу до ресурсів.

Взаємодія між процесами: обмін даними, синхронізація.

Захист самої системи, а також користувацьких даних і програм від дій користувача або програм.

Багатокористувацький режим роботи та розділення прав доступу (автентифікація, авторизація).

3. Обчислення в таблицях виконуються за допомогою формул. Формула може складатися з математичних операторів, значень, посилань на вічко й імена функцій. Результатом виконання формули є деяке нове значення, що міститься у вічку, де знаходиться формула. Формула починається зі знаку рівняння "=". У формулі можуть використовуватися арифметичні оператори +, -, *, /. Порядок обчислень визначається звичайними математичними законами. Приклади формул: =(А4+В8)*С6, =F7*С14+B12. Константи – текстові або числові значення, що уводяться у вічко і не можуть змінюватися під час обчислень. Посилання на вічко або групу вічок – спосіб, яким можна зазначити конкретне вічко або декілька вічок. Посилання на окреме вічко – його координати. Значення порожнього вічка дорівнює нулю. Посилання на вічка бувають двох типів: відносні, коли вічка позначаються відносним зсувом від вічка з формулою (наприклад: F7). абсолютні, коли вічка позначають координатами таблиці в сполученні зі знаком $ (наприклад: $F$7). Комбінація попередніх типів (наприклад: F$7). При копіюванні формул відносні посилання змінюються на розмір переміщення. Для звертання до групи вічок використовують спеціальні символи: : (двокрапка) – формує звертання до вічок, що знаходяться між двома операндами. Наприклад: С4:С7 звертається до вічок С4, С5, С6, С7. ; (крапка з комою) – позначає об'єднання вічок. Наприклад, D2:D4;D6:D8 – звертання до вічок D2, D3, D4, D6, D7, D8. Для уведення формули у вічко потрібно увести знак '=' і необхідну формулу для обчислення. Після натискання клавіші Enter у вічку з'явиться результат обчислення. Формула з'являється в рядку редагування при виділенні вічка, що містить формулу. Формула — це сукупність операндів, з'єднаних між собою знаками операцій і круглих дужок. Операндом може бути число, текст, логічне значення, адреса клітинки (посилання на клітинку), функція. У формулах розрізняються ариф метичні операції і операції відношень. Excel допускає: арифметичні операції + - додавання, - — віднімання, * - множення, / - ділення, ~ — піднесення до степеня; операції відношень > - більше, < - менше, = - дорівнює, <= — менше або дорівнює, >= - більше або дорівнює, <> — не дорівнює. Арифметичні операції і операції відношень виконуються над числовими операндами. Над текстовими операндами виконується єдина операція &, яка до тексту першого операнда приєднує текст другого операнда. Текстові конс танти у формулі обмежуються подвійними лапками. При обчисленні формули спочатку виконуються операції у круглих дужках, потім арифметичні опера ції, за ними — операції відношень.

Білет 5