
- •Курсовий проект (робота)
- •Анотація
- •Оцінка курсової роботи
- •Розділ 1. Економічна характеристика країни
- •Основні економічні показники
- •1.2 Фактори й динаміка економічного росту
- •1.3 Стратегія економічного розвитку
- •Розділ 2. Галузева структура економіки
- •2.1 Первинний сектор (сільськогосподарське виробництво)
- •2.2 Вторинний сектор (промисловість і будівництво)
- •2.3 Третинний сектор (сфера послуг)
- •Розділ 3. Країна у світовому господарстві
- •3.1 Структура зовнішньої торгівлі
- •Іноземні інвестиції й заборгованість
- •3.3 Конкурентоспроможність і міжнародне співробітництво
- •Висновок:
- •Список використаних джерел
- •Додатки: Додаток а – Безробіття серед молоді у віці 15-24
- •Додаток б – Робоча сила
1.2 Фактори й динаміка економічного росту
Економіка Венесуели помітно зросла за останні роки. На це вплинуло різні фактори, такі як підвищення чисельності населення на 4,8 млн. і підвищення якості трудових ресурсів. За 13 років президентства Чавеса число венесуельців, що живуть в умовах крайньої бідності, скоротилася з 21% до 7%. Обсяг ВВП країни теж зріс від 123 млрд. $ до 379 млрд. $., Як бачимо він збільшився в 3 рази за останні 10 років. Це все було стимульовано вдосконаленням організації виробництва, впровадження нових технологій для досягнення більш кращого результату. Іншим чинником економічного зростання країни є зростання підприємницьких здібностей, підвищення кількості та якості втягуються в господарські ресурси.
Географічне положення Венесуели теж відіграє важливу роль в економічному розвитку. Завдяки виходу до Карибському моря, а отже і до Атлантичного океану, Венесуела змогла розвинути свої морські зв'язки та морську торгівлю.
Відкриття нафтових родовищ після Другої Світової війни сприяло надходженню іноземного капіталу, а в часності, з США та Великої Британії. Венесуела була однією з трьох країн, які виникли в результаті розпаду Великої Колумбії в 1830 році (інші Еквадор і Нова Гранада, який став Колумбія). Протягом більшої частини першої половини 20-го століття, Венесуела правили в цілому доброзичливі військові лідери, які сприяли нафтової промисловості і дозволило деяким соціальним реформам.
Ще одним фактором економічного розвитку країни є придбання незалежності. У 1830, незадовго до смерті Болівара, Венесуела відокремилася від Великої Колумбії і утворила незалежну республіку зі столицею в Каракасі.
Рис. 2.1
Динаміка ВВП за останні 10 років
Джерело: Институт экономики и права Ивана Кушнира –http://be5.biz/makroekonomika/gdp/gdp_venezuela.html#t1
1.3 Стратегія економічного розвитку
Ще нещодавно Венесуела була одним з найвідсталіших країн Латинської Америки, а тепер вона займає третє місце серед країн з найменшим показником бідності відповідно до досліджень Економічної Комісії країн Латинської Америки і Карибського басейну. На даний момент її відносять до групи країн, що розвиваються з високим рівнем доходів.
У 80-90-х роках економіка Венесуели в значній мірі розвивалася за планами, розробленими Центральним управлінням по координації та планування (КОРДІПЛАН). Зокрема, п'ятий план національного розвитку cтавив за мету подальшого скорочення залежності від експорту нафти та використання зрослих доходів від нього для диверсифікації господарства та створення міцної індустріальної і сільськогосподарської бази в країні. З цією метою основні інвестиції були направлені в залізорудну, сталеливарну, алюмінієву, машинобудівну, хімічну, суднобудівну промисловість і будівництво портів. Однак, як правило, ці плани повністю та в намічені терміни здійснити не вдавалося.
Для підняття фінансового становища країни уряд Венесуели узяв економіку в свої руки, вона зробила різні заходи контролю за нею. Нова економічна політика Уго Чавеса дуже сильно вплинула на ситуацію в країні. Вона характеризується приватизацією країною різні сфери економіки, що за словами експертів «зміцнила національну і економічну незалежність Венесуели». Завдяки цьому національні підприємці могли повноцінно розвиватися і не боятися конкуренції з боку іноземних фірм. Таким чином зменшилися у впливу іноземних монополістів на практичних всіх сферах економіки держави. Зниження податків на прибутки і зменшенні податків стимулювало прояві і розвитку дрібних і середніх підприємств.