Управління освіти
адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради
Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 114
Харківської міської ради Харківської області
Формування ключових та предметних компетентностей на уроках математики, української мови та природознавства в учнів початкових класів
Харків
2013
Рекомендовано методичною радою управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради
Протокол № ________ від __________ р.
Рецензенти: Зелінська Любов Іванівна, директор Харківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №114, спеціаліст вищої категорії, учитель-методист.
Автор-упорядник:
Назаренко Людмила Григорівна, вчитель Харківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 114, спеціаліст першої категорії.
Формування ключових та предметних компетентностей на уроках математики, української мови та природознавства в учнів початкових класів. – Харків, 2013. – с.
Зміст анотації: У роботі учитель Назаренко Л.Г. розкриває поняття «компетентність»,розглядає класифікацію компетентностей, методичні аспекти формування в молодших школярів компетентностей та компетенцій, узагальнює свій досвід роботи по формуванню на уроках ряду компетентностей,а саме: предметно-математичної; природознавчої на уроках природознавства; ключових комунікативної, соціальної, загальнокультурної, уміння вчитись та предметних мовленнєвої, мовної, соціокультурної, діяльнісної на уроках української мови.
Висновки експертизи 1. Реєстраційний номер _____________________________________ 2. Напрям Початкова освіта 3. Розділ__________________________________________________ Експерти
Голова комісії_______________________________________
П.І.Б. підпис Дата _________________________________________________ |
||||||||||||||||||||||||||||||
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ «КОМПЕТЕНТНІСТЬ»,
«КОМПЕТЕНЦІЯ»: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ 5
1.1 Класифiкацiя компетентностей 5
1.2 Аналіз стану проблеми формування компетентностей та
компетенцій в початковій школі 8
РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ
В НАВЧАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 10
2.1 Ключові та предметні компетентності 10
2.2 Формування ключових та предметних компетентностей
на уроках української мови 11
2.3 Формування предметно-математичної компетентності 19
2.4 Формування предметних природознавчої та суспільство - знавчої компетентностей на уроках природознавства 21
ВИСНОВКИ 23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 24
ДОДАТКИ 26
ВСТУП
Традицiйно мета шкільної освiти визначалася набором знань, умінь i навичок, якими має оволодіти учень. Сьогодні такий пiдхiд виявився недостатнiм. Соціуму необхідні учні та випускники, готові змінюватись та пристосовуватись до нових потреб життя, оперувати й управляти iнформацією, активно дiяти, швидко приймати рішення, навчатись упро-довж життя. А це бiльшою мiрою залежить вiд деяких додаткових яко-стей, для позначення яких i використовуються поняття компетенцiя і компетентнiсть, які найбільше відповідають сучасному розумінню мети освіти.
У процесі модернізації початкової освіти, запровадження в ній компетентнісного підходу відбувається методологічна перебудова навчального процесу на принципах гуманізації і демократизації, спря- муваня його на особистісний розвиток молодших школярів, формуван-ня в них основних компетентностей. Компетентнісний підхід в освіті розуміють як спрямованість навчального процесу на формування і роз- виток основних компетентностей особистості. Це вимагає відходу від інформаційної спрямованості навчання і перенесення акценту із засво- єння нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування і розвиток у школярів здатності самостійно практично діяти, застосо- вувати індивідуальний досвід та досягнення у нестандартних, творчих, життєвих ситуаціях. Початкова ланка освіти є першим рівнем освоєння учнями клю- чових компетентностей. Але що ж ми формуємо у молодших школярів - компетенцію чи компетентність? Для того, щоб дати відповідь на це пи- тання, необхідно чітко визначити: що таке «компетенція» і що таке «компетентність». Ці поняття для української педагогіки відносно нові, тому часом спостерігається їх неоднозначне розуміння.
Тлумачний словник сучасної української мови за редакцією В.Т. Бусела розглядає компетентність «як певну суму знань особи, яка дозволяє ій судити про що-небудь, висловлювати переконливу, автори- тетну думку.
Компетентний – це той, хто знає, обізнаний у певній галузі; який має право за своїми знаннями або повноваження робити або ви- рішувати що-небудь. Компетенція – це коло повноважень якої-небудь установи або особи; коло питань, в яких дана особа має знання, досвід».
Слово «компетентність» походить від латинського «competens» (competentic), що в перекладі означає належний, здібний (8,с.541). Французьке competent перекладається як компетентний, правочинний. Воно має юридичний відтінок. В англійській мові у терміні competence домінує значення якості особистост: компетентність трактується як зда- тність.
У педагогічному сенсі поняття компетенція частіше використо- вується для позначення:
- освітнього результату, який виражається в реальному володінні мето- дами, засобами діяльності, у здатності розв`язувати поставлені завда- ння;
- такої форми сполучення знань, умінь і навичок, що дають змогу стави- ти і досягати мету щодо перетворення навколишнього середовища.
Під компетентністю частіше розуміють інтегрувальну якість осо- бистості, яка виявляється в загальній здатності й готовності до діяль- ності, що грунтується на знаннях та досвіді, набутому в процесі навчан- ня і соціалізації.
Таким чином поняття компетенції та компетентності значно ширші за поняття знання, уміння, навички, бо концентрують у собі спря- мованість особистості ( мотивацію, ціннісні орієнтири та ін. ), її здат- ність долати стереотипи, передбачати проблеми, гнучкість мислення; характер – самостійність, цілеспрямованість, вольові якості.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ «КОМПЕТЕНТНІСТЬ», «КОМПЕТЕНЦІЯ»:
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ
Класифікація компетентностей
Сучасний розвиток суспільства диктує нові підходи до оцінювання якості шкільного навчання. Це вимагає відходу від інформаційної спрямованості навчання і перенесення акценту із засвоєння норма-тивно визначених знань, умінь і навичок на формування і розвиток у школярів здатності самостійно практично діяти, застосовувати інди-відуальний досвід. В основу формування компетентної особистості лягає такий результат утворення, що виражається в оволодінні певним набором (меню) способів діяльності. Учень, опановуючи яким-небудь способом діяльності, одержує досвід інтеграції різних результатів утво-рення (знань, умінь, навичок, цінностей і т.д.), і постановки (або присвоєння) мети. Так відбувається усвідомлення процессу керування своєю діяльністю - «компетенції».
Зазначимо, що компетенція і компетентність – два різних поняття. Компетенція – це суспільна норма, вимога, яка включає знання, уміння, навички, способи діяльності, певний досвід. Компетенція сама по собі не є характеристикою особистості. Нею вона стає в процессі засвоєння і рефлексії учня, перетворюючись у компетентність.
Компетентність – це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестан- дартних ситуаціях з метою розв`язання певних життєво важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини.
Сьогодні існує багато різних думок з питання класифікації й виділення найважливіших компетенцій. Теоретичні засади, які розкривають сут- ність понять "компетентність", "компетенція", визначають структуру компетентності, класифікацію компетентностей, їх ієрархію тощо, вис- вітлені у низці публікацій науковців Росії і України (Байбара Т. М., Бібік Н.М., Бондар С.П., Єрмаков І.Г., Зимня І.А-, Краєвський В.В., Локшина О.І., Овчарук О.В., Пометун О.І, Савченко О. Л., Трубачева С.Е., Хуторський А.В. та ін.).
Інформаційна компетентність не залежно від авторів і способів класифікації завжди висувається, як одна з найважливіших. При аналізі досліджень PISA було встановлено, що наші учні не вміють працювати з інформацією: зіставляти розрізнені фрагменти, співставляти загальний зміст із його конкретизацією, цілеспрямовано шукати відсутню інформацію; не володіють навичками цілісного, творчого аналізу, постановки гіпотез.
Інформаційна компетентність (готовність до використання інформаційних ресурсів) заснована на інформаційних компетенціях, як і інші, включає освоєння досвіду діяльності на основі емоційно-ціннісної орієнтації особистості. Нові принципи компетентнісно орієнтованого утворення, індивідуального підходу, суб’єктності вимагають нових методів навчання. Провідне місце серед таких методів, виявлених в арсеналі світової й вітчизняної педагогічної практики, належить сьогодні методу проектів, що лежить в основі концепції компетентнісно орієнтованого навчання. В основу методу проектів покладена ідея про спрямованість навчально - пізнавальної діяльності школярів на результат, що виходить при рішенні тієї або іншої практично або теоретично значущої проблеми. Зовнішній результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Внутрішній результат – досвід діяльності – стає безцінним надбанням учня, поєднуючи в собі знання й уміння, компетенції й цінності.
За методикою Пейперта основною формою організації навчальної діяльності учнів є проект. Головна мета проекту - створення закін- ченого фрагмента. Основним методом є дослідницька діяльність, спрямована на розвиток пізнавальних інтересів, творчих здібностей дитини. Вона вчиться аналізувати навчальну проблему, шукає шляхи корекції власних помилок і, як наслідок, створює власний проект. На уроках застосовуються як індивідуальні, так і колективні проекти. У колективному проекті вчитель має можливість дати більш слабким учням легке завдання, надаючи їм можливість активно реалізуватися в загальній роботі. У той же час творчо активні діти можуть не тільки робити більш складні елементи, але й створювати кілька елементів, або, закінчивши свою роботу, допомагати товаришам. Адже тут усі роблять одну спільну справу, і, зацікавлені у виконанні не тільки свого завдання - це важливий виховний момент колективного проекту.
Інформаційна компетентність — системне утворення знань і вмінь в області інформаційно - комунікаційних технологій і досвід їхнього використання, а також здатність удосконалювати свої знання, вміння приймати принципово нові рішення в мінливих умовах або непередбачених ситуаціях з використанням нових технологічних засобів, таких, як комп'ютер, принтер, факс, модем і т.п.
Спираючись на теорію організації змісту утворення, у складі компетентності на будь-якому етапі формування можна виділити чотири загальні елементи:
Мотиваційно-цільова складова вказує на наявність мотиву досягнення мети, готовність й інтерес до роботи, постановку й усвідомлення цілей інформаційної діяльності.
Когнітивна — розкривається як наявність інформаційних знань, умінь і здатність застосовувати їх у професійній діяльності; уміння аналізувати, класифікувати й систематизувати програмні засоби.
Операційно-діяльнісна — демонструє ефективність і продуктивність інформаційної діяльності, застосування інформаційних технологій на практиці.
Рефлексивна — забезпечує готовність до пошуку вирішення проблем, до їхнього творчого перетворення на основі аналізу своєї інформаційної діяльності, у зв'язку з тим, що обсяг знань, умінь, засвоєних за зразком, не забезпечують необхідний розвиток потенціалу особистості.
Інформаційна компетентність, яка пов’язана з формуванням уміння самостійно шукати, аналізувати, відбирати необхідну інформацію, трансформувати, зберігати та транслювати її. Ця компетенція забезпечує навички роботи учнів з інформацією, що міститься в навчальних предметах і освітніх галузях, а також в оточуючому світі:
1. Стимулювання роботи з різними джерелами інформації.
2. Використання завдань, пов’язаних з аналізом таблиць, схем, діаграм, графіків тощо.
3. Консультація учнів.
Залучення учнів до роботи з інформацією є подальшим виходом на навчальні та виховні заходи, зокрема в молодших класах.
Не зважаючи на різноманітні визначення компетентностей, усі дослідники виокремлюють їх важливу якість - вияв компетентності у конкретній діяльності в певній ситуації. Компетентність не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації. Вона тісно пов'язує одночасну мобілізацію знань, умінь і способів поведінки в умовах конкретної діяльності.