2.2. Схеми радіоелектронних пристроїв

Для побудови, аналізу й унаочнення радіоелектронних пристроїв користуються різноманітними схемами, найпоширенішими з яких є структурні, функціональні, принципові (повні), монтажні (схеми з'єднань). Розгалужена система схем різного типу

Рис. 2.2. Структурна схема радіоприймача

дає змогу наочно вивчати радіоелектронні пристрої на різних рівнях:

● розуміння загального призначення, складу і структури;

● з'ясування принципу дії та функціональних зв'язків;

● розкриття особливостей побудови окремих елементів, їхніх режимів роботи і технічних характеристик;

● розрахунку й аналізу основних характеристик та параметрів у різноманітних умовах;

● самостійного збирання і налагодження окремих каскадів та складених з них пристроїв.

Структурна схема визначає основні функціональні частини пристрою та їх взаємозв'язки. Такою схемою користуються для загального ознайомлення з пристроєм, його складом, структурою, призначенням. Вона наочно розкриває послідовність взаємодії окремих частин пристрою, а напрямки перебігу процесів позначають на ній стрілками. Функціонально самостійні частини схеми зображують прямокутниками, в яких пишуть їх назви, типи або умовні позначення. Для найпоширеніших частин радіопристроїв стандартом установлено окремі умовні позначення.

На структурній схемі можна показувати пояснювальні написи, діаграми, параметри сигналів у характерних точках (форми сигналів, значення напруг). На рис. 2.2 як приклад зображено структурну схему радіоприймача.

Функціональна схема призначена для роз'яснення і з'ясування процесів, що відбуваються в окремих функціональних колах. Вона використовується для вивчення принципу дії пристрою. Частина функціональних блоків або каскадів на такій схемі може бути показана з поелементною деталізацією. Наприклад, на функціональній схемі радіоприймача (рис. 2.3), на відміну від його структурної схеми, розкрито зміст і принцип побудови детекторного каскаду.

Рис. 2.3. Функціональна схема радіоприймача

а

б

в

г

д

Рис. 2.4. Принципова схема аперіодичного підсилювача (а) і відповідні їй повна

еквівалентна схема (б) та еквівалентні схеми для нижніх (в), середніх (г) і верхніх (д) частот

Принципова (повна) схема визначає повний склад елементів пристрою та електричних зв'язків між ними. На ній показують усі деталі пристрою, всі зв'язки між ними, а також приєднувальні елементи. Всі зображені на принциповій схемі елементи мають умовні графічні позначення і літерно-цифрові позиційні позначення, встановлені державними та міждержавними стандартами. На принциповій схемі можуть бути вказані номінальні значення електричних величин, режими роботи окремих елементів, параметри сигналів у характерних точках. На рис. 2.4, а показано принципову схему аперіодичного підсилювача.

Для аналізу властивостей електричних кіл та їх розрахунку складають еквівалентні схеми. На них умовними графічними позначеннями показують ідеалізовані опори, індуктивності, ємності, джерела, які для заданих умов істотно впливають на роботу каскаду або радіопристрою. Для одного й того самого каскаду може складатися кілька еквівалентних схем, що відображують його властивості за різних умов. На таких схемах можуть бути відсутніми деякі елементи, які є на відповідних принципових схемах, і навпаки, можуть бути елементи, яких на принципових схемах немає. Наприклад, на еквівалентній схемі можуть бути відсутніми допоміжні елементи, що забезпечують положення робочої точки (РТ) транзистора, і показані ємності монтажу або вхідний опір наступного каскаду. На рис. 2.4 поруч з принциповою схемою (а) показано її повну еквівалентну схему (б), а також еквівалентні схеми для нижніх (в), середніх (г) і верхніх (д) частот.

Схема з'єднань, або монтажна схема, визначає конструктивне виконання електричних з'єднань у радіопристрої. На ній показують усі елементи, які входять до складу радіопристрою або каскаду, з їх з'єднувальними платами, провідниками, гніздами тощо. Всі радіоелементи, допоміжні та з'єднувальні деталі зображують на таких схемах спрощеними контурами, що відтворюють їхні габаритні розміри і взаємне розташування. На полі зображення або біля нього наносять умовне літерно-цифрове позначення, яке відповідає такому самому позначенню на принциповій схемі. Для схем із друкованим монтажем окремо креслять монтажну плату.