
- •Глава 1. Електричні сигнали як носії інформації …………………………………….….12
- •Глава 2. Характеристики та параметри радіоелектронних кіл ……………………….....26
- •Глава 3. Елементна база радіоелектроніки ……………………………………...………..48
- •Глава 4. Фільтри електричних сигналів ….……………………………………………….99
- •Глава 5. Підсилювачі електричних сигналив …………………………………...………115
- •Глава 6. Перетворювачі електричних сигналів ………………………………...……….139
- •Глава 7. Генератори електричних коливань ………………………………...…………..159
- •Глава 8. Системи радіозв’язку I радіомовлення ……………………………………...…187
- •Глава 1. Електричні сигнали як носії інформації
- •1.1. Сигнали та їхні параметри.
- •1.2. Сигнали повідомлення
- •1.3. Дискретизація аналогових сигналів повідомлення
- •1.4. Багатоканальна передача інформації
- •Глава 2.Характеристики та параметри
- •2.1. Деталі й елементи радіоелектронних кіл
- •2.2. Схеми радіоелектронних пристроїв
- •2.3. Аналіз властивостей радіоелектронних кіл
- •2.4. Характеристики та параметри навантаженого
- •2.5. Вимірювання основних параметрів чотириполюсників
- •2.6. З'єднання чотириполюсників
- •2.7. Зворотні зв'язки в радіоелектронних колах
- •Глава 3. Елементна база радіоелектроніки
- •3.1. Пояснення електропровідності речовини на підставі зонної
- •3.2. Дискретні радіодеталі, побудовані на основі провідникових і
- •3.3. Електричні властивості напівпровідників. Напівпровідникові
- •3.4. Електронно-дірковий перехід і його властивості. Напівпровідникові діоди
- •3.5. Транзистори
- •3.6. Електровакуумні прилади
- •3.7. Напівпровідникові й електровакуумні прилади як активні
- •3.8. Забезпечення режиму роботи за постійним струмом
- •3.9. Напівпровідникові інтегральні мікросхеми
- •3.10. Основні поняття про функціональну
- •3.11. Електронно-променеві прилади
- •Глава 4. Фільтри електричних сигналів
- •4.1. Типи електричних фільтрів
- •4.2. Властивості найпростіших rс-елементів
- •4.3. Вибірні властивості коливального контуру
- •Глава 5.Підсилювач електричних сигналів
- •5.1. Загальна структура і типи підсилювачів
- •5.2. Аналіз властивостей аперіодичного підсилювального
- •5.3. Зворотні зв'язки в підсилювачах
- •5.4. Резонансні підсилювачі
- •5.5. Підсилювачі потужності
- •5.6. Підсилювачі постійного струму й операційні підсилювачі
- •Глава 6. Перетворювачі електричних сигналів
- •6.1. Загальна структура і типи перетворювачів сигналів
- •6.2. Модуляція і схеми модуляторів
- •6.3. Демодуляція і схеми детекторів
- •6.4. Перетворення і множення частоти
- •6.5. Логічні перетворення цифрових сигналів і базові логічні елементи
- •Глава 7. Генератори електричних коливань
- •7.1. Загальна структура і типи генераторів
- •7.2. Автогенератори з коливальним контуром
- •7.3. Автогенератори гармонічних коливань на аперіодичних
- •7.4. Генератори релаксаційних коливань
- •7.5. Тригери
- •Глава 8. Системи радіозв'язку і радіомовлення
- •8.1. Загальна структура каналу радіозв'язку і діапазони
- •8.2. Антени
- •8.3. Основні технічні показники і структурні схеми
- •8.4. Основні експлуатаційні параметри і структурні схеми
- •8.5. Особливості побудови деяких елементів радіоприймачів
- •Глава 9. Системи телебачення
- •9.1. Принципи телебачення
- •9.2. Структурні схеми монохромних телевізорів
- •9.3. Структурна схема кольорового телевізора
- •Глава 1 0. Радіолокаційні системи
- •10.1. Принципи радіолокації
- •10.2. Радіолокація неперервним сигналом
- •10.3. Радіолокація імпульсним сигналом
- •10.4. Конструктивні особливості окремих елементів рлс
- •Глава 11 . Системи електронної обчислювальної техніки
- •11.1. Способи технічної реалізації алгоритмів
- •11.2. Апаратні засоби еом
- •11.3. Комп’ютерні мережі
- •11.4. Основні типи комп’ютерів
- •11.5. Основні операційні елементи обчислювальної техніки
- •Глава 1 2. Радіоелектроніка в загальноосвітній школi
- •12.1. Питания радіоелектроніки в курсі фізики I спецкурсах
- •12.2. Радіоелектроніка у кабінеті фізики I засобах навчання
- •12.3. Радіоелектроніка в позакласній роботі
- •12.4. Елементи радіоелектроніки в технічній творчості школярів
- •Список використаної та рекомендованої літератури
11.3. Комп’ютерні мережі
З'єднання кількох комп’ютерів у систему значно розширює можливості користувачів. Для організації комп’ютерної мережі в кожному комп’ютері встановлюється спеціальна плата — мережний адаптер. У мережі виділяються певні комп’ютерні ресурси спільного користування. Наприклад, один великий диск або один принтер можуть обслуговувати кілька комп’ютерів.
Залежно від того, якими способами організовано комп’ютерну мережу, Існує два способи доступу до інформації. Найпростіший — передати файл з одного комп’ютера на інший. Другий спосіб — переслати файл на деякий проміжний пункт, де інформація буде зберігатися і використовуватися за потребою. Такий файл надходить у спільне користування. Дуже ( часто буває зручніше розмістити програму на спеціальному диску, ніж зберігати її в комп’ютері.
Елементи комп’ютерної мережі можна класифікувати різними способами. Наприклад, з усіх комп’ютерів мережі виділяють провідний (master) і підлеглий (slaveз). Інший спосіб полягає у виділенні мережного комп’ютера, елементами якого (жорсткий диск, принтер інші ресурси) користуються інші комп’ютери. Такий комп’ютер називається сервером (server). Решта комп’ютерів мереж є робочими станціями (work station). Сервери — це великі дорогі комп’ютери з потужними ресурсами, а робочі станції, навпаки, — дешеві малопотужні мережні комп’ютери. Прикладом такої мережі є локальна мережа шкільного комп’ютерного класу.
Іншим підходом до ранжування комп’ютерних мереж є розподіл їх на реальні, штучні й однорангові.
Реальні комп’ютерні мережі досить складні; крім спеціального комп’ютера-сервера, мають окремий мережний жорсткий диск, спеціальне програмне забезпечення і для обслуговування потребують спеціальної підготовки фахівців.
Штучні комп’ютерні мережі дають можливість зв’язувати між собою комп’ютери через послідовні та паралельні порти і не потребують спеціальних мережних адаптерів. Іноді такий зв’язок називають зв’язком за нуль-модемом, який надає користувачеві ті самі можливості, що й інші мережі, але працює дуже повільно; тому замість мережної плати використовується один із портів комп’ютера.
Однорангові комп’ютерні мережі працюють за принципом «рівний серед рівних». У них кожен комп’ютер за певних умов може стати сервером і розподілити свої ресурси серед інших комп’ютерів.
Існують й інші способи класифікації комп’ютерних мереж: за призначенням, складом ЕОМ, способом розміщення даних, територіальними ознаками.
Комп’ютерні мережі з територіальними ознаками, наприклад, поділяють на локальні, регіональні, національні, міжнародні. Прикладом останньої є відома мережа INTERNET, що є одним з елементів взаємопроникних інтеграційних процесів, які відбуваються у Всесвітній академічній комп’ютерній мережі. Вона розширюється такими темпами, що її ресурси і послуги зростають у геометричній прогресії. Завдяки цій мережі користувачі, які знаходяться у будь-якій точці планети, можуть використовувати тексти, дані, програмне забезпечення. Докладніше про ці мережі, їхні позитивні та негативні властивості, правила й умови доступу можна дізнатися із спеціальної літератури.