- •Особливостітравленя у худоби
- •2. Ріст і розвиток тварин.
- •Особливості екстер’єру, конституції та інтер’єру м’ясної худоби.
- •Репродуктивний цикл і його періоди.
- •Обґрунтування і організація сезонних отелень.
- •2. Планування осіменіння і отелень у стаді м’ясної худоби товарного та племінного призначення.
- •Оцінювання відтворної здатності худоби.
- •2. Структура стада і фактори впливу на його ремонт.
- •Біологічна і економічна доцільність застосування природного парування або штучного осіменіння.
- •2. Управління відтворенням поголів’я м’ясної худоби.
- •Молочність мясних корів.
- •Показники мясної продуктивності.
- •Склад м’яса та його харчова цінність
- •Фактори впливу на продуктивність м’ясної худоби
- •Стреси і продуктивність тварин.
- •2. Ознаки добору корів і бугаїв м’ясного напряму продуктивності.
- •Економічне обґрунтування значущості селекційних ознак.
- •2. Успадкування, повторюваність і взаємозв’язок ознак
- •Чистопородне розведення.
- •Ідентифікація та облік тварин на фермі для розведення м’ясної худоби.
- •Методи схрещування.
- •2. Оцінка і добір бугаїв, корів та молодняку за фенотипом і генотипом.
- •1. Особливості ведення племінної роботи у господарствах різних категорій та форм власності.
- •2. Селекція м’ясної худоби на стійкість проти захворювань.
- •1. Технологічний процес отримання, вирощування, оцінки та використання бугаїв у племінних господарствах та на племпідприємствах.
- •2. Контрольно-випробувальні станції, їх роль у поліпшенні племінних якостей бугаїв.
- •Годівля корів залежно від їх фізіологічного стану, віку та пори року.
- •Особливості організації кормової бази у спеціалізованому м’ясному скотарстві.
- •Профілактика захворювань маточного поголів’я.
- •Особливості вирощування підсисних телят.
- •1. Годівля, догляд і утримання телиць після відлучення від матерів.
- •2. Симентальська порода.
- •1. Годівля і утримання нетелей.
- •2. Українська м’ясна порода.
- •Відгодівля і нагул вибракуваної дорослої худоби.
- •2. Сіра українська порода.
- •Особливості годівлі і утримання молодняку, вирощуваного на м’ясо.
- •2. Поліська м’ясна порода.
- •Типи господарств і ферм з виробництва яловичини.
- •2. Південна м’ясна порода.
Особливості організації кормової бази у спеціалізованому м’ясному скотарстві.
Білет №15.
Профілактика захворювань маточного поголів’я.
Збереженість телят. Щоб забезпечити якомога більшу збереженість новонароджених телят, необхідно: проводити отелення в чистоті, на підстилці для породіллі, із свіжої соломи; якнайшвидше після отелення дати теляті ссати матір і забезпечити його достатньою кількістю молозива, у разі нестачі його випоювати теляті молозиво інших продуктивних корів або розморожене із запасів; в день народження або наступного дня ввести внутрішньом'язово теляті антибіотик 1-2 см3 проти пупкової інфекції, ентериту та інших легеневих і шлунково-кишкових інфекцій, плюс 5 см3 внутрішньо-м'язово тривітаміну А, Б, Е. Краще ввести 5 мл одноразово препарату вітаміну Е із селеном та іншими мікроелементами типу «Седимін».
Захисні властивості організму новонародженого починають формуватись у віці 14 днів. У разі порушення технології вирощування телята гинуть у перші дні життя.
М
олозивний
період
— найважливіший у житті телят, тому
його потрібно максимально використовувати
для зміцнення їхнього здоров'я і
підвищення природної резистентності
організму. Це особливо треба мати на
увазі в умовах великих ферм, оскільки
основна причина масових захворювань
телят у ранньому віці — знижена
резистентність їхнього організму.
Недооцінка імунологічних основ
резистентності новонароджених і її
факторів — головна причина
шлунково-кишкових захворювань телят.
Контроль за основними механізмами
формування імунологічного статусу
дасть змогу запобігти цим захворюванням.
Перше випоювання новонародженому
молозива відіграє вирішальну роль
у формуванні пасивного імунітету
теляти. В кишках його розвиваються
мікроорганізми, які проникають у кров
і спричинюють захворювання. Кров
новонароджених не має захисних
імунобіологічних властивостей. Тому
важливо, щоб інтервал між народженням
теляти і першим випоюванням (ссанням)
ним молозива становив 30 - 40 хв, але в
жодному разі не перевищував 1,5 год.
Молозиво новонародженому теляті дають
теплим (t=
38 °С), щоб запобігти шлунково-кишковим
захворюванням.
Особливо важливим для захисту організму теляти від інфекції є білок гамаглобулін. Вміст імуноглобулінів у молозиві з часом знижується. У перших порціях молозива концентраціябілка найвища (11,4-12,65%), частка гамаглобулінів становить 66,2- 70,7% Наступне швидке зниження вмісту білка в молозиві зумовлене переважно зменшенням рівня в ньому сироваткових білків. Здатність теляти передавати імуноглобулін епітеліальними клітинами кишок знижується щогодини після його народження.
Досить важливо своєчасно напоїти молозивом телят, що народилися вночі. Трапляються випадки, коли корова не підпускає теля для ссання. Щоб уникнути цього, їй фіксують голову і задні кінцівки, після чого підпускають новонародженого. Якщо молозива у корови недостатньо, використовують корів-годувальниць, які телилися одночасно з нею. Корів, які «не прийняли» телят, слід вибраковувати. Якщо годувальниць не вистачає, телят треба випоювати замінником молозива, рекомендованим К. В. Асалхановим (1980). Склад цього замінника такий: жовток курячого яйця — 120 г, глюкоза — 30 г, вітамін А (масляний розчин) — 20 мг, вітамін С — 300 мг, фізрозчин — 1000 мл.Іноді телята ссуть матерів до настання в них наступних родів, внаслідок чого молозиво корів за складом наближається до молока. В результаті організм теляти не отримує з молозивом матері необхідних речовин і стає сприйнятливим до захворювань. Основним засобом профілактики при цьому є відлучення телят від матерів у віці 6 — 8 міс.
Обезрожування телят.Обезрожуютьтелят за допомогою пристрою електротермокаутера або спеціальним препаратом змащуютьмісця росту рогів у теляти до 8-тижневого віку. Обезрожування тварини допомагає, наприклад, запобігти травмуванню людей і худоби. У США обезрожування вважається обов'язковим процесом. За продаж худоби з рогами фермер сплачує штраф $2 за кожну тварину. Обезрожування певною мірою сприяє економії місця для утримання та годівлі тварин, запобіганню травматизму та зменшенню кількості вимушених забоїв
Діарея. Це інфекційне захворювання уражує теля в перші дні після народження. Воно є найбільш поширеною причиною загибелі телят. У жодному стаді отелення не відбуваються без виникнення діареї. Бувають випадки, коли на діарею хворіють до 70 % новонароджених, а загинути від діареї можуть 50 % їх. Більш сприйнятливі до діареї телята від первісток. Слід уникати скупчення тварин і великого забруднення у місцях отелень. Краще проводити отелення на великих сухих пасовищах.
Виникненню діареї сприяє нестача поживних речовин в раціоні матері, її слабке здоров'я, слабкий материнський інстинкт. За низької резистентності теляти потрапляння інфекції в його організм дуже впливає на прояв діареї. Найпоширеніші збудники діареї — ротовірус і коронавірус. Механізми їх дії на телят неоднакові. Обидва віруси уражують вистилаючі клітини травного каналу і клітини, що виконують функції перетравлення і всмоктування корму. Причиною загибелі хворих тварин є велика втрата організмом рідини і електроліту, що призводить до сильного зневоднення організму й ацидозу (рН змінюється від нейтрального до кислого).
