2. Контрольно-випробувальні станції, їх роль у поліпшенні племінних якостей бугаїв.

Найточніші характеристики бугаїв, отриманих на різних фермах можна порівняти на спеціальній контрольно-випробувальній станції - спеціальному підприємстві (господарстві), яке має статус суб'єкта племінної справи у тваринництві визначений за результа­тами проведення державної атестації та переатестації на основі По­ложення про відповідність суб’єктів племінної справи у тваринниц­тві, в якому проводять породовипробування та оцінка плідників за. власною продуктивністю і якістю потомківвідповідно до методик і програм.

Завдання станції— забезпечити якомога більший ефект і про­грес селекції, прискорити роботи зудосконалення порід, створення перспективних високородуктивних нових порід внутрішньопородних типів і ліній Для цього виявляють (оцінюють) плідників-поліпшувачів в конкретно визначених: оптимальних умовах вирощування та порівнюють їхні племінні якостіяк безпосередньо в суб'єктах племінної справи, так і в породі вцілому, визначають призначення і масштаб використання кожного, підвищуючи цим ефективність розроблених науковцями галузевих інститутів селекційних програм при проведенні сільськогосподарських тварин.

Головними напрямами роботи контрольно-випробувальних стан­цій є біологічна та економічна апробація порід і внутрішньопородних типів і результатів міжпородного схрещування, лінійна оцінка та випробуванню плідників за влаасною продуктивністю, спермопродукцією, якістю потомства тощо.

Білет №14.

1. Годівля корів залежно від їх фізіологічного стану, віку та пори року.

На відтворенні м'ясної худоби негативно позначається недостат­ня і неповноцінна годівля до отелення і після нього. Недостатня годівля є однією з основних причин затримки у поновленні статево­го циклу після родів. Вона негативно впливає на дозрівання яйце­клітин і настання стадії збудження у статевому циклі корови, на утворення жовтих тіл під час підсисного періоду. Тому систему від­творення стада треба розробляти так, щоб максимальне забезпе­чення тварин кормами припадало на період, коли вони найбільше їх потребують.

Г одівля корів має забезпечувати оптимальну їх вгодованість Ра­ціони треба складати з урахуванням класу тварин, їхніх живої ма­си, розміру, вгодованості, бажаного приросту, стадії продуктивності, точного вмісту поживних речовин в кормах. Поліпшувати вгодова­ність корів доцільно тоді, коли є дешеві корми (зазвичай улітку), втрачати вгодованість — коли корми дорогі (взимку).

Кількісними характеристиками тіла тварин більшість тваринни­ків користуються при розробці програм. їхньої годівлі, щоб організу­вати збалансований раціон, особливо якщо корова має набрати визначену масу у складний для неї період. Для забезпечення життє­вих функцій організму доцільно давати їй сіно, а для забезпечення приросту живої маси — кукурудзу.

Кукурудза — значно дешевше джерело калорій порівняно із сі­ном. Тому енергетичні потреби племінних корів м'ясних порід мож­на повністю задовольняти, утримуючи їх на обмеженому кукуру­дзяному раціоні. Це дає змогу скоротити на 50 % витрати на при­дбання кормів та видалення з приміщень гною. Організовуючи по­вноцінну годівлю сухостійних корів, треба спрямовувати її на отри­мання життєздатного приплоду. Немає потреби організовувати ін­тенсивну годівлю м'ясних корів дорогими кормами. Доцільніше за­безпечувати їх дешевими кормами, що сприяє зниженню загальних витрат на утримання тварин.

При організації годівлі й утримання тварин у зимовий період виходять з того, що в цей час корови в кращому випадку повинні зберегти так звану осінню живу масу. Від моменту відлучення телят і за 2 - 3 міс до отелення їхній раціон має лише підтримувати жит­тєві функції. Основу раціону в цей період можуть становити сіно, солома, полова і відповідні добавки. До раціону корів з низькою вгодованістю додають силос і невелику кількість зерна. Небажано, щоб тварини були ожирілими до отелення, оскільки це може стати причиною ускладнень під час родів. Корову годують так, щоб вона давала достатні прирости в період між отеленням та осіменінням, аби підвищити її запліднюваність. Від рівня годівлі сухостійних ко­рів залежить стан їхньої вгодованості під час отелення і час на­стання тічки після отелення.

Низька вгодованість під час отелення і після нього призводить до того, що корова не приходить в охоту протягом парувального сезону або приходить наприкінці його. За доброї вгодованості у неї швидко відновлюється статевий цикл після отелення. У період отелення й осіменіння (отелення у березні — липні та вересні — січні) кількість спожитих твариною поживних речовин має бути найбільшою. Під час родів корова втрачає близько 60 кг маси і цю втрату має відно­вити за 90 - 120 днів після отелення. Саме цим і пояснюється необ­хідність її поліпшеної годівлі.

Годівля сухостійних корів за два місяці до отелення має забезпе­чувати не тільки отримання життєздатного приплоду, а й оптима­льну живу масу новонародженого теляти та запас в організмі матері відповідної кількості поживних речовин для забезпечення майбут­ньої лактації. Оптимальні норми годівлі сухостійних корів позитив­но впливають і на склад молозива. Середній вміст сухої речовини у молозиві становить 16 %, білка — 7,5, жиру — 4.5 %, вітаміну А — 610 мг/кг, а за низького рівня годівлі та невисокої якості кормів ці показники відповідно знижуються до 12,9 %. 5,4 % і у 1,5-2 рази. Згідно з нормами енергетичного та протеїнового живлення корів м'ясних порід за два місяці до отелення корова має споживати 2,1 — 2,4 кг на 100 кг живої маси сухої речовини, або 1,4- 1,6, корм. од. при концентрації енергії в І кг сухої речовини 8,4 МДж. Оптималь­ною нормою перетравного протешу є 7,1 — 7,4%, сирого протеїну 12 — 15, сирої клітковини 18 - 24, кальцію — 0,65, фосфору — 0,40 % су­хої речовини. Щоб молодняк був життєздатним, корови за два мі­сяці до отелення мають отримувані у разі годівлі в приміщенні 1,9 - 2,2 кг сухої речовини, 1,3 - 1,4 корм. од., або 15 - 17 МДж об­мінної енергії; при годівлі на вигульно-кормовому майданчику — відповідно 2,1 - 2,5, 1,4 - 1,5 і 17 - 20 з розрахунку на 100 кг живої маси. На 1 корм. од. має припадати 108-110 г перетравного про­теїну, 9,6 г кальцію, 5,6 мг фосфору, 41 мг протешу, 1 тис. МО віта­міну D і 40 мг вітаміну Е.

У раціоні сухостійних корів мають переважати грубі корми: сі­но — 38 - 40 %, солома — 12 - 15, силос — 15 - 20, концкорми — 25 — 30 %. Рівень клітковини від сухої речовини раціону становить 29,1 -29,5 %. Концентрація обмінної енергії в сухій речовині — не менш як 8 - 8.2 МДж.

За молочної продуктивності не менш як 1200 кг за лактацію ко­ровам у зимово-стійловий період при утриманні в приміщенні по­трібно 2 - 2,5 кг сухої речовини, 1,5 - 1,9 корм, од., 16 - 22 МДж об­мінної енергії, на вигульно-кормовому майданчику — відповідно 2,2 - 3,0, 1.6 - 2,1 і 18 - 24 на 100 кг живої маси. На 1 корм. од. по­винно припадати 94-95 г перетравного протеїну, 7,6 — кальцію, 4,6 г — фосфору, 39 мг каротину. 0.9 тис. МО вітаміну В і 35 мг ві­таміну Е.

Суворого режиму треба дотримуватись при годівлі новотільних корів, оскільки телята в перші години після народження спожива­ють по 4.5 - 5 кг молозива за добу Це може призводити до розладу в роботі їх травного каналу і виникнення маститів у корів Щоб запо­бігти таким небажаним наслідкам, коровам у перші 15 — 20 днів після отелення згодовують переважно сіно.

За безприв'язного утримання потреби лактуючих корів в пожив­них речовинах задовольнятимуться, якщо на 100 кг живої маси вони отримуватимуть 2,2-2,5 кг сухої речовини, або 1.7-2.1 корм, од., концентрація енергії в 1 кг сухої речовини становить 9,8 МДж. вміст перетравного протеїну — 7,2 - 7,5 %. У другій половині пері­оду лактації при зниженні молочної продуктивності та після відлу­чення телят від матерів рівень годівлі встановлюють із розрахунку 2,2-2,4 кг сухої речовини, або 1,4- 1.7 корм, од., на 100 кг живої маси, 5,4 - 5,6 % перетравного протешу, 0.47 Са і 0,27 Р в 1 кг сухої речовини з концентрацією енергії 9МДж Потреба в сирій клітко­вині 22-26 %. На кожну кормову одиницю оптимальною є така норма перетравного протеїну; в період сухостою — 105 - 110 г, у пер­ший період лактації — 95 - 100 г, наприкінці лактації — 86 - 88 г.

Молодим коровам слід давати додатковий до раціону корм із розрахунку 1 - 1,5 корм, од., 12 - 18 МДж обмінної енергії за добу; на 1 корм. од. має припадати 100- 105 г переправного протеїну. 7,3 г кальцію. 4,2 г фосфору і 38 мг каротину.

Як уже зазначалось, поліпшують вгодованість корів улітку, коли є дешеві корми, і дозволяють корові втрачати вгодованість взимку, коли корми дорогі. Годівля корів має забезпечувати їх вгодованість, що оцінюється трьома балами піт час осіннього відлучення від них телят. За такої вгодованості корови, що отримують недостатню кіль­кість кормів узимку, захищені від втрат тепла і в них достатній ене­ргетичний запас. Можливо, доцільніше раннє відлучення телят щоб упродовж не менш як місяць корів можна було випасати для підвищення їх вгодованості перед входом у зиму.

За температури повітря -—20 °С і нижче до раціону додають 1 кг концкормів на тварину з розрахунку на кожні 5 °С зниження темпе­ратури, а для корів низької вгодованості — по 2 кг.

Загалом коровам потрібно згодовувати високоякісні корми за 6 тижнів перед отеленням і до кінця періоду осіменіння, а потім — у період лактації (всього 200 днів), решту часу (165 днів) їм треба призначати раціон, який підтримує їхній оптимальний фізіологіч­ний стан.

Худим коровам додають до раціону 2 кг зерна на кожну голову. Не можна допускати надмірного споживання ними полови низької якості і соломи, особливо дрібно порізаної. Низькоякісні грубі кор­ми, як правило, дають достатньо енергії для підтримання життєдія­льності корови, проте в них не вистачає білків, мінеральних речо­вин і вітамінів.

Обмежене порівняно з нормою споживання води тваринами знижує рівень поїдання ними корму. погіршуючи також загальний їх стан .

Отже, витрати на корми є лише однією із статей, які тваринник у змозі значно змінювати. Годівля є не тільки основною статтею ви­трат, а я головним фактором впливу на репродуктивність корів, тобто важливим чинником рентабельності розведення м'ясної худо­би. Цей взаємозв'язок засвідчує, що основною метою годівлі м'ясних корів є підтримання їх відтворної здатності.