1. Технологічний процес отримання, вирощування, оцінки та використання бугаїв у племінних господарствах та на племпідприємствах.

Щ ороку в кожному племінному господарстві для отримання ре­монтних бугайців за кожним бугаєм, відповідно до принципу анало­гів, закріпляють 60 — 100 висококровних або чистопородних корів не старше 10 років, що відповідають вимогам не нижче І класу. Отриманий приплід до 7-місячного віку вирощують біля матерів. Після відлучення добирають 12-15 добре розвинених синів (вони мають задовольняти вимоги І класу) від кожного бугая, який оціню­ється. Щоб правильно вибрати бугая, потрібно знати, що можна очі­кувати від нього. Його призначення — запліднювати самок, поліпшуючи певні ознаки у потомків. Це означає, що плідник має бути фізично міцним і з такими генетичними властивостями, щоб його потомки мали бажані ознаки.

Зрілий бугай повинен: бути фізично здатним запліднити при за­стосуванню природного парування 40 корів за 40 днів. Тобто він має бути надзвичайно плодючим, з добрими ногами й ратицями. Бугаї із слабкими або дефектними ратицями передаватимуть ці ознаки потомкам, яких потім треба буде вибраковувати зі стада за цими вадами. Ратиці мають бути без тріщин, рівними, не загинатися все­редину або назовні, плоскими підошвами та міцною п'ятковою ча­стиною. Бугаї із серпоподібними скакальними суглобами або із ши­роко розставленими ногами становлять серйозну проблему, оскіль­ки їхні вади передаються дочкам, внаслідок чого скорочується час перебування їх у стаді.

Щороку на початку періоду парування треба оцінювати здатність кожного бугая до запліднення,оглядати у них ноги й ратиці (на ко­питну гниль), мошонку(пошкодження від морозу), пеніс (пошко­дження, відхилення волосяні кільця, щільність). Упродовж усього сезону парування треба спостерігати за бугаєм на предмет, чи пару­ється він, чи не хворіє, чи не дуже втратив у вазі. У бугая з копит­ною гниллю або іншимзахворюванням може припинитися вироб­лення сперми на кілька тижнів.

Інтенсивне вирощування (контрольний період) бугайців триває з 8 до 12-міеячного віку. Загальний рівень годівлі має бути розрахо­ваний на середньодобовий приріст не менш як 1200 — 1500 г (зале­жно від породи). Сіно бажано подрібнювати, змішувати з комбікор­мом і згодовувати цю кормосуміш, як і силос, досхочу. Якщо немає спеціального комбікорму, в раціон, крім злакових зернових кормів, вводять не менш як 1 кг подрібненого гороху або макухи.

У період вирощування бугайців (8—12 міс) визначають їхню ін­дивідуальну живу масу наприкінці кожного місяця до годівлі, а в 12-місячному віці — за два суміжні дні з вирахуванням середнього показники живої маси. Оцінюючим'ясних бугаїв, у них беруть про­міри — висоту в крижах, обхват грудей та мошонки і косу довжину тулуба.

Бугайців, які після випробування за власною продуктивністю відповідають вимогам, що ставляться до племінних тварин, треба оцінювати за якістю спермопродукціїта запліднювальною здатніс­тю сперміїв. Для наступної оцінки за якістю потомків допускаються бугаї, у яких запліднювальна здатність сперміїв і ознаки спермо­продукції не менші за середні значення по групі. Сперму від них накопичують і зберігають замороженою до одержання результатів оцінювання.

У м'ясному скотарстві молодих плідників починають використо­вувати з 1 2-місячного віку. Причинами використання бугаїв річного віку є скорочення інтервалу між поколіннями, більший селекційний тиск через швидше надходження даних про продуктивність, змен­шення витрат на одну тільність протягом життя бугая, бугаї ще не встигли розжиріти.

ожиріння дорослих бугаїв, що знижує їх ста­теву активність і спермопродукцію.

Приміщення для утримання плідників узимку мають бути су­хими, світлими, з дерев'яною підлогою. Площа з розрахунку на одну тварину за прив'язного утримання — не менш як 4,5 м². Для плідників з вільновигульнимгруповим утриманням на пасовищі замінюють раціон. Якщо пасовищ немає, в зимовий період організо­вуютьщоденні примусові групові прогулянки тварин на відстань до 3 км. Щоб раціон відповідав потребам, а також щоб запобігти конкурнції між бугаями, доцільно групувати їх за віком. Статеве збудженняу молодих самців, яких утримують у змішаних вікових групах, нижче, ніж при утриманні з ровесниками. Виявляється відмвнність у статевій активності бугаїв різних порід і представни­ків однієї породи. Загалом кросбреди активніші, ніж чистопородні тварини.