2. Оцінка і добір бугаїв, корів та молодняку за фенотипом і генотипом.

Добір бугаїв. Вперше бугайців ретельно добирають відразу піс­ля народження. Для зменшення у породах частки тяжких отелень із селекційного процесу треба вилучати бугайців з великою живою масою (більшою за середню на 10 — 20 %) та широтними промірами, а потім серед тих, що залишилися, вибракувати тварин з меншою продуктивністю порівняно із середніми її показниками по стаду.

Удруге бугайців оцінюють під час відлучення. Жива маса їх у цьому віці має бути вищою за середню по стаду. Дібраних бу­гайців формують у групи для оцінки їх власної продуктивності. У селекції м'ясної худоби звертають увагу на ширину, глибину і компактність тулуба молодих племінних тварин. Отримання особин того чи іншого типу будови тіла — дрібного компактного, великого розтягнутого або проміжного — зумовлене неоднаковою їх продук­тивністю.

Добір великих бугайців сприяє поліпшенню їхньої племінної цінності за ознаками продуктивності як власної, так і потомків (м'ясна продуктивність, відтворна здатність).

Слід добирати бугаїв з урівноваженим типом нервової діяльності. У них запліднювальна здатність сперми становить 49 — 50,9 %, а в бугаїв зі слабким типом нервової діяльності — 40 %.

В умовах пасовищного утримання і природного парування у бу­гая мають бути добре розвинені органи зору, здорові і міцні ноги та ратиці. Запалення суглобів ніг негативно впливають на спроможність його запліднити достатню кількість корів протягом парувального сезону.

Добір корів. Відлучаючи теличок, їх оцінюють за живою масою, екстер'єром, типом будови тіла. При цьому слід добирати телиць з живою масою, більшою за середню по стаду, з бажаним типом будови тіла.

У парувальному віці телиць оцінюють за живою масою, типом, екстер'єром і відтворною здатністю. Вирощених і добре розвинених типових телиць слід парувати, коли вони досягнуть живої маси не менш як 70 % маси дорослих повновікових корів.Оцінюючи корову, обов'язково треба враховувати смертність народжених нею телят (що народилися мертвими або загинули протя­гом 48 гол після народження), особливо це стосується первісток.

У корови м'ясного напряму продуктивності голова має бути порі­вняно невеликою, легкою, видовженою, крижі — прямими, довгими й широкими як у сідничних горбах, так і в маклаках, добре обмускуленими; м'ясний трикутник розвиненим, вершини його розміщені на маклаках, сідничних горбах і колінній чашці. Будова крижів є важливою для м'ясних корів, оскільки в цій ділянці тулуба розмі­щені генеративні органи.

У хороших м'ясних корів висота в крижах більша, ніж у холці, сід­ничні кістки широко поставлені й добре помітні. З поняттям «пога­на м'ясна корова» пов'язані груба, непропорційна будова тіла, над­звичайно розвинена, глибока передня частина тулуба, надлишок підшкірного ясиру, відвисле, в'яле або дуже жирне нефункціонуюче вим'я. Корови м'ясних порід повинні мати місткий травний канал, що дає їм змогу поїдати більшу кількість об’ємистих кормів. Такі тварини довговічніші, мають виняткову молочність і чудові мате­ринські якості, кращу відтворну спроможність.

Послідовний (тандемний) добірпроводять тільки за однією ознакою протягом кількох поколінь доти, поки не буде досягнуто задовільного поліпшення. Потім зусилля спрямовують на іншу ознаку протягом кількох поколінь, далі — на третю і т. д. Цей добір найменш ефективний щодо генетичного прогресу, якого домагають­ся за одиницю часу, і затрачених селекціонером зусиль. Він дає змогу поліпшити лише одну ознаку. Добір за незалежними рівнямипроводять одночасно за кіль­кома ознаками, встановлюючи при цьому мінімальне значення кож­ної, а тварин, які не відповідають дим вимогам, у стаді не зали­шають. Визначають ці величини за економічною значущістю і спад­ковістю. Чим вищі ш показники, тим більший ступінь вибракуван­ня за ними тварин.

Оцінка за генотипом. Генотип тварин оцінюють за породністю та походженням (за комплексним класом батьків і оцінкою батька за якістю потомків). Породність тварин визначають за даними до­кументів про походження з обов'язковим оглядом тварин для вста­новлення їж відповідності типу породи. Якщо таких документів не­має, у разі добре вираженої у тварин типовості і відповідності за комплексом ознак 1 класу їх відносять до І або IIпоколінь.

Оцінювати генотип тварин починають із вивчення їхнього родо­воду, щоб оцінити якість за фенотипом і генотипом предків. Дані про продуктивність предків, зазначені в родоводі, у доборі є додат­ковими в поєднанні з ознаками власної племінної цінності.

О цінка бугаїв за якістю потомків. Бугаїв м'ясного напряму продуктивності оцінюють за якістю потомків, користуючись даними зоотехнічного обліку, Останній можуть проводити племінні госпо­дарства, керуючись результатами щорічного бонітування, за умови, що є відомості про походження тварин, ведуться журнали паруван­ня і отелень, реєстрації та зважування молодняку, а стадо склада­ється з тварин другого і вищих поколінь, причому жива маса корів задовольняє вимоги 2 класу і вище.

Найбільш повно можна оцінити плідника лише з урахуванням усіх потомків (чоловічої і жіночої статі), отриманих за період проду­ктивного використання його в різних варіантах підбору, а також племінних і продуктивних якостей усіх синів та дочок. За великої кількості потемків можна виявити генетичну особливість бугая в Різних умовах і на цій підставі визначити, наскільки його приплід відрізняється за ознаками продуктивності порівняно із середнім по­казником продуктивності по популяції.

Білет №12.