Чистопородне розведення.
Селекційна робота у м'ясному скотарстві щодо поліпшення худоби проводиться переважно у чистопородних стадах, В генетичному прогресі чистопородних м'ясних стад важливе значення має підбір тварин, що належать до однієї породи.
Основні елементи підбору — оцінка маточного поголів'я, групування корів, визначення ознак, які треба поліпшити, зберегти або усунути, визначення бугаїв-поліпшувачів та закріплення їх за коровами, парування корів із закріпленими за ними бугаями; облік та ідентифікація приплоду. Від якості племінного підбору залежить якість майбутніх потомків. Головне завдання племінного підбору — отримання більш продуктивних порівняно з батьками потомків. Бугаїв для парування з коровами підбирають з урахуванням їхніх індивідуальних, групових, фенотипових та генотипових ознак.
Розрізняють підбір поліпшувальний і зрівняльний.
Гомогенний (однорідний) підбір характеризується тим, що плідник і матка, яких парують, схожі за типом будови тіла, продуктивністю, а часто й за походженням. Його застосовують у роботі з визначеною кількістю тварин» у яких добре розвинені цінні ознаки. Це дає змогу вирішувати такі основні завдання: утримувати у потомків переваги, притаманні батькам; збільшити кількість особин із цінними ознаками: створити стійку спадковість бажаних типів або якостей: домогтися у наступних поколіннях ще більшого розвитку цінних якостей, за якими ведеться підбір.
Р
ізнорідний,
або гетерогенний, підбірспрямований
на парування
особин з різним вираженням ознак, тобто
його завданням є отримання потомків з
властивостями, яких не було у батьків.
Вони можуть бути кращими або гіршими.
Підбір
з урахувинням віку тваринполягає
у регулюванні процесупарування
тварин залежно від їхнього віку. Молодих
і старих тварин бажано парувати із
зрілими партнерами.
Підбір з урахуванням спорідненості між тваринами: споріднене (інбридинг) і неспоріднене (аутбридинг) парування,інбридинг майже завжди призводить до інбредної депресії, яка виявляється у зниженні життездатності, плодючості та продуктивності тварин. Того несприятлива дія помітна ще в період ембріонального розвитку. Смертність інбредних телят (ступінь інбридингу 19- 37,5 %) при народженні становить 20,6 %, аутбредних — 10,3 %. Інбредні телята мають знижену життєздатність, оскільки особливо чутливі до несприятливих умов годівлі і утримання. Відхід молодняку при помірному інбридингу у 1,5 раза, при близькоспорідненому - вдвічі, а прикровозмішенні — у 4 рази вищий.
Підбір з урахуванням групової належності тварин. Розведення за лініями.Заводська лінія — це група високопродуктивних племінних тварин (самців і самок), які ведуть своє походження від видатного родоначальника і типізованих на нього в ряді поколінь, за будовою тіла та основними ознаками при внутрішньо лінійній селекції. У заводській лінії має бути не менш як дві гілки, дві родини 500 корів і 10 бугаїв-поліпшувачів. Розведенням за лініями можна досягтигетерозису при чистопородному розведенні отримувати особин визначної якості та консолідувати селекційні ознаки без зростання гомозиготності, а також бугаїв-лідерів. У племінних стадах має бути стільки ліній, щоб при відтворенні можна було уникнути вимушеного тісного інбридингу.
При внутрішньолінійному інбридингувраховують спорідненість тварин з родоначальником лінії або з його продовжувачами. Його доцільно здійснювати при закріпленні за окремими родинами плідників однієї лінії.
Інбридинг на чоловічих представниківлінії, до якої належить мати пробанда, застосовують при поширенні у стаді представників нової лінії, особливо тоді, коли лінія, до якої належить мати тварини, краща за лінію батька. При інбридингу на предків із лінії, до якої належить мати пробанда, більше впливає на якість потомків загальний предок через материнський організм.
Інбридинг на «посередника» застосовують при паруванні тварин, споріднених між собою через предка із третьої лінії (на тих, до яких не належить плідник або корова). Він спрямований на поглиблення поєднаності двох ліній при здійсненні кросу двох ліній через тварин, отриманих з використанням «посередника».