1. Економічне обґрунтування значущості селекційних ознак.

2. Успадкування, повторюваність і взаємозв’язок ознак

За низкою ознак продуктивності м'ясних тварин, крім відтворної здатності, коефіцієнти їх успадковуваностіє настільки значущими, щоце дає змогу за основними індивідуальними показниками помилково робити висновок про їхню племінну цінність.

Коефіцієнт успадковування тривалості тільності м'ясної худоби становить 0,014-0,31, плодючості 0,0-0,18, запліднення від пер­шого осіменіння 0,01-0,10, сервіс-періоду 0,082-0,189, МТП — 0,056, 311ВЗ — 0,045, КВЗ — 0,076. Це свідчить про те, що між гено­типом і фенотипом кореляція низька, і якщо для племінних цілей використовувати переважаючих за цією ознакою особин, то потомки не матимуть таких значних переваг, як за ознакою високої успадко­вуваності.

Низькі коефіцієнти успадковуваності ознак відтворної здатності можна пояснити незначною генотиповою різноманітністю тварин, що зумовлено дією природного добору, який елімінував особин, що наближаються до стандарту, та впливом стресових фізіологічних факторів, таких як стан у післяродовий період, високий рівень про­дуктивності, а також селекцією, що викривлює прояв спадкової компоненти.

Багатоплідність у корів є також спадковою властивістю. Якщо корова народила двійнят, то вірогідність повторного їх народження

У розвитку ознак відтворної здатності паратипова варіанса зна­чно вища, ніж генотипова. Отже, ефективно поліпшувати ці ознаки можна під впливом паратипових факторів, переважно за рахунок поліпшення умов годівлі, догляду та утримання. Оскільки масова селекція на поліпшення ознак відтворної здатності м'ясних корів пов'язана із суто генетичними труднощами, а складні методи добо­ру, що ґрунтуються на оцінці генотипу тварин, не можуть різко змі­нити їх генотипову стійкість у бажаному напрямі, поліпшувати ці показники (крім поліпшення умов годівлі та утримання) слід пере­важно шляхом вибракування корів, що залишились яловими, та добору телиць і корів від маток, які щорічно дають здорових телят.

Тривалість продуктивного використання корів значною мірою (на 35 - 39%) зумовлена впливом генетичних факторів, що дає змо­гу проводити добір за цією ознакою і виділяти високопродуктивні родини корів-довгожителів.

Коефіцієнт успадковуваності молочності корів (за живою масою молодняку при відлученні) становить 0,30-0,51, середньодобового приросту потомків у підсисний період — 0,26 — 0,47. Це приклад специфічного впливу материнського організму за рахунок молока, спожитого телям у підсисний період, що деякою мірою нівелює спа­дкову потенцію рівнів приросту її живої маси в період до відлучен­ня. Коефіцієнт успадковуваності об'єму еякуляту становить 0,31 — 0,52, концентрації сперміїв — 0,29-0,72, а рухливість сперміїв — 0,35 — 0,52, що також відкриває можливості для селекції бугаїв за цими ознаками відтворної здатності.

Повторюваність молочності м'ясних корів (за живої маси потомків у віці 6 і 8 міс) досить висока. Коефіцієнт внутрішньокла­сової кореляції між молочністю корів за перше й наступні отелення у 8 міс становив у середньому 0,47 — 0,74, у 6 міс — 0,56 — 0,63.

Коефіцієнт відтворної здатності (КВЗ) і тривалість сервіс-періоду мають достатньо високу повторюваність. У середньому вона стано­вить відповідно 0,65 - 0,99 та 0,45 - 0,72. Висока їх стабільність дає змогу надійно вести добір самок за величиною цих ознак.

Отже, важливим методом поліпшення ефективності племінної роботи може бути добір первісток за їхньою фактичною продуктив­ністю. У багатьох країнах світу високих показників продуктивності у м'ясному скотарстві досягають шляхом селекції тварин за відтвор­ною здатністю. Так, на фермах штату Флорида (США) в результаті вибракування ялівок і заміни їх високопродуктивними первістками за 11 років вихід телят зріс на 50, в штаті Колорадо — на 17 — 18 %.

Коефіцієнт повторюваності ознак спермопродукції бугаїв стано­вить 0,6 - 0,99

У м'ясної худоби тісний зв'язок приросту потомків зі швидкістю росту батьків найбільше виявляється після відлучення телят, оскі­льки в підсисний період ріст їх значною мірою визначається молоч­ністю матері Це дає змогу за даними про власну продуктивність молодих бугайців зробити висновок про їх племінну цінність. Діб­рані кращі за нею плідники можуть дати потомків з високими при­ростами.

Порівняння бугаїв при оцінці за середніми величинами основних ознак з відповідними показниками батьків підтверджує позитивний зв'язок між ними. Сини батьків із середньою живою масою у віці 15 міс 420 — 432 кг походять від батьків, які мають масу в цьому ж віці 415-440 кг. У дрібних бугаїв (403-413 кг) і батьки менші {370-380 кг).

Білет №10.