11. Проаналізуйте зміни у держ. Устрої Гетьманщини в період наступу царизму у другій половині хvіі – на початку хvііі ст.

Після Переяславської ради 1654р. на Україні тривалий час зберігалось самоврядування органів української державності, що сформувались в ході Визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. Водночас відбувалось впровадження та зміцнення царської влади на Лівобережній Україні та Слобожанщині: спочатку поява царських воєвод в українських містах та діяльність Малоросійського приказу, а згодом втручання царських урядовців у вибори гетьмана, полковників і сотників, зруйнування Запорозької Січі (1709р.), утворення малоросійської колегії (1722-27), заборона обрання гетьмана.

У 70-80-х роках ХVIII ст. в рез-ті політики царського уряду, спрямованої на скасування будь-якого місцевого самоврядування, на Україні були остаточно ліквідовані гетьманство (1774), Запорозька Січ (1775), полковий, військовий та адміністративно-територіальний устрій (на початку 80-х). Вся повнота влади зосередилась в руках президента Другої Малоросійської колегії (1764-1786)

Політичний лад на Слобожанщині, Лівобережній та Південній Україні був спрямований в русло загальнодержавного ладу. Згідно з «Учреждением о губерниях» (1775), доповненим 1780р., на цих землях було запроваджено загальнодержавну систему адміністративно-територіального устрою – поділ на губернії та намісництва.

У 90-х роках ХVIII ст до складу Рос. держави ввійшли Правобережна україна (Київщина, Брацлавщина, Волинь). Західноукраїнські ж землі, Північна буковина і Закарпаття все ще залишалися під владою інших країн.

Внаслідок остаточної ліквідації автономії Україна опинилася в колоніальній залежності від Росії. Економічна база її була деформована й стала придатком загальноімперської економіки. Укр. суспільство втратило еліту, а дворянство майже остаточно зруфікувалось.

На Слобожанщині на кінець ХVIII ст царизм ліквідував автономний устрій в Укр-ні, знищив залишки укр. державності. Укр.козацька старшина була юридично зрівняна з рос. дворянами і злилася з ними в одному пануючому стані, а основна маса селян була закріпачена

12. Як відбувалася ліквідація царизмом автономії України у другій половині хvііі ст. І який вплив на ці процеси мала втрата українськими автономіями прикордонного статусу.

Через те, що запорізьке козацтво було значною силою в боротьбі проти турків і татар, царизм тривалий час не зважувався ліквідувати Січ.

Намір Росії вийти до Чорного й Азовського морів передбачав нові дипломатичні маневри царського уряду стосовно козацтва. На прикінці лютого 1750 відбулися вибори гетьмана. Їм став Кирило Розумовський, але йому заборонялося самостійно призначати полковників, мати стосунки з ін. державами, брати під контроль бюджет.

У своїй діяльності Розумовський схилявся до республікансько-аристократичного правління в Гетманщині. У прийнятому старшинською радою документі (грудень 1763) містилася програма відродження державної автономії Гетьманщини. Однак Катерина ІІ, прихильниця освіченого абсолютизму, вважала: будь-які автономні формування в країні заважають раціоналізації управління, прийняттю універсальних законів, ефективній колонізації територій і ліквідації економічних бар’єрів. Тому у лютому 1764р. цариця вирішилаліквідувати посаду гетьмана. У листопаді 1764 було видано маніфест «Малоросійському народу», в якому йшлося про ліквідацію посади гетьмана і створення Малоросійської колегії. Президентом її та генерал-губернатором став граф Петро Румянцев. Він розпочав свою діяльність з проведення загальної ревізії земельної власності 1765-1769рр., потім змінив натуральні повинності грошовим податком. У 1767 за наказом Катерини ІІ була створена Комісія з перевірки законів і укладення нового кодексу. Укр. представники від козацтва, духовенства, шляхти і міщан, що потрапили до складу Комісії, домагалися відновлення давніх прав і повернення гетьманства.

4-5 червня 1775 генерал Текелій з військом несподівано оточив Січ, зруйнував укріплення і всі будівлі. Знищення Січі дозволило царизмові в 1783р. узаконити в Україні кріпацтво.

Внаслідок остаточної ліквідації автономії Україна опинилася в колоніальній залежності від Росії. Економічна база її була деформована й стала придатком загальноімперської економіки. Укр. суспільство втратило еліту, а дворянство майже остаточно зруфікувалось.