9. Яка держава слугувала моделлю для розбудови б. Хмельницьким Гетьманату? Чим гетьманат відрізнявся від свого «прототипу»?

Богдан Хмельницький у відповідь на парисвоєння йому польським королем звання польного гетьмана заявив про право українського народу на створення власної держави. Українську державу Хмельницький вважав спадкоємицею Київської Русі, а провідна роль у її утворенні й організації приділялася Війську Запорозькому, котре гетьман порівнював із лицарським орденом. У серпні 1649 року було підписано Зборівський мирний договір, за яким виділялася козацька територія. До неї входили Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства. Систему козацького управління називали Гетьманатом. Столицею Гетманщини вважався Чигирин. Символами Гетьманату були герб (козак з рушницею) і печатка Війска Запорозького. Також було сформовано 150-тисячне військо. Усе військо в одному місці зібрати було складно і поступово значення Генеральної Ради втрачається, її роль переходить до старшинської ради, у якії брали участь генеральна старшина і полковники, а іноді представники духівництва, православної шляхти і городян, Старшинська Рада вирішувала питання міжнародної політики, затверджувала привілеї міст. Урядом України була Генеральна військова канцелярія, до якої входили генеральні старшини: писар, обозний, 2 осавули, 2 судді, скарбник, хорунжий, бунчужний. Гетьман мав величезну владу, він був головою держави, керував діяльністю уряду, командував армією, здійснював зовнішню політику. Країна була поділена на 16 великих адміністративних одиниць, які називалися полками. На території полку (області) проживали козаки, селяни, городяни, представники інших верств населення. З козаків формувався військовий

9.1 полк, інші жителі до військової служби не залучалися. На чолі полку (адміністративної одиниці) стояв полковник, який на його території був головою виконавчої влади. Під час війни він керував військовим козачим полком, що формувався на даній території. Полковника обирали козаки на полковій Раді або призначав гетьман, йому допомагала полкова старшина. Територія полку (області) поділялася на 10-20 сотені (районів). Головою місцевої влади тут був сотник, якому до¬помагали отамани.

Міста, що мали до повстання магдебурзьке право, збереглі свої привілеї. Селяни здійснювали самоврядування, обираючі старостів (війтів).

10. Які існують історико-правові оцінки Переясловсько-Московських домовленостей 1654р. І які з них, на Вашу думку, є найбільш точними? Відповідь обгрунтуйте.

Російський історик державного права В. Сергієвич вважав, що цей Договір є персональною унією, тобто він об’єднував дві держави під владою одного спільного монарха (подібно до Кревської унії 1485 р. між Литвою і Польщею). М. Грушевський був переконаний, що договір встановлював васальну залежність України від Москви. Російські історики І.Розенфельд та В. М’якотін вбачали в договорі інкорпорацію (входження) України до складу Московської держави, В.Липинський твердив, що в 1654р. утворився звичайний військовий союз України й Москви проти Польщі, подібний до тих, які Б. Хмельницький уклав раніше з Кримом і Туреччиною, а згодом з Швецією.