6. Чи можемо ми говорити про завоювання Литовськими князями Русі, чи варто говорити про мирне приєднання Русі до Великого князівства Литовського? Відповідь обґрунтуйте.

Не можна стверджувати, що Литовська експансія на руські землі не була завоюванням, але це не можна вважати завоюванням оскільки приєднання руських земель відбувалося добровільно. Все це підтверджується наступними історичними подіями, фактами:

Засновником Великого князівства Литовського був Міндовга, який у середині ХІІІ ст. об’єднав під своєю владою Аукшатію, Жемайтію, частину Ятвягів та оволодів частиною Західної Русі. На початку 60-х років ХІІІ ст. Міндовг зробив спробу захопити також Чернігово-Сіверщину.

Швидке зростання Литовської держави почалося при Гедиміні (1316-1341).Добре зміцнивши тили, він узявся за розширення своїх володінь. Цьому сприяло те, що литовські князі дуже ретельно подбали про розбудову військової справи. Але все ж вирішальна роль у захопленні укр. земель 6.1належить сину Гедиміна – Ольгерду (1345-1377), який заволодів Чернігово-Сіверщиною, а в 1362р. зайняв і Київ.

Перелом у підкоренні українських земель Литвою став 1362р. Цього року військо трьох сусідніх народів –литовського, українського та білоруського розгромило монголо-татар на Синіх Водах, давши початок звільненню укр. земель від монголо-татарського іга.

Литовський період історії України був новою фазою розвитку суспільного організму, успадкованого від Київської Русі. Руські землі в економічному і культурному відношенні стояли вище Литви. Не випадково литовські завойовники опинилися під надзвичайно сильним культурним впливом східнослов’янських народів, тому Литва, приєднуючи землі Русі, «старини не рушила, а новини не вводила». Все це сприяло тому, що приєднання укр. земель до Литви відбулося мирно, без значного опору. Українці загалом схвально ставилися до цього акту ще й тому, що він сприяв обороні країни від набігів монголо-татар.

Чимало норм руського права, руські назви посад, система адміністрацій тощо були прийняті Литвою. Литовські князі переходили у православ’я, сприймали мову, культуру, звичаї Русі, охоче укладали шлюби з укр.. та білоруськими княжими дочками.

Отже, попервах литовська зверхність не була надто обтяжливою для України. За цих сприятливих умов Волинь, Поділля та Наддніпрянщина в межах Великого князівства Литовського зберігали свою самобутність. Тобто входження Русі до складу Великого князівства Литовського ввійшло в історію як «мирне завоювання», а точніше просто ненасильницьке приєднання руських земель.

7.Які позитивні і негативні наслідки, на Вашу думку, мала для України Люблінська унія?

Поразка у Лівонській війні з Росією підштовхнула уряд Литви до остаточного об’єднання з Польщею. На спільному сеймі представників обох держав у місті Любліні 1 липня 1569р. було проголошено унію. За її умовами Велике князівство Литовське об’єднувалося з Польським королівством в єдину державу – Річ Посполиту.

НЕГАТИВНЕ: Українському народові загрожувало повне національне знищення. Польські магнати і шляхта жорстоко визискували укр. селян. Польський закон дозволяв феодалам карати селянина навіть смертю. Українських міщан всіляко обмежували у правах. Великі литовські князі і польські королі вважали українські землі власністю своїх держав і розпоряджалися ними в інтересах панів. Права феодалів на володіння землями і поневолення та закріпачення селян узаконювали державні акти – Литовські статути 1529,1566,1588рр., а також численні привілеї.

За Литовським статутом 1588р. було остаточно закріпачено українське селянство. За селянами зберігалося право лише на володіння рухомим майном, необхідним для виконання повинностей на земельних наділах, якими вони користувались. Міста втрачають національну самобутність, бо більшість їх мешканців складали поляки, євреї, німці. Міста-фортеці іноді ставали центрами володінь магнатів. Після Берестейської унії польські магнати шляхом релігійної експансії прагнули ще тісніше приєднати Україну до Польщі, полонізувати її населення.

ПОЗИТИВНІ МОМЕНТИ:

Люблінська унія повернула Україну до Заходу, зумовила піднесення релігійної, національної, економічної, збройної активності у боротьбі за виживання. Соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток України у другій половині ХУІ ст. та посилення гніту формують національну свідомість українського народу, ведуть до його національного пробудження.

Визначну роль у політичному і культурному житті відігравали братства (особливо після Берестейської унії) - громадські спілки православного укр.. населення протистояли наступу католицизму й уніатства, національним утискам.

8. Що ріднить і що розрізняє між собою умови укладання між Польською Короною і Великим князівством Литовським Кревської унії та Люблінської унії? Які політичні наслідки ці унії мали для українських земель?

Кревська унія: 1385 р. в містечку Крево литовці й поляки укладають унію (союз) двох держав. Передбачалося, що після шлюбу королеви Ядвіги та великого князя Ягайла Польща і Литва перетворяться на єдину державу. В унії понад усе були зацікавлені польські дворяни, які розраховували за допомогою литовців значно зміцнити Польське королівство й одержати на території Великого князівства нові земельні володіння. Унія також припускала, що язичники-литовці стануть католиками. Ягайло одержував польську корону. 1387 р. литовці прийняли християнство за католицьким обрядом. Посилення Польщі і проникнення католицизму на схід викликали тривогу серед багатьох слов'ян-православних і частини литовців. Незабаром почалося повстання, очолюване Вітовтом (двоюрідним братом Ягайла). Поляки були змушені визнати фактичну незалежність Великого князівства, але обидві держави зберігали найтісніші політичні відносини і військовий союз. Зовні для українських йемель нічого не змінилося, але поступово позначилися наслідки унії. Вітовт замінив місцевих князів своїми намісниками і змушував українських бояр виконувати обов'язкову іійськову службу в армії великого князя.

Люблінська унія: у середині XVI ст. Литва різко слабшає. У 60-і роки на її територію вторгаються війська царя Івана Грозного. По військову допомогу в боротьбі проти росіян Литва звернулася до Польщі. Король Сигізмунд Август у 1569 р. у зв'язку з литовським 8.1пи¬танням скликає в Любліні з'їзд представників двох держав і пропонує укласти нову унію. Частина литовських і українських магнатів боялася, що такий союз призведе до поглинання Лит¬ви Польщею, і зволікала на переговори. Але шляхта Волині і Київщини, розраховуючи на нові привілеї, почала присягати на вірність польському королю. 1 липня 1569 р. була підписана Люблінська унія. Польща і Литва створювали нову державу Річ Посполиту, яка мала одного короля, сейм, митні кордони. Кожна країна зберігала свою армію, судову систему і місцеве самоврядування. Але вся територія України, яка до І569 р. на¬лежала Литві, тепер ставала власністю Польщі.

Люблінська унія мала величезні наслідки для долі Укра¬їни. Якщо в Литовському князівстві українцям було досить легко зберігати свою культуру, релігію та національну самобутність, то у складі Речі Посполитої, де існувала релігійна нетерпимість, українці стали почувати себе неповноправними. Одночасно з установленням польського панування різко посилюються соціальні протиріччя між шляхтичами і селянами.

Таким чином, прийняття Люблінської унії різко погіршило становище України, так як за часів Кревської унії Велике князівство Литовське створювало сприятливі умови для існування укр. народу, а за часів Люблінської унії було поставлено під сумнів навіть існування украинців як окремого народу.