23. У чому полягають головні труднощі України в євроатлант інтеграції

Прогололійння без'ядерного статусу сприяло налагодженню тісних відно¬син України з НАТО. У1994. р. вона стала учасником програми НАТО «Парт-нерство заради щиру». у 1996 р. була схвалена індивідуальна програма парт¬нерства України з НАТО. На території Україна! проходять спільні навчання військових; підюоздідів (вооівський полігони ІОВОМ, акваторія Чорного моря), У {99.7 р. в Мадрвді між, Україною і НАТО було підписано «Хартію про особливе партнерство», у якій проголошувалося, що НАТО є відкритим для вступу нових членів і підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, недоторканність її кордонів. Був визначений механізм консультацій між двома партнерами. Україна розглядає НАТО як найбільш ефективну структуру колективної безпеки в Європі, хоча не схвалила дії НАТО у Юго¬славії. Для більш тісного співробітництва у Києві відкрито офіс військового представництва НАТО. На Празькому саміті НАТО у листопаді 2002 р. було затверджено план дій, що містить перелік конкретних дій, які б переконали

НАТО у серйозності намірів України. У 2006 р. внаслідок протесту різних політичних партій та населення було відмінено спільні військові навчання у Криму, що негативно вплинуло на стосунки з НАТО. На сьогодні серед різних політичних партій та верств населення існує неоднозначна думка щодо вступу України в НАТО.

24. Європейська інтеграція

Одцщц із провідних напрямків зовнішньої', по¬літикуУкраїни є участь у загальноєвропейсько¬му процесі і. зокрема, в процесі європейської інтег¬рації.

З 1902 р. Україна стала учасником Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) і підписала ключовий документ НБСЄ — Гельсін¬ський Заключний акт. Це стало свідченням ви¬знання рівноправності України у творенні демократичних міждержавних стосунків і безпеки в Європі. На початку грудня 1994 р. на, зустрічі глав держав і урядів НБСЄ в Будапешті лідери чотирьох.країн — України, СЩА, Великої Вританн та Росії — підпирали Меморандум про гаранти безпеки України. У ньому три ядерні дерйсави підтвердили свої зобов'язані иова&еати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, утримуватися від загрози чи використання сили щодо України. З 1 січ£я 1995 р, ЯБСЄ стала постійнодіючою організацією — ОБОЄ, важливим едемет-ом .загальноєвропейського дому.

9 лщт&тада 1995 р. Україна — першою з країн СНД — офщШно всту¬пила д* Ради Європи (РЄ). Це надало їй можливість брати участь у шіробленні спільної пз.т;тики європейських держав щодо прав людини, трансформувати національні державні та суспільні інститути відповідно до .загальноєвропей¬ських вимфв,.'

Вступивши до РЄ, Україна взяла на себе певнізобов'язаніїЯ» що стосують¬ся насамперед приведення її правової та політичної систем у відповідність до вимог цієї організації. Так, згідно з рекомендаціями РЄ, в Україні було скасовано смертну кару. Незважаючи на опір деяких сил у державі; вико¬нання рекомендацій РЄ відповідає національним інтересам України, набли¬жає її до стандартів 24.1демократичного суспільства. Для контролю за виконан¬ням взятих Україною зобов'язань запроваджено постійно діючий моніторинг стану справ щодо прав людини. За період з 1$$М5 до 2004 р. Україна неодно¬разово опинялась у ситуації, коли їй загрожувало виключення з РЄ за неви¬конання зобов'язань. Така ситуація не найкращим чином упливала на імідж

України та на її відносини з європейськими державами; Це також негативно відбивалося на євроінтеграційних прагненнях України*

Важливе значення для європейської інтеграції України має співробітни¬цтво з Європейським Союзом (ЄС). У 1992 р. Україна долучилась до співро¬бітництва з європейськими фінансовими організаціями, ставши, зокрема* членом Європейського банку реконструкції і розвитку, створеного для допо¬моги країнам Східної Європи у подоланні комуністичного минулого. Украї¬нське керівництво проголосило стратегічною метою всїуп до ЄС. У1994 р. була-підписана, а в 1998 р. набула чинності Угода про партнерство і іпів-робітництво між Україною і ЄС У документі проголошувалися такі цілі співробітництва: розвиток політичного діалогу; сприяння розвитку торгів¬лі й інвестицій; створення умов для взаємовигідного спіцр0бітництва в усіх галузях; підтримання зусиль України щодо зміцнення демократії та розвит¬ку її економічного потенціалу, завершення переходу до ринкової економіки. Загальну стратегію ЄС щодо України було затверджено у 1999 р.

У липні 2002 р. відбувся саміт «Україна — ЄС». Основними питаннями, що обговорювалися, були надання Україні статусу країни з ринковою екоіів-мілою і асоційоване членство країни в ЄС. За підсумками роботи 24.2саміту було прийнято рішення що У країна, не відповідає, вимогам ЄС і не потрапляє до хвилі д розширення у 2004 і 2007 рр. У 2003 р. Україні було надано статус «країни —-сусіда ЄС». Щоб зменшити негативні наслідки від вступу в ЄС сусідів України, з ними було укладено угоди дро спрощення візового режиму. У 2905 р. почався новий етап у співробітництві з ЄС. Нове українське керівдицяр) на чолі з Президентом Д Ющенком спрямувала феі зусилля на дщяіненнщ^сщратегічноїмети — вступ &о ЄС, Основними кроками на цьо¬му шляху є такі: подання заявки на вступ до ЄС; надання Україні статусу кра^щ^рцмковою економікою; вступ до Світової організації торгівлі (СОТ); початок переговорного процесу про умови вступу; набуття асоційованого членства в організації; вступ до організації. Україна бере на іще зобов'язання затзвєчити свободу слова, розвиток громадянського суспільства, |>ахи,ст прав і свобод громадян, розв'язання важливих економічних і соціальних проблем, ц;об *?а$лкзятись до європейських цінностей і стандартів.