Ііі рівень

1. Аргументи якої з теорій щодо походження Київської Русі Ви вважаєте найбільш переконливими?

Я додержуюся такої ж думки, як і М. Грушевський, М.Костомаров, В.Антонович, Д. Багалій, М.Ломоносов – вважаю, що більш правильна антинорманська теорія. Східньослов'янські племена здатні були і самі утворити свою державу. Ще один з найдавніших ісламських письменників Ібн-Хордадберг називав русів слов’янським племенем. Також можна вважати сильним аргументом, що жодного племені чи народу не було відомо у Скандинавії і про нього не згадує жодне давньонорманське джерело, включаючи саги. Можна також спиратися на ту думку, що назва Русь слов’янського походження, бо тісно пов'язана з назвами річок Рось, Роставиця, Руса у центральній Україні.

2. Яку роль відіграло християнство у зміцненні статусу Великого князя Київського у іх – х ст.?

Укріплюючи феодальний устрій на Русі, християнство тим самим сприяло укріпленню Давньоруської держави та зміцненню політичної могутності. Рівною поміж рівних виступала Київська Русь у світовому оточенні. Володимир прагнув зміцнити державу і її територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за допомогою створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племенного сепаратизму та посилення княжої влади. Тльки єдинобожжя могло згуртувати державу і освятити авторитет одноосібної княжої влади Православна ж церква підпорядковувалась світській владі. Це відповідало східнослов`янській традиції, згідно з якою князь був і головою релігіозного культу. Крім іншого, православ`я було більш терпимим до місцевих традицій, та й Візантія на ті часи була центром цивілізації, наступницею великого Риму, найрозвиненішою і найкультурнішою країною Європи. Воно зміцнило авторитет і владу князя, сприяло розбудові держави. Тіснішими ставали стосунки Володимира, що тепер належав до християнської «сім'ї правителів», з іншими монархами. Оскільки вчення візантійської церкви підтримувало монарше право на владу, київські князі знайшли в ній ту ідеологічну опору, якої раніше не мали. До того ж церква з її складною внутрішньою підпорядкованістю знайомила київських правителів з новими моделями управління. А в самому суспільстві Київської Русі з'явилася активно діюча установа, що не лише забезпечувала незнане раніше духовне й культурне єднання, а й справляла величезний вплив на культурне і господарське життя.

3. Як Ви вважаєте, позитивну чи негативну роль в історії Галиць-Волинської держави відігравало галицьке боярство? Відповідь обгрунтуйте.

Я вважаю, що галицьке боярство відіграло негативну роль в історії Галицько-Волинської держави. Це можна пояснити тим, що влада князя у Г.-В. була досить слабкою, тому що бояри Галичини займалися торгівлею, а князь через свій статут не міг цього робити. Тому князь часто брав в борг у бояр кошти, забуваючи їх повернути. Тому влада по суті знаходилася у руках великого боярства. Незважаючи на систему васальної залежності, за якою складалися взаємини князівського дому, кожне князівське володіння політично було значною мірою самостійним. Кожен боярин мав своє військове ополчення, а оскільки полки галицьких бояр часто були більш вільнодумними, ніж князівські, то вони у випадку розбіжностей могли сперечатися з князем шляхом військової сили. Верховна судова влада князів при суперечці з боярами переходила до боярської верхівки.

Бояри здійснювали владу за допомогою ради, до якої входили найбільші

землевласники, єпископи та особи, котрі обіймали вищі державні посади. Склад, права, компетенція ради не були точно визначені. Боярська рада скликалася, як правило, за ініціативою самого боярства. Князь не мав права скликата раду за власним бажанням, не міг видавати жодного державного акту без згоди боярської влади. Рада, не будучі

формально вищим органом влади, фактично управляла державою. Їй фактично підпорядковувався весь державний апарат управління.

Інколи, у випадку надзвичайних обставин, галицько-волинські князі з метою

зміцнення влади скликали віче. Таким чином, з одного боку бояри не давали князю одноосібно керувати, а з другого, бояри ставали перешкодою до зміцнення держави, бо кожний боярин, приймаючи важливе для держави рішення, враховував, перш за все, свої інтереси, що могло викликати неможливість правильно визначити подальшу політику держави.