Джерела загроз національній безпеці України
Виходячи з викладеного, можна сформулювати основні джерела загроз для України, до яких належать загрози у різних сферах:
1. Сфера політики:
прийняття помилкових або таких, що суперечать положенням Конституції України законів, указів, інших нормативних актів, що торкаються життєво важливих інтересів населення, політичних, релігійних та інших громадських організацій, об’єднань і рухів, що загалом може призвести до виникнення соціально і техногенно небезпечних надзвичайних ситуацій, активізації злочинності, інших форм протиправної поведінки, викликати збройні конфлікти, міжнаціональну ворожнечу, масове невдоволення громадян, спровокувати широкомасштабні виступи, мітинги, страйки, у тому числі з гострими політичними наслідками, що здатні дестабілізувати обстановку в окремому регіоні або в країні в цілому;
незаконна діяльність політичних партій, громадських організацій, релігійних та інших об'єднань і рухів, у тому числі політичний екстремізм і тероризм; проведення несанкціонованих масових заходів; створення передумов для масових і групових порушень громадського порядку, збройних конфліктів і державних переворотів;
помилки і перекручування національної політики, наслідками яких є: насаджування ідей агресивного шовінізму, націоналізму і сепаратизму; порушення прав, свобод і законних інтересів некорінних народів; провокування і підтримка міжетнічних і міжконфесійних конфліктів.
2. Сфера економіки:
правова неврегульованість нових ринкових економічних відносин, відсутність (неповнота) базових кодифікованих та інших правових документів, що регулюють ключові питання економіки, де створюються передумови для зловживань і господарських злочинів у життєво важливих для суспільства галузях економіки, що може призвести до дестабілізації економіки окремого регіону або навіть країни в цілому (злочини, пов’язані з приватизацією, створенням фіктивних акціонерних товариств, фондів, банків, фіктивним банкрутством, незаконною конвертацією валюти і вивозом культурних цінностей за кордон, випуском і збутом підроблених цінних паперів тощо);
значне розширення масштабів криміналізації економіки;
диспропорції економічного розвитку, що призводять до значного послаблення та руйнації окремих галузей виробничої сфери;
незаконна видача ліцензій на постачання за кордон сировинних ресурсів, надання необґрунтованих експортних пільг і переваг низки державних і недержавних структур, безліцензійний експорт та імпорт, економічна контрабанда; заниження цін на експортовані товари, приховування валютних коштів і розміщення їх в закордонних банках;
істотне зниження рівня життя значної частини громадян, що несе потенційну можливість настання тяжких соціальних наслідків (страйки, акції масового протесту, групові антигромадські дії).
3. Соціальна сфера:
соціальна незахищеність значної частини населення, збільшення числа осіб, які потребують допомоги, обмеження або неврегульованість природних прав людини і громадянина (права власності, матеріального забезпечення старості, право на свободу пересування, на безпечні умови життя, на належні житлові умови тощо);
істотне послаблення правоохоронної системи держави, зловживання владою і порушення законності в діяльності правоохоронних органів;
зниження ефективності функціонування органів державного управління;
бюрократизм, корупція частини державного апарату;
збільшення хворих на хронічний алкоголізм і наркоманію серед найширших прошарків населення;
підвищення захворюваності і смертності населення, особливо в окремих фахових і вікових групах, у тому числі смертності новонароджених;
масові стресові розлади психогенного характеру, зростання суїцидних виявів, руйнація моральних підвалин і деградація значної частини населення;
неоптимальні процеси старіння населення, падіння народжуваності;
невпинні і невпорядковані міграційні процеси, особливо приплив мігрантів в Україну з країн дальнього і ближнього зарубіжжя, недосконалість системи міграційного контролю, прийому, розміщення і надання допомоги іммігрантам, подальша еміграція інтелектуальної і фахової еліти, хаотичність і недостатня врегульованість внутрішньої міграції.
4. Військова сфера:
невдоволеність особового складу рівнем забезпечення його життєво важливих потреб (економічних, соціально-побутових, фахових тощо), що створює у військовослужбовців невпевненість у завтрашньому дні, породжує різноманітні негативні явища в армійському середовищі;
посилення протиправних зазіхань на військові об’єкти;
низький рівень забезпечення охорони арсеналів, складів зброї, інших об’єктів зосередження і збереження військового майна;
помилки та прорахунки при проведенні конверсії військово-промислового комплексу, роззброювання, скорочення чисельності Збройних Сил без належної системи економічного, соціального, нормативного забезпечення;
падіння престижу служби в Збройних Силах України.
5. Сфера екології:
загострення суперечностей між розвитком продуктивних сил і технологій та необхідністю зберігання сприятливого екологічного середовища життя людей у процесі взаємодії суспільства з природою, розбалансованості та некомплексне розв’язання економічних, соціальних, екологічних і технологічних проблем;
забруднення природного середовища (у тому числі внаслідок техногенних катастроф, стихійних лих) та інші види шкідливого впливу на нього, виснаження природних ресурсів, руйнація екологічної рівноваги, особливо в регіонах інтенсивного господарського освоєння і заселення, неналежна охорона навколишнього середовища;
зростання антропогенного навантаження на землю; виснаження родючих ґрунтів, запасів незабрудненої води, природних паливно-енергетичних ресурсів, флори та фауни;
незаконний вивіз природної сировини;
зростання кількості вчинюваних екологічних правопорушень і злочинів, використання засобів екологічних фондів за нецільовим призначенням;
6. Сфера культури, освіти та просвітництва:
відтік значної частини талановитих українських творчих працівників і наукових кадрів за кордон;
деградація моральності, падіння рівня освіченості і вихованості населення, його інтересу до історії і культури Батьківщини, втрата почуття поваги до держави, належності до українського народу;
загибель або реальна загроза загибелі багатьох національних цінностей за браком належних умов їх збереження;
збільшення кількості таких злочинів, як розкрадання культурних цінностей із музеїв, виставочних залів та культурних установ, у тому числі шляхом збройних нападів;
масове контрабандне вивезення культурних цінностей за кордон;
знищення пам’яток природи і культури;
утвердження в суспільстві, головним чином через засоби масової інформації, культу насильства, жорстокості, екстремізму, бездуховності, сексуальної розбещеності та егоїзму.
7. Сфера боротьби зі злочинністю:
криміналізація найважливіших сфер життєдіяльності держави і суспільства, що спричинила підвищення рівня соціальної напруженості, у тому числі в галузі політики, економіки, екології, національних відносин і т. д.;
помилки у формуванні стратегії і тактики протидії злочинності, ресурсного і фінансового забезпечення боротьби з нею внаслідок недооцінки масштабів розвитку злочинності (проблема латентності), обмежених ресурсних можливостей, існування корумпованої частини законодавців і державного апарату;
розширення масштабів і підвищення небезпечності злочинних дій;
ескалація насильства, жорстокості, агресивності злочинних виявів;
удосконалення озброєності і технічної оснащеності злочинців;
збільшення ваги і масштабів соціальних, у тому числі економічних, наслідків злочинності (зростання кількості загального числа жертв кримінальних зазіхань, у тому числі необережних злочинів, коли завдано державі шкоди у галузі економіки сягає розмірів дохідної частини національного бюджету);
тотальна кримінальна ураженість економіки, тенденція до використання у злочинних цілях фахових пізнань фахівців високого рівня (економістів, працівників правоохоронних органів, юристів, фінансистів, військовослужбовців), застосування обчислювальної й іншої техніки, що дозволяє отримувати надвисокі та важковикривальні кримінальні прибутки, приховувати прибуток від оподатковування; формування нового прошарку власників і підприємців з-поміж ділків "тіньової" економіки;
активна консолідація злочинних угруповань на територіальному, міжрегіональному і міжнародному рівнях при одночасному поділі території країни і галузей злочинного бізнесу на сфери впливу, в результаті чого встановлюється кримінальний контроль за цілими галузями торгівлі, виробництва, транспорту, малого, середнього і великого підприємництва, фінансовими операціями; в економічні відносини привносяться правила, традиції і порядки злочинного світу;
прагнення лідерів організованої злочинності, що накопичили величезні кримінальні капітали, вторгнутися в політику, лобіюючи свої інтереси у владних структурах усіх рівнів, підкуповуючи корумпованих представників влади і посадових осіб, впливаючи на хід виборів депутатів (просування своїх кандидатів у депутати), провокуючи у своїх інтересах міжнаціональні конфлікти, політичні скандали та ін.;
дії злочинних угруповань із транснаціональними зв’язками, спроби міжнародних злочинних співтовариств використовувати територію України для розгортання наркобізнесу і відмивання злочинних прибутків, вивіз капіталів, здобутих протиправними засобами за кордон і їхня легалізація там;
руйнація звичних для України стереотипів поведінки, узвичаєних норм моралі і моральності, розповсюдження проституції, збільшення кількості протиправних виявів, зростання пияцтва і наркоманії, падіння засад сім'ї і збільшення числа неблагополучних сімей, криміналізація підростаючого покоління;
зневіреність людей у здатності держави ефективно забезпечити їхній захист від протиправних зазіхань і, як наслідок, соціальна пасивність, потенційна можливість масових виявів невдоволення, зростання незаконної озброєності населення та ін.;
недостатня ефективність діяльності правоохоронних органів через їхню роз’єднаність, невирішеність проблем правового, матеріально-технічного, фінансового, кадрового і соціального забезпечення;
низька ефективність прикордонного контролю;
корумпованість державного апарату, у тому числі правоохоронних органів;
відтік фахових кадрів із правоохоронних органів у комерційні структури у зв’язку з відчутною різницею в оплаті праці.
8. Загрози, що викликають аварії і катастрофи техногенного, природного й іншого характеру:
фізичне та технологічне зношеність засобів виробництва, особливо технологічного устаткування, транспортних засобів і основних виробничих фондів, що прогресує та досягає в деяких галузях економіки понад 90 відсотків;
різке зниження рівня техніки безпеки промислового виробництва, якості сировини і виготовленої продукції;
недостатня технологічна надійність систем забезпечення безпеки у промисловості, на транспорті, в енергетиці, сільському господарстві, системах управління;
збільшення масштабів використання вибухо-, пожежно-, хімічно-, радиаційно-, біологічно небезпечних виробництв, речовин і технологій;
нераціональне розміщення на території України шкідливих виробництв і потенційно небезпечних об’єктів;
прорахунки в технічній політиці, проектуванні, будівництві і модернізації підприємств підвищеного ризику;
нерозв’язані соціальні проблеми у зонах можливого виникнення надзвичайних ситуацій, потенційні негативні наслідки розвитку суспільно-політичної, економічної і криміногенної обстановки;
недостатня ефективність діяльності аварійно-рятувальних служб; брак необхідних обсягів державних резервів, призначених для ліквідації наслідків аварій і катастроф;
можливість створення в умовах надзвичайних ситуацій паніки, поширення помилкових і провокаційних чуток, злісної непокори посадовим особам і представникам влади;
сприятливі умови для вчинення специфічних за цих умов правопорушень (крадіжок, вимагательства, інших дій озброєних злочинців, перепродажу продуктів першої необхідності, необґрунтованого списання продуктів харчування й інших матеріальних цінностей з метою їх розкрадання тощо);
групові й поодиноко втечі засуджених та осіб, що утримуються під вартою, при їх евакуації з небезпечної зони через ослаблення режиму охорони;
групові правопорушення і масові заворушення.
Виходячи з поданого переліку загроз, характеру і форм їх вияву, можна виокремити основні складники національної безпеки: політичну, економічну, науково-технологічну, інформаційну, екологічну і власне військову складові.
Доцільним, на мою думку, є визначення позитивних і негативних зовнішніх чинників, які найвідчутніше впливають на рівень національної безпеки в Україні. До них у першу чергу належать:
загальнополітична обстановка у світі, наявність воєнних і внутрішніх конфліктів у суміжних з Україною державах;
міграція населення через територію України для виїзду до інших держав, а також пошуку притулку на українських територіях;
посилення впливу міжнародної злочинності та тероризму, їхніх зв’язків з кримінальними структурами на території України;
наявність територіальних претензій до України з боку окремих представників політичних і громадських кіл сусідніх держав, дії або заяви яких спричиняють активізацію діяльності антидержавних організацій в Україні;
необхідність забезпечення стабільної основи для плідної міжнародної діяльності України на міжнародній арені;
об’єктивна необхідність розширення участі України у міжнародних системах забезпечення внутрішньої безпеки держав;
посилення ролі та впливу міжнародних націоналістичних і релігійних організацій екстремістського спрямування;
збільшення ймовірності виникнення техногенних та екологічних аварій і катастроф на території суміжних з Україною держав;
наявність значної української діаспори за межами України і факти порушення їхніх прав, що може викликати негативні оцінки та посилення напруженості серед певної частини суспільства;
інтенсифікація всіх напрямів міжнародної діяльності України, що об’єктивно веде до розширення доступу інших ідеологій, духовних і соціальних пріоритетів і нерідко деструктивного їх впливу на національні цінності. 4
РОЗДІЛ 5.
Загрози національній безпеці в інформаційній сфері
На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України є загрози в інформаційній сфері на яких я хочу зараз акцентувати увагу.
Такими є:
прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;
поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;
комп'ютерна злочинність та комп'ютерний тероризм;
розголошення інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;
намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.
Окрім цього, на нашу думку, певна частина загроз, яка стосується інформаційної безпеки, чинним законом віднесена до інших сфер життєдіяльності нашого суспільства.
Наприклад, у сфері державної безпеки це:
розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб;
загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян;
злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поширення міжнародного тероризму;
загроза використання з терористичною метою ядерних та інших об'єктів на території України.
В економічній сфері це:
небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки.
У науково-технологічній сфері це:
наростаюче науково-технологічне відставання України від розвинутих країн;
неефективність державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності;
низька конкурентоспроможність продукції;
нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і технологічної експансії;
зниження внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних кадрів для наукових, конструкторських, технологічних установ та високотехнологічних підприємств, незадовільний рівень оплати науково-технічної праці, падіння її престижу, недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності;
відплив учених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі України.
Аналіз матеріалів по лінії забезпечення інформаційної безпеки держави свідчить про існування низки загроз державній безпеці в інформаційній сфері.
Ці загрози обумовлені такими чинниками:
стійкими розвідувальними спрямуваннями іноземних спецслужб до інформації з обмеженим доступом в інформаційно-телекомунікаційних та комп’ютерних мережах органів державної влади;
діяльністю на цьому напряму іноземних технічних розвідок;
розповсюдженням в Україні комп’ютерної злочинності, пов’язаної з протиправним використанням інформаційних технологій, на фоні незадовільного стану захисту державних інформаційних ресурсів тощо.
До основних загроз інформаційній безпеці держави, слід віднести:
- посилення технологічної залежності від іноземних країн в інформаційній сфері України та витіснення з національного ринку засобів інформатизації та телекомунікацій вітчизняного виробництва.
Зафіксовано масові випадки впровадження в органах державної влади інформаційно-телекомунікаційних та комп’ютерних мереж за рахунок кредитів міжнародних фінансових організацій та у рамках міжнародної технічної допомоги, що супроводжується усуненням від участі у тендерах на постачання комп’ютерного та телекомунікаційного обладнання конкурентоспроможних вітчизняних компаній. Мають місце численні факти постачання такого обладнання іноземними організаціями в органи державної влади цільовим порядком, без передачі українській стороні похідних кодів та проведення спеціального обстеження на наявність недокументованих функцій, а в окремих випадках - за умов їх обов’язкового підключення до глобальної мережі Інтернет. Таким чином, створюються реальні передумови для технічного проникнення спецслужб іноземних держав до державних інформаційних ресурсів.
Спостерігається підвищений інтерес з боку бізнесових кіл США, РФ та інших країн до придбання контрольних пакетів акцій провідних вітчизняних компаній у сфері мобільного зв’язку, інформаційно-телекомунікаційних послуг та національних мереж передачі даних (ЗАТ “Український мобільний зв’язок”, “Київ Стар” та “Українські радіосистеми”, ТОВ “Голден телеком”, “УкрНет”), внаслідок чого може виникнути ситуація, при якій іноземні держави зможуть отримати контроль над найпотужнішими за прибутковістю та інформаційною завантаженістю українськими компаніями, та використовувати їх мережевий простір на шкоду інтересам України.
- створення передумов до порушення сталого функціонування системи управління державою та Збройними силами в особливий період.
На сьогодні на лініях проводового (дротового) зв’язку загального користування використовується 18 типів комутаційних систем виробництва США, Франції, ФРН, Швеції, Південної Кореї та інших, через які проходять основні інформаційні потоки. Повна інформація щодо програмного забезпечення зазначених станцій вітчизняним фахівцям не надається, а їх технічні можливості дозволяють здійснювати знищення, перекручення або блокування даних, що ними передаються, з будь-якої країни світу. На відміну від вітчизняної галузі зв’язку, в інших країнах, зокрема, у ФРН, Франції, США, стратегічні ділянки первинної мережі зв’язку обладнані виключно національними засобами телекомунікацій.
При цьому, ВАТ „Укртелеком” при наявності конкурентноспроможного вітчизняного телекомунікаційного обладнання, яке відповідає вимогам інформаційної безпеки, у порушення рішень центральних органів виконавчої влади та власних зобов’язань, всупереч інтересам національної безпеки здійснює інтенсивну закупівлю та встановлення на первинні мережі зв’язку України телекомунікаційного обладнання іноземного виробництва. При цьому, зафіксовані пропозиції з боку іноземних компаній щодо можливості суттєвого збільшення інвестицій у телекомунікаційну галузь України за умов орієнтування на телекомунікаційне обладнання того чи іншого іноземного виробника.
- активізація діяльності іноземних технічних розвідок щодо державних органів, підприємств, установ та організацій, які здійснюють обробку державної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави.
Діяльність іноземних технічних розвідок здійснюється у радіочастотному, інфрачервоному та оптичному діапазонах на значну глибину території України з позицій центрів, розташованих на території сусідніх з Україною держав (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Туреччина), під час іноземних інспектувань за міжнародними угодами про скорочення озброєнь. Для цього можуть використовуватись позиції дипломатичних представництв іноземних держав в Україні, заходи в територіальні води нашої держави іноземних суден, прольоти над нею повітряних суден іноземних авіакомпаній, а також орбітальних угруповань штучних супутників Землі.
Протягом останнього року у ході здійснених інспекційних перевірок стану технічного захисту інформації у 38 державних організаціях та установах встановлено 49 порушень вимог законодавства у цій сфері, що створило реальну можливість витоку інформації з обмеженим доступом технічними каналами. На об’єктах інформаційної діяльності правоохоронних органів встановлено, що з 465 грубих порушень вимог нормативних актів з питань ТЗІ – 428 створювали передумови, а 37 – реальну можливість порушення конфіденційності, цілісності й доступності інформації, або її витоку технічними каналами.
Аналіз отриманих матеріалів по лінії протидії іноземним технічним розвідкам свідчить, що розвідувальні органи провідних країн (зокрема, США, ФРН, Великої Британії, Франції та суміжних з Україною держав) здійснюють заходи із здобування в Україні відомостей економічного, політичного та військового характеру, в т.ч. тих, що охороняються державою, а також іншої інформації розвідувального характеру з використанням сучасних засобів технічних розвідок (радіоелектронна, радіолокаційна, оптична, хімічна тощо).
Суттєвий вплив на стратегію і тактику діяльності ТР таких країн Східної Європи як Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія спричинив їх вступ до НАТО. Отримані матеріали вказують, що після вступу цих держав до Північноатлантичного альянсу в їх збройних силах та спецслужбах відбулися відповідні реформування та змінилися пріоритети в діяльності підрозділів ТР. У теперішній час радіо- та радіотехнічна розвідка спецслужб зазначених держав і Туреччини, у безпосередній координації з НАТО та США, в основному спрямована в сторону східних країн, в т.ч. України.
Крім цього, у рамках проведення військових реформ у цих країнах, за сприянням США, ФРН та Франції, здійснюється модернізація та обладнання сучасними технічними засобами комплексів радіо- та радіотехнічної розвідки, які розташовані переважно вздовж кордонів з Україною і в цілому забезпечують технічну розвідку на всю глибину її території.
Сприяє реалізації акцій технічної розвідки значна кількість дипломатичних представництв іноземних держав, відкритих у м. Києві та в інших містах України.
Активно використовуються іноземними спецслужбами канали міжнародної інтеграції у військовій, науковій, технічній та економічній сферах для проведення акцій ТР. До технічної розвідки та до розвідки об’єктів спрямувань на території України можуть залучатись співробітники військових аташатів, військовослужбовці, представники іноземних промислових, комерційних структур та недержавних організацій. Зокрема, в рамках реалізації міжнародних договорів про скорочення озброєнь виявлені непоодинокі спроби здійснення представниками іноземних військових інспекційних груп ТР на території України з використанням портативних автоматичних засобів радіоелектронної, акустичної, радіаційної, фотографічної та оптичної розвідки.5
У полі зору підрозділів СБ України знаходиться ряд іноземних структур, які проявляють стійкий інтерес до українського ринку телекомунікацій та спеціальної техніки.
Загрози інформаційній безпеці держави несе також існуючий тіньовий обіг СТЗ, які потрапляють на вітчизняний ринок шляхом контрабандного ввезення, незаконного виготовлення та реалізації. Основними суб’єктами цього ринку та споживачами СТЗ є комерційні, банківські, фінансові, політичні, охоронні, інші недержавні структури, а також злочинні угруповання. Зазначене створює реальні передумови для діяльності технічних розвідок спецслужб іноземних держав, сприяє реалізації злочинних намірів та порушенню конституційного права громадян України на недоторканість приватного життя.
Недостатнє впровадження технічних заходів із захисту інформації з обмеженим доступом в органах державної влади та місцевого самоврядування, на об’єктах науково-технічного, оборонно-промислового комплексу України створює сприятливі умови до витоку цієї інформації технічними каналами та проникнення до інформаційних ресурсів держави ТР спеціальних служб іноземних держав.
Масштабність та цілеспрямованість діяльності ТР становлять реальну загрозу нанесення шкоди національним інтересам України і вимагають впровадження на постійній основі комплексної системи контррозвідувальних заходів протидії.
- поширення в Україні комп’ютерної злочинності, набуття нею транснаціонального організованого характеру; реальна можливість вчинення акцій кібертероризму щодо об’єктів підвищеної небезпеки.
Протягом останніх двох років зафіксовано більше 30 випадків протиправного посягання на інформаційні ресурси в комп’ютерних мережах Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства економіки, Міністерства закордонних справ, Міністерства палива та енергетики, Національного банку України, інших центральних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Недостатній рівень кваліфікації персоналу, який обслуговує комп’ютерні системи в державних органах, в умовах високої концентрації та слабкої захищеності об’єктів інформаційної інфраструктури, сприяє успішній реалізації намірів щодо їх руйнування через мережу Інтернет.
Підключення до Інтернет інформаційних систем органів державної влади, установ, підприємств та організацій державної форми власності у багатьох випадках здійснюється провайдерами, що не входять до спеціального переліку підприємств, які мають право надавати послуги з підключення до цієї мережі. При цьому порушуються вимоги Указу Президента України від 24.11.2001 р. № 891 „Про деякі заходи щодо захисту інформаційних ресурсів у мережах передачі даних”, постанови КМ України від 12.04.2002 р. „Про затвердження Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних”, наказу Держкомзв’язку від 17.06.2002 р. №122.
Низький рівень забезпечення захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах та мережах на об’єктах підвищеної небезпеки, промисловості, транспорту та зв’язку, створює умови для можливого проведення акцій комп’ютерного тероризму та виникнення надзвичайних подій шляхом втручання в роботу автоматизованих систем зазначених об’єктів з метою знищення, або перекручення інформації, враження їх комп’ютерними вірусами тощо.
Неконтрольоване поширення в Україні послуг так званого “анонімного” доступу до глобальної інформаційної мережі Інтернет через мережу пунктів колективного доступу (Інтернет-клуби, Інтернет-кафе тощо) також сприяє проявам комп’ютерної злочинності, несанкціонованому втручанню у роботу систем міжбанківських електронних платежів, дає можливість використання мережі Інтернет для організації каналів зв’язку між терористичними організаціями та їх членами, або як засобу доведення терористами своїх вимог до широкого оточення, унеможливлює ідентифікацію зловмисників та, як наслідок, призводить до уникнення ними кримінальної відповідальності за вчинені злочини.
- створення передумов до порушення конституційних прав громадян на невтручання в особисте життя.
Зафіксовані випадки, коли фахівці підприємств-розробників програмного забезпечення для державних електронних інформаційних ресурсів під виглядом впровадження дистанційного обслуговування клієнтів створюють канали віддаленого несанкціонованого доступу до інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, і як наслідок, до інформації, що в них циркулює, у тому числі такої, що містить інформацію про особу.
При реалізації затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.05.2003 р. № 259-р „Концепції формування системи національних інформаційних ресурсів” до розробки програмного забезпечення, адміністрування та технічного обслуговування державних електронних інформаційних ресурсів залучаються комерційні підприємства, представники яких у ході цієї роботи можуть отримувати доступ до контенту баз (банків) даних із конфіденційною інформацією про особу.
Активний розвиток в Україні тіньового ринку засобів негласного доступу до інформації вітчизняного та іноземного виробництва, у тому числі ввезених контрабандним шляхом, створює умови для порушення конституційних прав громадян. Недостатня правова урегульованість сфери розробки, використання, реалізації, експорту та імпорту засобів ТЗІ, КЗІ та спецтехніки може використовуватись спецслужбами іноземних держав для ведення розвідувальної діяльності проти України.
Таким чином, поряд із загрозами національним інтересам і національній безпеці України в інформаційній сфері, над усуненням яких мають працювати усі суб'єкти забезпечення національної безпеки нашої держави ми визначили основні загрози інформаційній безпеці держави, які мають входити до сфери інтересів СБ України.