16. Безробіття в сучасній економіці України. Державне регулювання зайнятості.
Новим явищем у соціальному житті України є вивільнення працівників (тобто їх скорочення з ініціативи адміністрації підприємств та організацій) з різних галузей народного господарства і поява безробітних. За останні роки щорічно вивільнялося з різних галузей народного господарства близько 200-273 тис. чоловік. Причому майже половина з них працювали у різних галузях промисловості. З інших галузей економіки значне вивільнення відбувається на транспорті і зв'язку, у торгівлі і громадському харчуванні, будівництві, науці і науковому обслуговуванні та в освіті.
Одночасно з вивільненням працівників має місце і певний рівень попиту на робочу силу. За останні роки цей попит не перевищував 36 тис. чоловік. Майже третина цього попиту припадає на галузі промисловості. Нині рівень зайнятості трудових ресурсів України досягає 72%, або майже 23 млн. чоловік. Певна частина працездатного населення України офіційно зареєстрована як безробітні. Нині в Україні зареєстровано близько 1 млн. безробітних.
Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки — Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.
Державне регулювання зайнятості населення має грунтуватися на: 1.забезпеченні соціального партнерства суб'єктів ринку праці. 2.сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва. 3.добровільності й відсутності примушування громадян щодо вибору сфери діяльності й робочого місця. 4.гласності на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць; 5.дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайнятості вселення; 6.підтримці працездатних громадян у працездатному віці, які поребують соціального захисту; 7.забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць; 8.певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих Місць і професії, гарантії одержання доходів.
.Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається здійснення активних та пасивних заходів регулювання зайнятості.
До активних заходів належать: 1.створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвестування та для самозайнятості населення тощо; 2.профорієнтація, підготовка й перепідготовка кадрів; 3.організація громадських робіт; 4.посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили; 5.розвиток служби зайнятості тощо.
До пасивних заходів належать: виплата допомоги у зв'язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних.
17.Інфляція: типи та форми прояву. Індекси цін. Темпи інфляції в залежності від темпу зростання цін.
Інфляція – це процес підвищення загального рівня цін, який супроводжується знеціненням грошей. Інфляцію вимірюють за допомогою індексів цін. Індекс цін характеризує рівень інфляції. Також розраховують темпи інфляції. Його розраховують як темп зростання індексу цін:
Основні причини інфляції:
1.Збільшення грошових доходів населення, яке не супроводжується відповідним зростанням обсягів виробництва.
2.Зростання непродуктивних видатків держави і дефіцит державного бюджету.
3.Зростання витрат виробництва (збільшення цін на енергоносії, підвищення податків і т.п.).
4. Монополізм. Монополії, використовуючи свою владу над ринком, схильні до підвищення цін.
5.Інфляційні очікування. Намагаючись захистити себе від очікуваної інфляції, виробники схильні збільшувати свої ціни, а в цілому це буде викликати зростання загального рівня цін.
Класифікація інфляції. Розрізняють такі види інфляції:
1.За формами прояву:
Відкрита (проявляється в відкритому зростанні цін);
Прихована (існує, коли ціни регулюються державою, проявляється в зростанні товарного дефіциту, накопиченні заборгованості в розрахунках, погіршенні якості товарів).
2.За темпами зростання цін:
Помірна (до 10% на рік);
Галопуюча ( зростання цін вимірюється сотнями процентів на рік);
Гіперінфляція – (понад 50% за місяць).
3.За розбіжностями росту цін по різним товарним групам:
Збалансована (ціни на всі товари зростають пропорційно);
Незбалансована (ціни на різні товари зростають непропорційно).
4.По прогнозованості інфляції:
Очікувана;
Неочікувана.
Залежно від причин та механізмів інфляції, її поділяють на такі типи:
Інфляція попиту – виникає коли сукупний грошовий попит населення зростає порівняно з сукупною пропозицією, а тому ціни підвищуються щоб врівноважити попит і пропозицію;
Інфляція пропозиції (інфляція витрат) – виникає внаслідок зростання витрат виробництва, що зменшує сукупну пропозицію порівняно з сукупним попитом. Тому для врівноваження попиту і пропозиції ціни зростають.
18.Причини інфляції в ринковій економіці.
Інфляція-переповнення каналів обігу грошовою масою понад потреби товарообігу, що викликає знецінення грош.одиниці і відповідно зростання товарних цін.
Сучасна наука трактує інфляцію як багатофакторне явище, яке породжуються цілим рядом причин. Основні причини інфляції:
1.Збільшення грошових доходів населення, яке не супроводжується відповідним зростанням обсягів виробництва.
2.Зростання непродуктивних видатків держави і дефіцит державного бюджету.
3.Зростання витрат виробництва (збільшення цін на енергоносії, підвищення податків і т.п.).
4.Монополізм. Монополії, використовуючи свою владу над ринком, схильні до підвищення цін.
5.Інфляційні очікування. Намагаючись захистити себе від очікуваної інфляції, виробники схильні збільшувати свої ціни, а в цілому це буде викликати зростання загального рівня цін.