48 Механізм зовнішньо-економічної політики

Існує три головних елементи зовнішньо-економічної політики:

1)Торгівельна політика – в реальній практиці торгівельна політика є змішаною, вона поєднує елементи і протекціонізму, і вільної торгівлі. Існує два режими зовнішньоторгової політики: протекціонізм та фрітредерство.Протекціонізм – політика обмеження імпорту з метою захисту національної економіки. Методи протекціонізму поділяють на:Тарифні – стягнення мита при перевезення товарів через кордон;Нетарифні – ліцензування, квотування експорту-імпорту; введення технічних і санітарних стандартів.

Фрітредерство (вільна торгівля) – зовнішньоторговельна політика, яка не обмежується жодними протекціоністськими бар’єрами.

Держава використовує в своїй діяльності такі інструменти:

- митні засоби; - не митні засоби або технічні барєри (це інструменти, за допомогою яких імпорт до країни певних виробів утрудняється)

2)Валютна політика:

- регулювання рівня лібералізації валютного ринку;

- нормування обовязкових валютних резервів комерційних банків;

- встановлення режиму формування валютних курсів (фіксований і плаваючий);

- застосування валютних інтервенцій.

3)Політика іноземного інвестування:

Вона націлена на створення відповідного клімату в країні для залученя іеоземного капіталу.

Проте основною формою міжнародного співробітництва є міжнародна торгівля. Міжнародна торгівля – це обмін товарами та послугами між державами. Вона передбачає переміщення товарів і послуг за межі державних кордонів.

Причини міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля обумовлена:

-обмеженістю або відсутністю ресурсів в національній економіці;-обмеженістю внутрішніх ринків збуту;

-національними відмінностями в рівнях витрат виробництва;

-нерівномірним доступом до технологій й т.п.

Основні інструменти зовнішньо економічної політики:1)прямі адміністративні заходи;2)важилі економічного стимулювання

49 Платіжний баланс

Платіжний баланс - це статистичний звітза певний проміжок часу. як правило за рік, який показуєспіввідношення між сукупними надходженнями з-за кордону та платежами з-за кордону. Платіжний баланс – це систематизований запис усіх міжнародних операцій країни за певний проміжок часу. Він відображає співвідношення між розміром всіх грошових сум, які отримані даною країною від інших країн за визначений період і сумою всіх грошових платежів, які були зроблені нею за той же час.

Платіжний баланс має таку структуру:

І. Баланс поточних операцій:

-баланс послуг;-торговельний баланс;-баланс трансфертних платежів.

ІІ. Баланс руху капіталу:

-баланс за рахунками довгострокових капіталовкладень;

-баланс за рахунками короткострокових капіталовкладень;

-баланс офіційних резервів.

ІІІ. Статистичні розбіжності.

IV. Підсумковий баланс.

Для складання платіжного балансу використовують метод подвійного буг. запису.Це означає,що кожна операція має 2 записи: кредит та дебет.Ті операції, які приносять іноземну валютуназиваються кредитами(+), а ті, які повязані з витрачанням валюти називаються дебетами(-).Платіжний баланс,відповідно до принципів побудови, завжди збалансований.Балансуючу роль у зведенні платіжного балансу до 0 відіграють резервні активи.Вони перебувають у власності або під контролем Ц.Б. країни(монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція країни в МВФ, активи в іноземній валюті)

С піввідношення прибуткової і видаткової частин платіжного балансу свідчить про те, яким є його сальдо. Воно може бути активним, коли доходи даної країни перевищують її видатки, або пасивним, якщо видаткова частина балансу перевищує його прибуткову частину. В першому випадку виникає профіцит платіжного балансу, в другому – дефіцит.

Активність чи пасивність платіжного балансу є важливим показником зовнішньоекономічного, в тому числі валютного стану цієї країни. Активний платіжний баланс здійснює стимулюючий вплив на економіку оскільки розширює сукупні видатки, проте викликає інфляцію. Пасивний баланс має антиінфляційну дію, проте стримує економічний розвиток.