
- •1.Історія розвитку макроекономічної науки
- •2.Предмет і методи макроекономіки. Методи макроекономічних досліджень.
- •4.Макроекономіка та ек політитика.
- •5.Снр та методологічні принципи побудови.
- •6.Основні макроекономічні показники.
- •8.Номінальний та реальний ввп.Інфлювання та дефлювання ввп.
- •9.Циклічність як форма ек розвитку. Причини циклічних коливань. Нециклічні коливання в розвитку економіки.
- •10.Сутність та структура ек. Циклу. Класифікація макропоказників відносно їхніх циклічних властивостей.
- •11. Види економічних циклів. Середні цикли у розвитку економіки.
- •12. Антицклічні заходи держави
- •14 Види безробіття. Природний рівень безробіття…
- •15 Соціально-економічні наслідки безробіття. Закон Оукена.
- •16. Безробіття в сучасній економіці України. Державне регулювання зайнятості.
- •17.Інфляція: типи та форми прояву. Індекси цін. Темпи інфляції в залежності від темпу зростання цін.
- •19.Інфляція попиту. Інфляція витрат.
- •21.Антиінфляційні заходи держави.
- •22.Економічний кругообіг в умовах чистого ринку закритої економіки, змішаної закритої економіки та змішаної відкритої економіки.
- •24.Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції.
- •25.Сукупний попит – сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги.
- •26.Споживання та заощадження як функція післяподаткового доходу тину. Середня та гранична схильність до заощадження та споживання .
- •27.Функція споживання. Графік функції споживання. Недоходні фактори споживання.
- •28.Функція заощадження. Графік функції заощадження. Недоходні фактори заощадження.
- •29. Інвестиції та їх роль в економіці. Мультиплікатор інвестицій.
- •30.Відсоткова ставка як чинник інвестиційного попиту
- •31.Визначення рівноважного ввп за методом «Видатки-випуск»
- •32.Визначення рівноважного ввп за методом «Вилучення-ін`єкції».
- •33. Рецесійний розрив як наслідок дефіциту сукупних витрат. Графічна і математична інтерпретація рецесійного розриву.
- •34. Інфляційний розрив як наслідок дефіциту сукупних витрат. Графічна і математична інтерпретація інфляційнго розриву.
- •35. Роль держави у змішаній економіці.
- •36. Класична теорія як теоретична база державного невтручання в економіку.
- •37. Кейнсіанська теорія як теоретична база державного невтручання в економіку.
- •38. Монетаристські погляди на роль держави у сучасній ринковій економіці.
- •39. Функції держави у сучасній ринковій економіці з погляду представників теорії пропозиції.
- •40. Дискреційна фіскальна політика.
- •41. Автоматична фіскальна політика.
- •42. Фіскальна політика і державний бюджет.
- •43. Попит на грошовому ринку.
- •44. Пропозиція на грошовому ринку.
- •45.Механізм функціонування грошового ринку.
- •46 Грошово-кредитне регулювання економіки
- •47 Банківська система та грошовий мультиплікатор
- •48 Механізм зовнішньо-економічної політики
- •49 Платіжний баланс
- •50 Сутність та фактори економічного зростання
45.Механізм функціонування грошового ринку.
Грошови́й ри́нок — це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.
Грошовий ринок — частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові (від одного дня до одного року) депозитно-позикові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.
Гроші – це сукупність активів яки використовують для здійсненя ділових операцій.
Для вивчення механізму функціонування грошового ринку важливе значення має також його структуризація. Вичленення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями: -за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців; -за інституційними ознаками грошових потоків; -за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.
За інституційними ознаками грошових потоків можна виділити такі сектори грошового ринку: фондовий ринок; ринок банківських кредитів; ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ. На фондовому ринку здійснюється переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей (акцій, середньо- і довгострокових облігацій, бондів, інших фінансових інструментів тривалої дії). Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. У високорозвинутих ринкових економіках фондовий ринок є основним джерелом фінансування збільшення основного й оборотного капіталу в процесі розширеного відтворення. Інституційними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку, є фондові біржі.
На ринку грошей купуються грошові кошти на короткий строк (до одного року). Ці кошти використовуються в обороті позичальника (покупця) як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільнюються з обороту і повертаються кредитору. Класичними операціями грошового ринку є операції з міжбанківського кредитування, з обліку комерційних векселів, операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов’язаннями, короткострокові вклади фінансово-кредитних інституцій у комерційних банках та кредити банків цим інституціям тощо. Проте й інші — не фінансові — суб’єкти втягуються на ринок грошей, коли свої короткострокові грошові кошти вкладають у банки чи передають у розпорядження інших фінансово-кредитних інституцій, або ж одержують від них короткострокові позички чи інше фінансування.
На ринку капіталів купуються грошові кошти на тривалий (більше одного року) термін. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників. Класичними операціями ринку капіталів є операції з фондовими інструментами — акціями, середньо- та довгостроковими облігаціями, купленими для зберігання, довгострокові депозити та позички комерційних банків, операції спеціалізованих інвестиційних та фінансових компаній тощо.
Характерною особливістю ринку капіталів є те, що попит і пропозиція тут є менш рухливими, рівень процентної ставки залишається більш стабільним, не так чутливо реагує на зміну кон’юнктури, як на ринку грошей. Це повинні враховувати банки у своїй процентній політиці, з тим щоб створити сприятливі умови для інвестування економіки.