37. Податкова політика торговельного підприємства.

Серед чинників зовнішнього середовища, що формують ефективність функціонування підприємств торгівлі, найголовніша роль належить системі податкового регулювання торговельної діяльності.

Податкове регулювання торговельної діяльності підприємств є невід'ємною складовою їх ефективного функціонування, оскільки визначає умови подальшого фінансового розвитку підприємств. Крім того, таке регулювання значним чином відбивається не тільки на ефективності діяльності самих підприємств, але й визначає основні закономірності формування централізованих фінансових ресурсів, оскільки податкові надходження від підприємств торгівлі займають вагому частину у загальних податкових надходженнях до бюджету. Таким чином, вони формують фінансову основу не тільки власного соціально-економічного розвитку, але й інших суб'єктів господарювання. Тому вибір цієї теми є об'єктивним і актуальним.

З погляду ефективності роботи підприємств податковий чинник можна розглядати у двох аспектах. Перший пов'язаний з організацією податкового регулювання підприємницької діяльності. Другий аспект виявляється в тому, як саме підприємство формує господарську політику з урахуванням діючої системи оподаткування.

Низька ефективність вітчизняної податкової політики створює суттєву загрозу економічній безпеці підприємництва, що відображається через слабку конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість України на світовій арені.

Таким чином, насамперед, високе податкове навантаження та нестабільне податкове законодавство є перешкодою для розвитку підприємництва та залучення іноземного капіталу у вітчизняну економіку.

Саме високе податкове навантаження та складна взаємодія з різноманітними контролюючими органами є першою причиною виробництва в "тіні".

На сьогодні в Україні існують два режими спрощеного оподаткування:

1)для суб'єктів малого підприємництва сфери торгівлі: єдиний податок (для фізичних осіб-підприємців за ставкою від 20 до 200 грн на місяць: та

2) для юридичних осіб - за ставкою 6 % виручки, якщо платник єдиного податку є платником ПДВ, і за ставкою 10 %, якщо не є платником ПДВ), фіксований податок (для фізичних осіб-підприємців за ставкою від 20 до 100 грн на місяць).

Спрощена система оподаткування потребує удосконалення правових засад свого використання. Зокрема, необхідно збільшити (з врахуванням інфляційних процесів) граничних розмірів виручки від реалізації, за дотримання яких малі підприємства мають право перебувати на спрощеній системі оподаткування (на єдиному податку). Потрібно переглянути і спростити процедуру отримання дозволу (а тим більше переходу) на застосування єдиного податку в оподаткуванні діяльності підприємств.

38. Характеристика складу активів торговельного підприємства на сучасному етапі.

Залежно від характеру участі в господарському процесі і швидкості обороту виділяють необоротні та оборотні активи підприємства.

Необоротні активи (або основний капітал) є сукупністю майнових цінностей підприємства, що багато разів беруть участь в процесі господарської діяльності і переносять на продукцію свою вартість частинами.

Оборотні активи (або оборотний капітал) є сукупністю майнових цінностей підприємства, що обслуговують господарський процес і повністю споживаються протягом одного виробничого циклу.

У складі, необоротних і оборотних активів розрізняють окремі їх види.

У складі необоротних активів виділяють:

1. Основні засоби. До них відносяться засоби праці, що належать підприємству, в натуральній формі з терміном служби більше одного року і вартістю понад 15 неоподаткованих мінімуми доходів громадян.

2. Нематеріальні активи. До них відносяться придбані підприємством права користування окремими природними ресурсами (землею, водою і т. п.), виробничими зразками, товарними знаками, об'єктами виробничої і інтелектуальної власності.

3. Довгострокові фінансові вкладення (фінансові інвестиції). До них відносяться довгострокові (на термін більше одного року) фінансові вкладення до статутних фондів спільних підприємств, а також в різноманітні фондові і грошові інструменти (акції, облігації, депозитні внески і т. п.).

4. Інші види необоротних активів. До них відносяться незавершені капіталовкладення, устаткування, призначене до установки, і деякі інші їх види.

У складі оборотних активів виділяють:

1. Запаси товарно-матеріальних цінностей (матеріальні оборотні активи). До них відносяться виробничі запаси (сировина, матеріали, пальне і т. д.), незавершене виробництво, запаси малоцінних і швидко зношуючихся предметів, запаси готової продукції.

2. Дебіторська заборгованість (розрахунки з дебіторами). До них відноситься заборгованість юридичних і фізичних осіб підприємству за товари, роботи, послуги і інші види.

3. Грошові активи. До них відносяться грошові кошти підприємства в касі, на розрахунковому, валютному і інших рахунках.

4. Короткострокові фінансові вкладення. До них відносяться фінансові вкладення підприємства в різні фондові і грошові інструменти на термін менше одного року.

5. Інші види оборотних активів. До них відносяться витрати майбутніх періодів (витрати, зроблені в поточному періоді, але які будуть віднесені на виробництво в майбутніх звітних періодах) і деякі інші їх види (не віднесені до вище перелічених груп).