40.Розвиток освіти і науки

На початку 19 століття царський уряд провів в Росіїреформу освіти. Була введена така структура навчальних закладів: 1)церковно- парафіяльні школи; 2)районні школи; 3)гімназії (середні навчальні заклади, що готували до вступу в університет) і 4)університети. Особлива увага івідповідні асигнування виділялися останнім двом групам.

У першій чверті 19 ст. були створені привілейовані навчальні заклади - ліцеї, що поєднували середню і вищу освіту: Кременецький ліцей на

Волині (1805), Ришельєвський ліцей в Одесі (1817), гімназія вищих наук князя І. Безбородька в Ніжині (1820). Кременецький ліцей був закритий після

польського повстання 1830-1831 р., Ришельєвський був перетворений у Новоросійський (Одеський) університет, Ніжинський - в педінститут.

У 1805 р. було відкрито Харківський університет. Його організатором був український вчений і винахідник Василь Каразін.

У 1834 р. був створений Київський університет. Його першим ректором був М. Максимович. Михайло Максимович (1804-1873) - учений-природознавець, історик, член Петербургської Академії Наук. Народився на Черкащині. Царський уряд поставив завдання перед обома університетами -

Харківським та Київським - проведення русифікаторської політики в Україні. Однак насправді обидва університети стали центрами зміцнення та

розповсюдження української культури. Крім привілейованих чоловічих навчальних закладів, виникає жіноча освіта - так звані, Інститути шляхетних дівчат (Харків, Полтава, Одеса, Керч і Київ) Для дітей дворянства існувалиприватні школи. При підтримці Пирогова у 1859 р. в Києві була відкрита перша недільна школа для дорослих. Такі ж школи були створені в Харкові, Полтаві, Одесі й інших містах України.

В другій половині 19 ст. відбувається певна демократизація освіти. Школи для дітей дворянства перетворюються в школи для середніх класів.

Важливу роль у створенні сільських шкіл для селян зіграло земство. Ні на день не припинявся наступ царату протиукраїнської культури. Після польського повстання 1863 року царський міністросвіти Валуєв заявив, що "української мови ніколи не було, немає і не може бутиЗ початку 19 ст. в умовах

економічного розвитку запроваджується спеціальна середня і вища освіта Наприкінці 19 ст. з'являються ремісничі і сільськогосподарські середні

школи, училища для підготовки вчителів. З поширенням капіталізму відбувається подальший розвиток вищої освіти. Головними центрами підготовки вчителів, лікарів, юристів та інших професій були Харківський, Київський і Новоросійський (Одеський).

Українські вчені 19 ст. зробили значний внесок у розвиток світової науки. Центрами наукових досліджень були Харківський, Київський, Одеський

університети. У Київському, Харківському, Одеському і Львівському університетах і Миколаївській астрономічній обсерваторії провадилися астрономічнідослідження.

Значний внесок у розвиток хімічної науки в Україні був зроблений В.Каразіним. Наприкінці 19 ст. в Україні почали провадитися систематичні мікробіологічні досліджен Значний розвиток у 19 ст. в Україні одержали гуманітарні науки -історія України, етнографія, археологія, мовознавство, фольклористика й ін. Всесвітньо відомі імена українських істориків М.Грушевського, М.Костомарова.

Розвиток освіти і науки в України в ХІХ ст.

Політика асиміляції, яку провадив російський уряд, базувалася на централізації науки, освіти й к-ри. У 1812р. було створено Міністерство народної освіти, зап¬роваджено державне керівництво школою, внесені певні зміни до с-ми діючих шкіл. У кожному губернському місті створювалися гімназії, в повітовому — повітове учи¬лище. Характерно, що нові університети засновувалися в колонізованих землях: у 1804 — Казанський, у 1805 — Харківський, у 1834 — Київський; реорганізовано в університет Голов¬ну Віденську школу. У задумі організації цих університетів малися на увазі поширення "общерусской" к-ри.

У середині XIX ст. стан укр. шкільництва можна було оцінити як катастрофічний. Колишні середні школи з укр. мовою навчання перетворилися на духовні семінарії, а нові, як уже говорилося, були російськомов¬ними. На Правобережжі гнітило польське шкільництво. Діти ук¬раїнців не мали майбутнього, вони виходили зі школи, не маючи підготовки зі своєї мови, к-ри, історії. Імперії потрібні були сліпі раби, глухонімі послушники без роду, без племені. За часів боротьби за визволення селянства з кріпацької неволі головним завданням укр. громадської к-рної праці було поширення народної освіти, заснування недільних шкіл для дорослих. Недільні школи у колишній імперії з'явилися найраніше у Києві під захистом обрано¬го куратора округу М. І. Пирогова і за діяльної участі про-фесора П. В. Павлова. У жовтні 1859 р. перша недільна школа була відкрита в Києві при Подільському повітово¬му училищі. У 1860 р. про відкриття недільної школи клопо¬чуться цукрозаводчики К. М. Яхненко і П. Ф. Симиренко.

Дещо по-іншому складалась освітницька діяльність у Галичині, де 70-ті р. проходять під знаком розвитку шкіль¬ництва і виходу у світ цілої серії підручників — переклад¬них та оригінальних, написаних авторами для нижчої і се¬редньої школи — з укр. мови, літератури, географії, математики, латини, природознавства, фізики, мінералогії, граматики гр. мови, філософії, історії церкви та ін.

Центром національного відродження в Україні був Хар¬ківський університет. У 1841 —1849 рр. ректором універси¬тету був П. Гулак-Артемовський — відомий укр. поет, літературознавець, педагог. Професор університету О. Потебня зробив найвизначніший внесок у розвиток вітчизняної науки того часу. Він м-дологічно поглибив дослідження укр. мови і літератури, започаткував психологічно-порівняльну школу в укр. мовознав-стві, обстоював рівноправність народів і мов. Тут сформу-лювалася своєрідна романтично-філософська школа, дослі-джувалася філософія Ф. Гегеля, І. Канта, І. Фіхте, Ф. Шеллінга..

Поряд з різними природничими науками в XIX ст. особ¬ливого розвитку набирає медицина. Видатними вченими-медиками були: Ілля Буяльський, Єфрем Мухін, Павло Наранович. Так, І. Буяльський видав оригінальний атлас з оперативної хірургії "Анатомико-хирургические таблицы", які були перекладені на ряд іноземних мов. Також ним упер¬ше в межах Росії був застосований хлороформний наркоз.

Чимало зробив для розвитку хірургії в Україні Микола Іванович Пирогов. Видатним хірургом був Микола Васильович Скліфосовський, професор Київського університету, завкафедрою Московського університету. М. В. Скліфосовський одним із перших почав впроваджувати в оперативну практику асептику і антисептику.

В XIX ст. набувають широкого розвитку фар¬макологія, епідеміологія, акушерство, стоматологія.

Займалися науковою працею лікарі провінційних ліка¬рень та працівники лікарських управ, міських та військо¬вих лікарень. Наукові розвідки та популярні медичні праці писали видатні громадські діячі-лікарі Модест Левицький, Іван Липа та Євген Озаркевич.

Після ліквідації кріпацтва почався розвиток земської медицини. Напрям її розвитку йшов від роз'їзної до стаціо¬нарної медицини з улаштуванням амбулаторій, збільшен¬ням кількості лікарських дільниць. Відкривалися земські акушерські і фельдшерські школи. В усіх 70 повітах налічу¬валося 50 земських акушерок та 150 лікарів.