12. Традиції та новаторство в культурі

Найбільш стійка сторона культури культурні традиції, елементи соціальної і культурної спадщини. Що зберігаються протягом тривалого часу, протягом життя багатьох поколінь.Традиційними можуть бути цінності, ідеї, звичаї, обряди тощо (спробуйте самі навести приклади).Багато традицій, звичних для нас, прийшли з різних епох і цивілізацій. Творцями традицій були люди, що жили в різні епохи, представники різних соціальних груп і класів, тому традиції іноді настільки суперечливі.

Друга лінія нагромадження культурних цінностей найбільше чітко виявляється в художній творчості. Вона виражається в тому, що, на відміну під науки, успадковуються як цінності не окремі компоненти, актуальні ідеї, частини теорії, а цілісний художній твір. Творчість Шекспіра так само не може замінити творінь Данте, як твори Данте - творів великих трагічних поетів стародавніх часів. Однак художній твір, створений

у XIX ст. Читачами XX ст. сприймається зовсім інакше. Це відбувається тому, що змінилися суспільство, спосіб життя і менталітет людей, змінилася культура. Людство, здобуваючи новий досвід, інакше сприймає спадщину минулого, відкриваючи в ньому те, що не побачили сучасники.

З'явилися нові творці. Своїми творами здійснивши вплив на свідомість людей, що жили в XX ст. У такому одночасному існуванні і взаємодії сьогодні творів, створених у різні епохи, народжується культура сучасної цивілізації.Але проблема особливостей формування культури того чи іншого суспільства не зводиться тільки до успадкування деяких (далеко не усіх) елементів старого. Людина за натурою творець. Ми творимо навіть тоді, коли сприймаємо створене іншими.Але цим проблема формування культури, звичайно ж, не вичерпується. Кожна епоха породжує своїх творців, своїх новаторів, які роблять видатні наукові відкриття створюють оригінальні, іноді геніальні твори мистецтва.

Правда, буває і так, що ці твори не знаходять визнання в сучасників. Але якщо несправжні духовні цінності, то час їх приходить і наступні покоління відплачують їм належне.

13. Явище масової культури та його перспективи.

Ма́сова культу́ра (або по́п-культу́ра, популярна культу́ра) — культура, яка популярна та переважна серед широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна та елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах (наприклад, у спорті і літературі) — контрастуючи з «елітарною культурою».

Термін «масова культура» в загальноприйнятому культурологічному значенні вперше застосував у 1941 році німецький філософ і соціолог М. Горкгаймер у праці з відповідною назвою — «Мистецтво і масова культура». Пізніше в США з'являється скорочене слово «маскульт» (англ. Masskult), яке ввів у науковий обіг американський філософ Д. Макдональд

На думку українських культурологів, масова культура стала серйозною загрозою для національної самобутньої української культурної традиції, загрожує втратою духовності, перешкоджає збереженню культурної самобутності, формує національний нігілізм, створює умови, за яких можлива відмова від своєї національності, знецінення власних національних цінностей На думку Г. Лозко, нейтралізація негативного впливу масової культури

на формування національної самосвідомості полягає у вихованні національного імунітету — «уміння дати відсіч чужому, зокрема відмовитися від чужих цінностей, навчитися відрізняти своє від рідного»